Тема 9: політичні партії та партійні системи 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 9: політичні партії та партійні системи



План

 

1. Ознаки, типологія, класифікація та функції політичних партій.

2. Партійні та виборчі системи.

3. Роль політичних партій в охороні природного середовища.

 

Методичні рекомендації

 

Розгляд першого питання необхідно розпочинати з визначення змісту поняття “партія”. Етимологія слова “партія” бере початок з латинського рагtіs, що означає “частина”. Поширене в політології визначення терміну “політичні партії”: це організовані політичні сили, які об'єднують громадян однієї політичної тенденції для мобілізації думки з певної кількості цілей та для участі в органах влади або для орієнтування влади на досягнення цих вимог.

При визна­ченні змісту “політична партія” слід вказати на чотири її ознаки: як суб'єкт певної ідеології або особливої світоглядної орієнтації; як організація, тобто достатньо тривке об'єд­нання людей на різних рівнях політики — від місцевого до міжнародного; мета партії — завоювання та здійснення влади; кожна партія прагне забезпечити собі підтримку народу – від голосування за неї до активного членства. Вивчення партій передбачає аналіз їх структурних елементів: ідеологію, організаційну структуру, соціальний склад, відносини з владою та іншими партіями.

Доцільно розглянути історію становлення партій, причини їх виникнення, роль виборчого права у цьому процесі, його пов’язаність з особливостями політичної ситуації у тій чи іншій країні, тенденціями світового суспільного розвитку. Визначити три етапи розвитку політичних партій: аристократичне угруповання, політич­ний клуб, масова партія. Розглянути сучасний партійний процес у країнах Заходу, що знаходить своє вираження у створенні тривких партійних коаліцій.

Необхідно детально проаналізувати функції партій: ідеологічну наукову, участі у боротьбі за владу, здійснення влади, представництво соціальних інтересів.

Окремого розгляду потребує типологізація партій, яка може здійснюватись за такими ознаками: ідеологічними, політичним темпераментом, організаційною структурою, методами і засобами діяльності, полі­тичним статусом, соціальною основою й електоратом.

Особливого значення набуває розгляд соціальної бази партій, без якої партія перестає бути повноцінним суб’єктом політичного процесу. Тому необхідно розкрити динаміку змін соціальної основи і електорату. Так до се­редини XX ст. партії мали чітко виражену класово-соціальну орієнтацію. Згодом, коли соціальна структура стала мобільнішою, на зміну класовим почали приходити загальнона­родні партії, за термінологією західних політологів, “партії для всіх”.

Слід також розкрити порядок утворення партій та принципи регулювання партійної діяльності.

У другому питанні партійну систему треба розуміти як сукупність політич­них партій, характер їх взаємодії, місце і вплив у певній політичній системі.

Вивчаючи партійні системи слід передусім звернути увагу на визначення факторів, що зумовлюють виникнення тих чи інших партійних систем, а також проаналізувати їх вплив на розвиток суспільства.

Необхідно також проаналізувати типологію партійних систем. Найбільш поширеною є тритипова схема М. Дюверже, згідно з якою партійні системи поділяються на однопартійні, двопартійні і мультипартійні.

В політології також використовується семитипова схема Дж. Сарторі з таким поділом партійних систем: однопартійна, гегемоністська, домінування, двопартійна, обмеженого плюралізму, поляризованого плю­ралізму, атомізована. Перевага класифікації Дж. Сарторі полягає у тому, що вона не тільки розрізняє партійні системи за кількістю функціонуючих у політичній системі партій, а й враховує характер їх взаємодії, ступінь політичного впливу на су­спільство загалом і політичну систему зокрема. Тому таку класифікацію можна використовувати у наукових дослі­дженнях як найдосконалішу.

На основі порівняльного аналізу потрібно встановити переваги і недоліки різних типів партійних систем. При цьому слід використовувати досвід функціонування даного типу партійної системи в тих країнах, де вона тривалий час переважала і відповідно позитивно чи негативно вплинула на розвиток суспільства. На цій основі потрібно визначити критерії оцінки ефективності партійних систем.

Розглядаючи питання студентові доцільно показати зв’язок між партійними і виборчими системами, проаналізувати названі виборчі системи, показати позитивні і негативні сторони впровадження їх у політичне життя країн.

У третьому питанні необхідно розкрити роль політичних партій в охороні навколишнього середовища. Потрібно висвітлити позицію різних політичних партій до збереження довкілля, з’ясувати як екологічні проблеми знаходять своє відображення у політичних програмах та практичній діяльності політичних партій, показати місце екологічних питань у виборчих програмах та передвиборчих кампаніях політичних партій. Студентам потрібно висвітлити ставлення електорату до проблем екології як пріоритету розвитку держави.

Важливо розкрити значення боротьби проти засмічення довкілля та інших негативних наслідків науково-технічного прогресу як основної мети екологічних політичних організацій, проаналізувати “екологічні” партії (Партії Зелених та ін.): їх сутність, місце в політичній системі, генеза і фактори розвитку.

Окремо належить розглянути вплив політичних партій на вироблення екологічної політики держави, підготовки ними відповідних кадрів.

Наприкінці даємо характеристику політичним партіям України, студенти мають з’ясувати їх ставлення до екологічних проблем, проаналізувати та оцінити діяльність Партії зелених України.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Опишіть місце і роль політичних партій у проведенні виборів до представницьких органів влади.

2. Схематично класифікуйте політичні партії України за критерієм їх поділу на ліві, праві, центр, лівий центр, правий центр.

3. У вигляді схеми здійсніть аналіз різних партійних систем.

4. Порівняйте (у вигляді таблиці) основні виборчі системи.

5. Порівняйте вилови: Ф.Бекон – «Причинами та приводами до заколотів є схильність до партій» і Ш.Л.Монтескє – «Кожного разу, якщо ми помічаємо, що немає боротьби, то й немає й свободи». Хто з них є прихильником, а хто противником існування політичних партій?

Література

 

1. Барановський Ф. Партійна система України: необхідність оптимальності // Віче. – 2004. - № 7.

2. Гелей С., Рутар С. Політологія. Навч. Посібник. – К.: Знання, 2007.

3. Гарань О.В. Убити дракона: З історії Руху та нових партій України. К., 1993.

4. Дробкіна І.Г., Підгорецький Ю.В. Політологія: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007.

5. Литвин В. Асоціація “Зелений світ” і партія зелених України // Політика і час. 1991. № 9.

6. Майборода О. Чому в Україні багато “партійок” і мало партій. // Україна і світ. 1996, 13-19 березня.

7. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

8. Політологія / За ред.. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. – К., 2001.

9. Політологія / За наук. ред.. А. Колодій. – К., 2003.

10. Рудич Ф.М. Політологія. – К., 2005.

11. Рудакевич О.М. Політологія. Лекції, семінари, самостійна робота: Навчальний посібник. – Тернопіль, 2007.

12. Суспільна політична думка: Словник довідник/ Уклав О.І Юристовський. – Львів: вид-во «Сполом», 2008.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 173; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.80.129.195 (0.022 с.)