Тема 11: політичні відносини.

Заняття 1

План

Суть, типи, форми і функції політичних відносин.

2. Соціальні групи і політика.

3. Розв’язання екологічних проблем як фактор стабілізації політичних відносин в суспільстві.

 

Методичні рекомендації

Вивчення теми необхідно розпочати з засвоєння визначення категорії “політичні відносини”. Зокрема, політичні відносини – це різноманітні, обумовлені соціально-економічним і культурним рівнем розвитку суспільства, взаємозв’язки і взаємодії, що виникають між соціальними спільностями і індивідами, створеними ними політичними інститутами та організаціями з приводу втілення і реалізацій політичних інтересів і політичних потреб у сфері завоювання, утримання і функціонування політичної влади.

Розкрити сутність політичних відносин, яка зводиться до відносини щодо політичної влади і її використання в інтересах індивіда, соціальних груп, держави і суспільства.

Проаналізувати особливості політичних відносин: зумовленість соціально-економічними відносинами; зв’язок з духовним, культурним розвитком суспільства, зумовленість політичними інтересами і політичними потребами, вплив на всю систему суспільних відносин, на все суспільство поширюються, забезпечують стабільний розвиток суспільства.

Розглянути типологію політичних відносин: за характером соціальних суб’єктів в політиці; за характером відносин між суб’єктом і об’єктом відносин, за характером гілок (сфер) політичної влади, за характером довготривалості, за механізмом формування і прояву, за територіальною спрямованістю,

Здійснити порівняльний аналіз форм політичних відносин: політичної позиції, політичного співробітництва, політичного компромісу, конкуренції в політиці, політичної консолідації, політичного конфлікту, політичної боротьби.

Роль політичних відносин в суспільстві пізнається через вивчення функцій в яких вони виконують, а саме: об’єднувальну, координаційну, соціально-політичного творення, діяльнісна. Дати їм детальну характеристику.

Розгляд другого питання передбачає визначення суті поняття “соціальна група” і “соціальна структура суспільства”. Зокрема, соціальна структура – це сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих соціальних груп і відносини між ними, що зумовлені суспільним поділом праці. Отож соціальні групи виникають, як правило, на основі поділу праці в суспільстві. Причина виникнення соціальних груп – це наявність інтегруючого інтересу, що консолідує різних людей в якусь одну спільність.

Потрібно засвоїти класифікацію соціальних груп: первинних, вторинних, формальних і неформальних, зовнішніх і внутрішніх, добровільних і недобровільних, реферативних, груп тиску.

Окремо слід дати визначення класовій теорії та теорії соціальної стратифікації, проаналізувати їх слабкі та сильні сторони, дати їм відповідну оцінку. Слід зазначити, що сьогодення потребує нових теорій соціальної структури суспільства і політична наука знаходиться на етапі оновлення вже існуючих теорій і концепцій.

У відповіді потрібно дати характеристику правлячим групам: бюрократії, номенклатури, олігархії. Порівняти процеси соціальної диференціації суспільства в умовах демократії і автократії, зазначаючи, що в умовах демократії людині, особі, індивіду, набагато легше досягнути поставленої мети, ніж в умовах тоталітарного або авторитарного режиму.

У третьому питанні необхідно розкрити значення успішного вирішення екологічної проблеми як запоруки гармонізації політичних відносин у суспільстві. З’ясувати роль екології як детермінанти політичних відносини. Розкрити вплив екологічних проблем на становлення між суб’єктами політики відповідних форм політичних відносин: політичну позицію, політичне співробітництво, політичний компроміс, конкуренцію в політиці, політичну консолідацію, політичний конфлікт, політичну боротьбу.

Показати як і чому питання охорони природного середовища виступають політичним інтересом суб’єкта політики. Висвітлити ставлення різних соціально-історичних спільностей (класів, страт, соціальних груп), політичних інститутів та політичних організацій (держави, партій, громадсько-політичних рухів) та осіб як суб’єктів політики до вирішення екологічних проблем. Дослідити виникнення й визначення терміну “соціальна екологія”. Дати тлумачення понять: “екологія міста”, “технічна екологія”, “екологічна етика” та ін.

Виявити як збереження довкілля виступає політичним інтересом у політиці правлячих груп: бюрократії, номенклатури, олігархії. Висвітлити вплив екологічного фактору на механізм утворення, спосіб володарювання панівних груп в суспільстві. Визначити можливі способи заміни панівних груп в політиці, що не забезпечують захист навколишнього середовища. Дослідити роль Чорнобильської екологічної катастрофи як чинника зміни типу панівних груп і утворення Української держави.

Заняття 2

План

1. Сутність та особливості соціально-етнічних і міжконфесійних відносин.

2. Суть і причини суспільних конфліктів.

Методичні рекомендації

У першому питанні необхідно показати відмінність і одночасно взаємозв’язок понять “етнос” та “нація”.

Етнос – це позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об’єднана спільним походженням (реальним чи міфічним), культурою, мовою (часто, але не завжди), історією, традиціями, звичаями, самосвідомістю та етнонімом.

Нація це передусім етнополітична спільнота, тобто одержавлений етнос. Ознаками нації є: спільність території, економічного життя, культури, мови, історичної долі, особливості психологічного складу, політична та юридична система. Одночасно необхідно показати відміність нації етнічної і нації державної. Нація етнічна - ядро етносу, що склалось історично, проживає всередині своєї країн і зберігає усі властивості ознаки нації. До етнічної нації належать лише групи, що етнічно споріднені. Нація державна (сучасне розуміння нації як державного народу) це сучасна форма етнополітичної спільноти, представники якої вирішують питання національності на підставі належності до певної держави.

Галузь політики яка регулює відносини між націями називається етнополітикою. Між етносами складаються певні відносини, в процесі яких можуть виникати певні проблеми. В державі, де не вирішуються етнонаціональні проблеми, виникають міжнаціональні конфлікти.

Окремо звернути увагу на розвиток та засоби регулювання національних відносини, тобто відносин між різними етносами, націями, народами та етнічних групами.

Особливого значення набуває сьогодні вивчення національної свідомості як чинника консолідації суспільства. У питанні слід проаналізувати націоналізм як суспільний феномен та ідеологію нації. Дати визначення інтегральному та демократичному націоналізму. Визначити перспективи націоналізму у сучасному світі.

У питанні слід також розглянути конфесійні групи як суб’єктів політичного життя, вплив релігії на розвиток політичних процесів. Передусім слід відзначити роль релігії у формуванні політичних переконань суб’єктів політики, її значення в осмисленні їх політичних інтересів, цінностей та суспільних ідеалів. Визначити роль релігії у процесах націотворення та державотворення, проаналізувати історичні моделі взаємовідносин держави і церкви. Окремого розгляду потребують аналіз політичності інтересів релігійних конфесій. З огляду на це, слід охарактеризувати політичні концепції сучасного католицизму, православ’я, ісламу, буддизму, при цьому показати їх еволюцію на прикладі католицизму, де відбулося оновлення доктринальних підходів утому числі, підходів до сучасного стану екології. Виявити причини релігійних конфліктів, дати їм відповідну оцінку, визначити оптимальні підходи щодо їх запобігання.

Потрібно визначити місце релігійних суспільно-політичних рухів і політичних партій в політичній системі суспільства. Студентам належить проаналізувати вплив релігії на політичні процеси в минулому, на сучасному етапі розвитку та на перспективи в майбутньому.

Розгляд другого питання потрібно розпочати з розуміння того, що політичні відносини у суспільстві не можуть відбуватися буз конфліктів. Адже уся історія людства супроводжується конфліктами меншого чи більшого рівня, у тому числі політичними конфліктами. Проблеми вирішення суперечок і конфліктів у різних сферах суспільного життя настільки важливі, що на цій основі виникла ціла наука – конфліктологія. Політичний конфлікт – один з видів соціального конфлікту, в основі якого лежить боротьба учасників політичного процесу за вплив у системі політичних відносин, за доступ до прийняття політичних рішень, розпорядження ресурсами. Студентам слід розглянути різні підходи, що пояснюють причини виникнення конфліктів: марксистській, ресурсний, теорію людських потреб, соціально-психологічний підхід тощо.

У питанні доцільно розглянути існуючі типології політичних конфліктів, основні функції конфліктів та методи їх врегулювання.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Здійсніть письмово порівняльний аналіз форм політичних відносин: політична позиція, політична співпраця, політичний компроміс, конкуренція у політиці, політична консолідація, політичний конфлікт, політична боротьба.

2. Покажіть у вигляді схеми динаміку соціальної диференціації сучасного суспільства.

3. З'ясуйте зміст понять: клас, страта, етнос, народ, нація, конфесійні групи.

4. Розкрийте суть ісламського фундаменталізму та причини зростання його ролі у сучасному світі.

5. У вигляді таблиці дайте короткий порівняльний аналіз основним теоріям соціальної структури суспільства.

6. Охарактеризуйте основні методи врегулювання політичного конфлікту. Який з названих методів, на Вашу думку, є найефективнішим?

 

Література

 

1. Гелей С., Рутар С. Політологія. Навч. Посібник. – К.: Знання, 2007.

2. Бондаренко В. Міжконфесійний конфлікт на Україні: витоки, стан і шляхи подолання //Людина і світ. № 3.

3. Головаха Є., Пухляк В. Політична соціалізація в посткомуністичній Україні //Політична думка. 1994, № 2.

4. Декларація прав національностей України // Право України. 1992. № 1.

5. Зенхаас Д. Етнічні конфлікти: причини та шляхи розв’язання // Політологічні читання, 1994. № 2.

6. Козловець М. На горизонті – середній клас // Віче. 1995. № 8.

7. Курас І.Ф. Етнополітологія. Перші кроки становлення. – К., 2004.

8. Логвинова В.Л. Політологія. – К., 2006.

9. Марушкіна І., Танчин І. Етнос і екологія //Студії політологічного центру “Ґенеза”, 1995, № 1.

10. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

11. Політологія / За ред.. О.В.Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К., 2001.

12. Рудич Ф.М. Політологія. – К., 2005.

13. Церква і соціальні проблеми. Енцикліка “Сотий рік”. Міжнародна наукова конференція. Львів. 1993.

14. Холод В.В. Політологія. Навч. посібник. – Суми, 2003.

15. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки). – К., 2002.