Тема 13. Особа В політичному житті суспільства

План

1. Особа як суб’єкт політичної діяльності.

2. Процес політичної соціалізації.

3. Політична поведінка особи та політична участь особи.

Методичні поради

Людина, особистість має невід’ємне право участі у політичному житті суспільства, впливу на владу. Тому розпочинаючи аналіз першого питання слід перш за все зазначити, що вивчення участі особи у політиці, шляхів та засобів реалізації її громадянських і політичних прав є одним із найважливіших завдань політології. Людина є головним суб’єктом політики, завдяки діяльності якої і діють соціально-політичні спільноти та інститути. Доцільно наголосити, що кожна особа є членом певних об’єднань – політичних партій, громадських організацій, долучається до суспільно-політичних рухів. На цьому рівні вона стає суб’єктом політики. Крім того, кожна особа на протязі свого життя реалізовує свої політичні права та обов’язки шляхом виборів, референдумів, демонстрацій та т.і. Тому часто вона також стає безпосередньо об’єктом політичної діяльності, політичних відносин у суспільстві. З’ясовуючи місце особи у політичній сфері суспільства, необхідно висвітлити головні обставини, завдяки яким суб’єкт політики здатен до творення, організації, управління та іншої діяльності, а також ідеї щодо ролі особи як суб’єкта політичної діяльності в історії політичної думки.

Вивчення проблеми політичної соціалізації варто розпочати з визначення її суті. Слід зупинитися на відомих концепціях політичної соціалізації – П. Шарана, Є. Шестопала тощо. Політична соціалізація – це процес засвоєння індивідом політичних знань, цінностей, переконань, включення його у політику. Як і любий інший процес у суспільстві, політична соціалізація виконує певні функції – інформаційну, ціннісно-орієнтовану, установчо-нормативну та діяльнісну. Крім того, різні механізми передачі культурних традицій і норм у певних політичних системах дають змогу вирізнити типи політичної соціалізації, на які також слід звернути при розгляді питання.

Політична соціалізація, або входження людини, особи у політику може тривати ціле життя і тому має свої стадії, які починаються від 3-4 рр. до 40-60 рр.

На цей процес впливають як сім’я, школа, установи та організації, ЗМІ, погляди досвідчених осіб, так і стихійні чинники війни, революції, політичні та економічні кризи. У політичному контексті слід простежити цей процес соціалізації на прикладі тих країн, які існують і розвиваються в умовах конфлікту, або кризи. Розглядаючи питання варто наголосити, що високий рівень політичної соціалізації індивідів є передумовою високого рівня розвитку суспільних відносин та їх стабільності.

Процес політичної соціалізації передбачає готовність індивіда до його участі у політичному житті суспільства, що проявляється через політичну поведінку. Тому в третьому питанні необхідно зупинитись на сутності поняття політична участь та політична поведінка особи та їх формах. Щодо політичної участі, то слід зазначити, що існує декілька підходів до вирізнення її типів та рівнів. Поширеною є типологія політичної участі американським соціологом Л. Мілбертом, який запропонував своєрідну шкалу “підвищення” участі у політичних процесах. Розрізняють також індивідуальну і колективну, активну і пасивну, добровільну і примусову політичну участь.

Розглядаючи політичну поведінку, слід зазначити, що під нею розуміють будь-яку форму участі у здійсненні влади або протидії її здійсненню. Найзагальнішою типологією політичної поведінки є теорія М.Вебера: це політики за випадком, за професією та за сумісництвом. Однак, найбільш поширеною і прийнятною є типологія, запропонована польськими дослідниками. Вони розрізняють відкриту і закриту політичну поведінку. Особливо необхідно зупинитись на характеристиці основних видів “закритого типу” (аномія, апатія, відчуження) і причинах політичної бездіяльності. Для формування особистої політичної поведінки досить істотним є тип політичного режиму. Так, у тоталітарному режимі відбувається відчуження індивіда від політики через жорстку запрограмованість поведінки. Розглядаючи питання, доцільно зупинитися на особливостях політичної участі та політичну поведінку в Україні.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Здійсніть характеристику (у вигляді таблиці) ідеального громадянина у сучасній демократичній державі та «бездумного ентузіаста» в тоталітарній державі.

2. Дайте коротку характеристику політика, мотиваційною основою боротьби за владу якого є гра («влада як гра»), наведіть приклади політиків, які на Вашу думку відповідають подібній характеристиці.

3. Охарактеризуйте основні причини низького рівня політичної участі громадян.

4. Порівняти поняття «політична соціалізація» та «політична участь» особи.

5. Розкрийте зміст таких форм політичної участі: мітинг, демонстрація, пікетування, масова громадянська непокора. Які з них мають найбільшу політичну дієвість і чому?

Література

1. Білей О. Машина спрощення /Соціальна уява і політична поведінка у пострадянській Україні// Політична думка – 2000. № 2.

2. Дробкіна І.Г., Підгорецький Ю.В. Політологія: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007.

3. Кухта Б. Політологія: історія і теорія політичної науки. Курс лекцій. – Львів, 2007.

4. Макеєв С. Сучасна Україна: громадянська свідомість і політична участь населення//Політична думка. – 2000. – № 2.

5. Політологія /За ред. А.Ф. Колодій. – К., 2000.

6. Піча В., Хома Н. Політологія. – К., 2002.

7. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

8. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. О.В.Бабкіної – К., 2002.

9. Політологія: Підручник /І.С.Дзюбко та ін. – К., 2001.

10. Політологія /За наук.ред. А.Колодій. – К., 2000.

11. Шляхтун П. Політологія: Підручник. – К. Либідь, 2002.

12. Яременко О., Міщенко М. Політичні уподобання українців як чинник впливу на політичні процеси// Політична думка. – 2000. - № 1.

13. Чайка В.С. Екологія – Вінниця, 2002.