Захворювання та порушення нервової системи

Першорядне значення для нормального перебігу психічних процесів має, безумовно, фізична активність в силу того, що між діяльністю центральної нервової системи та роботою опорно-рухового апарату людини існує дуже тісний зв'язок. Систематичне залучення м'язової системи в рухову активність, надаючи величезний вплив на весь організм, стимулює і інтелектуальну діяльність людини, підвищує продуктивність розумової праці.

Розглянемо вплив фізичних навантажень на психічну, а не фізичну сферу плавців. Однак відомо, що ці поняття невіддільні, тим більше, що фізичні навантаження роблять невиборчий, а цілісний вплив на організм спортсмена. Органічною основою взаємозв'язку цих сфер є єдність фізичного і духовного розвитку людини. Тут зазвичай виділяють: біологічні, педагогічні, психологічні та соціальні ефекти (здоров'я, фізичний розвиток, фізична підготовленість, особливості психічної саморегуляції, соціальний статус, стиль поведінки).

Захворювання та порушення нервової системи людини є одними з найважчих, оскільки вони тягнуть за собою по­рушення життєвих функцій в інших системах організму, насамперед в опорно-руховому апараті. Інколи навіть втрачаються навички самообслуговування. Основними проявами пошкоджень ізахворювань нервової системи є розлади рухів, чутливості, рефлексів, трофіки [23].

Методика лікувального плавання при паралічах, парезах.

Основні завдання: закріплення позитивних результатів лікування; попередження повторних порушень мозкового кровообігу; ліквідація наслідків захворювання (парези, паралічі); подальше підвищення фізичної і психічної активності хворого; адаптація хворого до побутового самообслуговування, трудової діяльності.

Методика оздоровного плавання при ураженнях спинного мозку при травмах хребта. Плавання застосовують у пізній періоюд хвороби за наявності у хворого найпростіших навичок самообслуговування. Основне завдання - по можливості відновити функцію ходьби. Це дуже тривалий процес. Вправи у воді бажано проводити у спеціалізованому басейні стаціонару, обладнаному пристосуваннями для навчання ходьби (як мінімум - поручні, паралельні бруси), з пологим спуском і глибиною від 0,6 до 1,5 м з теплою водою (не нижче 36 °С), оскільки інтенсивність рухів хворих мінімальна. Після кожної вправи слід розслабитися. Рухи кожної вправи повторюються багаторазово (10- 15разів і більше на кожному занятті) до повного їх опанування. Перед вивченням кожної насгупної вправи попередні повторюються [5].

Методика лікувального плавання після травм головного мозку

Завдання: відновлення і підвищення функцій вестибулярного апарату; поліпшення ритму дихання; загальне зміцнення організму; протидія астенії м'язовій слабкості; адаптація до фізичних та побутових навантажень.

Застосовують прості вправи для розвитку статокінетичної стійкості, вправи зі зміною положень тіла, одночасні рухи голови і тулуба та ін. На заняттях у басейні застосовують вправи для загального розвитку, дихальні та освоєння з во­дою і навчання плавання.

Заняття плаванням є потужним чинником впливу на вишу нервову діяльшсть людини. Вони використовуються для запобігання та лікування усіх видів неврозів. Тривалі психічні напруження, хронічні стреси виснажують окремі нервові клітини через їхню постійну активність. Збудження у руховій зоні кори великого мозку під час виконання вправ у воді знімає активність з усіх клітин мозку, окрім тих, що відповідають за виконання вправ, тому білышість клітин мозку "відпочивають" і відновлюються. Вода масажує нервові закінчення на шкірі та м'язах, сприятливо впливає на центральну нервову систему, заспокоює, знімає стомлення. Під час плавання покращується кровопостачання мозку.

Методика оздоровчого плавання при неврозах.

Основним завданням є загальнозміцнюючий вплив. Застосовуються вправи помірної інтенсивності для усіх груп м'язів у сполученні з поглибленим диханням, з опором, обтяженням.

При неврастенії - темп заняття, голос тренера (інструктора) мають бути спокійними. Вправи слід пояснювати, а не показувати. Застосовуються складні комбіновані вправи, вправи на увагу, рівновагу, стрибки, метання, ігри та естафети (малої та середньої інтенсивності, без змагальних елементів, на увагу, з відзначенням кожного учасника). Застосовується плавання на довгі (до 400 м) дистанції у спокійному темпі, купання.

При психастенії необхідно постійно активізувати хворих, відволікати від нав'язливих думок, зацікавлювати. Голос тре­нера (інструктора) має бути жвавим, бадьорим. Застосовуються ігри-естафети із середньою і великою інтенсивністю, але за спрощеними правилами. Заняття проводиться груповим методом із навчанням плавання спортивними способа­ми, що чергуються з вільним купанням. Поступово обсяг та інтенсивність підвищуються.

При істерії заняття плаванням допомагають хворому відволіктися від переживань. Використовуються інтенсивні вправи з активною роботою м'язових груп та концентрацією уваги, рухливі ігри для розвитку гальмівних процесів. Інтенсивність рухів середня [3;7].