Тема 8: демократія як спосіб організації суспільно-політичного життя 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 8: демократія як спосіб організації суспільно-політичного життя



План

1. Поняття, зміст та виміри демократії.

2. Основні концепції, критерії та принципи демократії.

3. Сучасні форми демократії.

 

Методичні рекомендації

Поняття демократії неможливе без з’ясування його суті. У дослівному перекладі з грецької (demos – народ і kratos – влада) означає влада народу», народовладдя. Сьогодні, говорячи про демократію різні науковці вкладають свій зміст. Тому розглядаючи перше питання, студенту слід показати перш за все багатоманітність тлумачення демократії, багатовимірність цього терміну розпочинаючи з його витоків.

Перші уявлення про демократію прийшли у світову цивілізацію з античної епохи. Саме з цього періоду ми дізнаємось про перші чіткі форми демократії, рух за демократію. Так, відомий керівник Афін Перикл (490-429 рр. до н.е.) визначав демократію наступним чином: «Ми називаємо себе демократією, оскільки наше управління перебуває у руках багатьох, а не кількох». Давньогрецький мислитель Геракліт вважав, що демократія – це правління «нерозумних і гірших», він був прибічником аристократії і відкидав демократію як форму управління. У поняття «демократія» більш ніж за двотисячолітню історію вкладався різний зміст. Якщо за античний період демократія сприймалась більше як негативне явище, то в Новий час дивились на неї як на позитивно-прогресующе явище суспільного життя, ідеалізуючи демократію. На початку ХХ століття розгорнулась критика класичного розуміння демократії, а у другій половині ХХ століття з’явились сучасні теорії демократії з новітнім змістом. Висвітлюючи питання слід дати характеристику і проаналізувати історичні етапи розвитку демократії.

Сьогодні демократія для одних – це символ віри, непересічний ідеал, для інших – головна причина усіх негараздів. У політології термін «демократія» вживається в чотирьох значеннях: як влада народу, як форма устрою будь-якої організації, як ідеал суспільного устрою, як рух за народовладдя. Але найчастіше сучасною політичною наукою демократія представляється як тип демократичного режиму (парламентський, президентський) і як форма державного устрою, що визнає джерелом і носієм влади народ, його право вирішувати державні справи, водночас захищаючи громадянські права і свободи.

Слід зауважити, що великого значення в утвердженні сучасних норм демократії відіграли «Декларація прав людини», прийнята ООН (1948), Хельсинська нарада (1975), правозахисний рух у постсоціалістичних країнах, Паризька нарада глав урядів європейських країн й прийнята нею «Паризька хартія для нової Європи» (1990).

Висвітлюючи друге питання потрібно зазначити, що з методологічної точки зору важливо розрізняти ліберальні концепції демократії, концепцію прямої (колективістської) демократії, концепцію соціалістичної демократії, концепцію плюралістичної демократії тощо. Бачення демократії в названих концепціях відрізняється суб’єктами, які мають пріоритет у здійсненні влади: народ, соціальна група, особистість, плюралістичні еліти.

Однак, прибічники різних концепцій і теорій є одностайними у виділенні загальних ознак демократії: визнання народу джерелом влади і сувереном у державі; рівноправність громадян; підлеглість меншості більшості під час прийняття рішень; повага до прав і інтересів меншості; виборність ключових органів держави. З цього студентам доцільно висвітлити основні характеристики демократичного режиму, навести конкретні приклади. До основних характеристик демократичного політичного режиму зазвичай відносять наступні: участь населення у здійсненні та формуванні державної влади; поділ влади; панування закону у всіх галузях суспільного життя; утвердження правової держави та громадянського суспільства; наявність легальної опозиції; виборність органів влади, їх підзвітність, легітимність державної влади; існування багатопартійності; незалежність ЗМІ; існування у політиці легальних методів; регулювання і демократичний контроль діяльності силових структур; відсутність пануючої офіційної ідеології; максимальне забезпечення прав нацменшин тощо.

Виходячи з характерних ознак демократичного режиму можна визначити основні критерії та принципи демократичної організації суспільства, від яких залежить не лише оцінка зрілості суспільства, а й визначення напрямів його подальшої демократизації. Тому при розгляді питання належить показати головні критерії демократичності суспільства – наявність фундаментальних прав і свобод людини; розуміння пріоритетності (верховенства) права людини; усунення дистанції між проголошеними правами та їх реальними втіленнями. Також студентам слід висвітлити основні принципи та цінності демократії.

Третє питання потрібно присвятити розкриттю основних характеристик сучасних форм демократій. В залежності від того, хто і як безпосередньо виконує владні функції, виділяють пряму і представницьку демократію. Характеризуючи названі форми демократії слід показати спільне і відмінне у цій характеристиці. Наголосимо, що ні одна з цих форм у «чистому вигляді» не існує. Сьогодення показує, що поєднання форм прямої і представницької демократії є надійним інструментом виявлення волі більшості.

В історії відома військова демократія – одна з форм організації влади, що утверджується на етапі розкладу первіснообщинного ладу і формування класового суспільства. Виділяють також демократію парламентську, плюралістичну, елітарну, «мітингову» та ін.

У кінці заняття слід зробити висновки, що демократія повинна опиратися, насамперед, на закон. Головною силою, що гарантує законність і збереження демократичних норм і цінностей, є міцна державна влада.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Охарактеризуйте тип переходу до демократії в Україні.

2. Порівняйте основні концепції демократії у сучасній політичній науці.

3. У вигляді схеми опишіть основні ознаки демократії.

4. Назвіть основні демократичні принципи. Як Ви розумієте принцип прав меншості?

Література

1. Демократія: Антологія / Упоряд. О.Проценко. – К., 2005.

2. Даль Р. О демократии. – М., 2000.

3. Основи демократії: Навч. Посібник для студентів вищ. навч. закладів./ Авт. колектив М.Бессонова, О.Бірюков, С.Бондарук та ін. – К., 2002.

4. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

5. Політологія / За наук. ред. А.Колодій. – К., 2003.

6. Прокопчук І. Поняття і типологія демократії // Людина і політика. – 2003. - № 3.

7. Рудич Ф.М. Політологія. – К.: «Либідь», 2005.

8. Суспільна політична думка: Словник довідник/ Уклав О.І Юристовський. – Львів: вид-во «Сполом», 2008.

9. Хейман С. Кістяківський Б.: Боротьба за національні права в останні роки царату. – К., 2000.

10. Шаповал В.М. Безпосередня демократія і представницька демократія у взаємозв’язках // Право України. – 2004. - № 8.

11. Штанько В.І., Чорна Н.В., Авксентьєва Т.Г., Тихонова Л.А. Політологія: Навчальний посібник. – К., 2007.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 188; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 100.26.35.111 (0.018 с.)