ТОП 10:

Захворювання та порушення опорно-рухового апарату



Правильно організовані фізичні навантаження не завдають шкоди розвитку скелета, він стає міцнішим. Неправильна побудова тренувального заняття може призвести до перевантаження опорного апарату.

Будь-яка рухова, в тому числі і спортивна, діяльність здійснюється за допомогою м'язів, за рахунок їх скорочення. Тому будову і функціональні можливості мускулатури необхідно знати будь-якій людині, але особливо тим, хто займається фізичними вправами і спортом.

В різних видах спорту навантаження на м'язи різні як за інтенсивністю, так і за об'ємом, в них можуть переважати статичні або динамічні елементи, пов'язані з повільними або швидкими рухами. У зв'язку з цим і зміни, що відбуваються в м'язах, будуть неоднакові.

Методика оздоровчого плавання при порушеннях постави.

Спеціальні завдання: виправлення дефектів постави, формування та закріплення навички правильної постави; зміцнення м'язового корсета, тобто розвиток силової витривалості м'язів спини й живота; тренування дихальної та серцево-судинної систем.

Заняття проводяться 3-4 рази на тиждень протягом року.

Підготовча частина заняття відбувається у залі. Вона складається з розминки: теоретична підготовка – 2-3 хв, загальна фізична підготовка (вправи для загального розвитку, на силу, координацію, гнучкість) – 5-6 хв; коригуюча гімнастика - 3 хв; спеціальні та реабілітаційні вправи – 5-6 хв.

Основна частина (у воді): спеціальні коригуючі вправи, імітаційні вправи біля бортика, а також плавання спортивними спосо­бами та спеціальними ("лікувальними"), що рекомендовані індивідуально; ігри на воді.

Заключна частина - спеціальні коригуючі вправи, дихальні та на розслаблення.

Після занять тренер (інструктор) пропонує нові або коригує наявні комплекси вправ для виконання вдома під контро­лем батьків. У дитини слід виховувати свідоме ставлення до виконання вправ.

Загальна фізична підготовка включає: стройові вправи, для загального розвитку (для м'язів шиї, рук, тулуба, ніг); різні види ходьби (на носках, п'ятах у присиді, з різними рухами руками тощо), біг, вправи на гнучкість, розслаблення, координацію, рівновагу, ігри, естафети [6].

Оздоровче плавання є основною частиною заняття. Заняття у воді при порушенні постави дозволяють вирішити одразу два завдання: корекція при порушеннях з вихідного положення що розвантажує хребет та загартування. Тривале розвантаження хребта у воді дає можливість виконувати різні вправи поєднуючи їх із засвоєнням навичками різних способів плавання[3; 8].

Велика увага приділяється тривалим ковзанням та роботі ніг, постановці правильного дихання. Головною вправою є пропливання 400 м у повільному темпі без зупинок індивідуально рекомендованим способом у повній координації, чергуючи з брасом на грудях з подовженою паузою ковзання (Мо­розова, 2005).

Залежно від завдань у заняттях використовуються вправи певної групи. Вони чергуються з вправами на розслаблення, дихальними, лежанням на воді. Для поліпшення емоційного стану хворих, зняття стомленості, закріплення й удосконалення плавальних умінь та навичок застосовуються різнірухливі ігри: "Сховайся", "Водолази", "Мисливці і качки", "Хто сильніший?" тошо, а також естафети, ігри з елементами водного поло, з пірнанням у глибину і довжину.

Домашні завдання складаються з невеликих комплексів вправ (8-10), які є обов'язковими для виконання не менше двох разів на день (зарядка та фізкультпаузи) під контролем батьків[16].

Методика оздоровчого плавання при сколіозі.

Оздоровче плавання рекомендоване усім хворим на сколіоз, незалежно від тяжкості захворювання.

Протипоказанням може бути нестабільність хребта з різницею між кутом викривлення на рентгенофам у положенні стоячи та лежачи понад 10-15°. Але й у цьому разі проблему можна вирішити за допомогою кваліфікованого досвідченого тренера нструктора), який забезпечить хворого індивідуально складними програмами.

Під час оздоровчого плавання з хворими на сколіоз слід ураховувати такі важливі вимоги[19]:

• плавальні вправи іспосіб плавання підбираються суворо індивідуально з урахуванням типу сколіозу, його ступеня, наявності змін хребта у саггітальній площині та супутніх захворювань інших органів;

• особливу увагу слід приділяти постановці правильного

дихання;

• зважаючи на порушення координації у хворих на ско­ліоз, доцільно елементи кожної вправи попередньо опановувати на суші;

• повне виключення вправ, що мобілізують хребет, збільшують його гнучкість, обертають навколо повздовжньої вертикальної осї тулуба;

• використання пристосувань для пасивного витягнення

хребта має бути виключене;

• деторсійні вправи у воді застосовувати слід дуже обережно, оскільки їхвиконання є складним технічно, а неправильне виконання дуже шкідливе.

Основним способом оздоровчого плавання при сколіозах є брас на грудях з подовженим ковзанням. У цей період відбувається максимальне витягнення хребта й максимальне напруження м'язів, а можливість збільшення рухливості та обертальних рухів тіла й таза є мінімальною. Плечовий по­яс паралельний поверхні води і перпендикулярний напрямку руху. Рухи кінцівок симетричні й виконуються в одній площині [5].

Плавання іншими способами при сколіозі застосовуватися не можуть, але елементи цих стилів використовуються. Наприклад, кроль фізіологічно найбільше наближений до ходьби, тому саме з нього починають навчати плавати.

При плоскостопості дуже корисні рухи ногами способом кроль, для посилення впливу на м'язи ніг можна використовувати ласти. При плоскій спині можна плавати стилем батерфляй у півгребка (без виносу рук з води).

При сколіозі І ступеня використовують тільки симетричні плавальні вправи (брас на грудях, подовжена пауза ковзання, рухи кролем ногами).

При сколюзі І-ІІ ступенів для корекції деформації слід застосовувати асиметричні вихідні положення. Це знімає навантаження з увігнутого боку дуги хребта. Особливо важливо вибрати вихідне положення корекції. Це робиться суворо індивідуально, залежно від типу сколіозу. Наприклад, при грудному сколіозі з вершиною на 8-9-му хребці для зняття компресії з увігнутого боку дуги застосовуються асиметричні вихідні положення для плечевого поя­са — рука з увігнутого боку сколіозу у воді виноситься уперед-під час плавання, а угору — під час стояння. При поперековому та грудопоперековому типах для корекції дуги використовуються асиметричні вихідні положення для тазового пояса — під час плавання нога з випуклого боку поперекової дуги виводиться з фіксацією таза на дошці. При комбінованому сколіозі з двома первинними дугами (грудною та поперековою) особлива увага придіяється корекції грудної дуги [37].

При сколіозі IV ступеня найважливішим завданням є поліпшення загального стану організму, функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем, тому зазвичай використовуються симетричні вихідні положення. Особли­ва увага приділяється дихальним вправам. Для тренування серцево-судинної системи та підвищення силової витривалості м'язів індивідуально під суворим контролем включають пропливання невеликих швидкісних відрізків. У випадку, якщо кут викривлення хребта на рентгенограмах у положенні лежачи і стоячи помітно відрізняється, слід виключити рухи у перпендикулярному напрямку та обертальні рухи хребта.

Заняття оздоровчим плаванням розпочинається з підготовчих вправ: дихальних біля бортика, плавання брасом на грудях. В основній частини виконуються коригуючі вправи спрямованого впливу кількох видів:

• вправи, що активно витягують хребет (плавання брасом на грудях з максимально подовженою паузою ковзання);

• вправи в ізометричному режимі в положенні корекції основної дуги сколіозу з асиметричного вихідного положен­ня для плечового та тазового пояса; плавання, що коригує хребет у сагітальній площині;

• вправи для розвитку сили м'язів — швидкісне плаван­ня, плавання з ластами, з "лопатками" на руках;

• вільне плавання та ігри у воді.

Спеціальні коригуючі вправи призначаються залежно від форми спини у саггітальній площині.

Усі види плавальних рухів супроводжуються постановкою правильного дихання на суші та у воді, дихальними вправами, дозованим плаванням із затримкою дихання на вдиху.

Наприкінці заняття бажано проводити ігри у воді. Вони створюють умови для ефективної корекції постави, сколіозу, плоскостопості, дозволяють урізноманітнити зміст занять, знімаючи в'ялість, стомлення, піднімають настрй. Особливо корисними є ігри з елементами змагань, вони допомагають вирішувати завдання виховання, навчання, уміння управляти своїми рухами, підтримувати у дітей інтерес до систематичних занять плаванням.

Методика оздоровчого пла­вання при плоскостопості. Головне завдання — корекція положення стопи й закріплення його, зміцнюючи м'язи стопи и гомілки.

Для цього застосовуються спеціальні вправи для зміцнення м'язів гомілки і стопи. Повністю виключається ходьба з розведеними носками та на внутршіньому краї стопи, коли сила ваги припадає на внутрішнє склепіння. Спеціальні впра­ви чергуються із вправами для загального розвитку для усіх м'язових груп, з вправами на виховання правильної постави (плоскостопість часто виникає в ослаблених осіб і супроводжується порушеннями постави) та на розслаблення [4].

Методика оздоровчого плавання при артритах. Після стихання загострення болю можна застосовувати теплі ванни (температура води становить 38—40 °С), де виконуються усі можливі рухи у суглобі з повною (по можливості) амплітудою у повільному та середньому темпі. Це сприяє профілактиці контрактур без навантаження. Завдання процедури — збільшення рухливості суглоба, профілактика порушення рухових функцій, боротьба з атрофією м'язів та їх зміцнення, поліпшення кровообігу у суглобах, зменшення болісних відчуттів та адаптація сугло­ба до дозованого навантаження. Процедура триває 20 хв. [13; 24].

Наступним етапом лікування є оздоровче плавання. Його завдання — підтримувати й зберігати досягнуті результати, розвивати рухові функції, оскільки без систематичного тренування амплітуда та обсяг рухів можуть поступово зменшуватися. Перед заняттям хвору кінцівку (суглоб) спочатку прогрівають під душем (3 хв), потім протягом 15—20 хв виконують спеціальні вправи у теплій воді (28—30 °С). Кожний рух виконується спочатку у повільному темпі з невеликою амплитудою, яка поступово збільшується. Рухи повторюються не менше 12—14 разів у середньому темпі. Вправи для хворих суглобів завжди чергуютъся з рухами для здорових ланок опорно-рухового апарату.

Артрити лікують комплексно. Призначають лікарські препарати, дієтотерапію; застосовують, ортопедичні методи, засоби фізичної реабілітації, зокрема оздоровче плавання.

Методика оздоровчого плавання при артрозах. Плавання застосовують після припинення запальних явищ в ураженому сегменті й зменшення болючих відчуттів. Завданнями оздоровчого пла­вання є зміцнення м'язів шиї та плечевого поясу, відновлення рухливості шийного віддлу хребта, адаптація до побутових та трудових навантажень.

Спочатку застосовуються тільки статичні вправи з опо­ром, різні вправи для м'язів плечевого пояса, з обтяженням, махові рухи, пасивні вправи на релаксацію у теплій воді [5].

Методика оздоровчого плавання при остеохондрозі. Вправи у воді позитивно впливають на стимуляцію крово- та лімфообігу й тканинного обміну. Це усуває застійні явища в органах малого та­за, розвантажує хребет, створює міцний м'язовий корсет і поступово знімає тиск із корінців нервів. Розвантажувальне положення у теплій воді зменшує напруження м'язів спини, хребет вивільняється від статичного обтяження. [5]

Для реабілітації застосовуються загальнозміцнюючі, дихальні вправи, спеціальні вправи для зміцнення м'язів, для тулуба без зусиль, з обмеженою амплітудою, у повільному і вільному темпі, виси на високому бортику, бокові рухи та­за у різних напрямках. Підчас виконання вправ необхідно акцентувати увагу на самовитягнення. Рекомендована тривалість заняття — 35—45 хв

Плавання у травматології

Травма — це порушення цілості й функції органів та тканин тіла людини внаслідок їх ушкодження, що супроводжуються анатомічними та функціональними порушеннями. Залежно від виду травмуючого чинника розрізняють травми: механічні, термічні, хімічні, електричні тощо. До них нале­жать: забиття, опіки, відмороження, ушкодження сухожилків, зв'язок, м'язів, нервів, переломи. Травми можуть бути ізольованими (перелом плеча), множинними (перелом плеча и стегна), сполученими (перелом кісток таза з розривом сечового міхура) та комбінованими (травми опорно-рухового апарату у комбінації з радіаційними, термчними або іншими ушкодженнями). При великих травмах можуть розвиватися глибокі загальні зміни діяльності усіх систем організму, що ведуть до травматичного шоку, втрати свідомості (запаморочення).

У травматології реабілітація поділяється на етапи дещо інакше, ніж звичайно, однак періоди ЛФК й режими рухової активності залишаються такими самими.

Окремі методики оздоровчого плавання у травматології. Під час плаваня за обмеженої рухливості опорно-рухового апарату після травм, суттєву роль відіграє зменшення маси тіла у воді під дією підйомної сили відштовхування. Завдяки гідростатичному тискові створюється відчуття стабільності у суглобах кінцівок. Тому, плаваючи навіть з великою інтенсивністю та тренуючи усі здорові органи й системи свого організму, людина не пошкодить хвору кінцівку або суглоб. Для забезпечення високої ефективності лікувального впливу вправ у воді під час складання програм з оздоровчого плавання слід дотримуватися загальних методичних принципів [4; 9]:

• своєчасного проведення реабілітаційних заходів;

• комплексного використання різних засобів;

• індивідуалізації програми — урахування віку, захворювання, стану організму, фізичної підготовленості, володіння технікою плавання;

• поступовості збільшення навантаження;

• ретельності добору вправ та послідовності їх виконання;

• використання методів контролю.

Лікувальне плавання, як правило, призначають з друго­го періоду ЛФК. Вправи потрібно виконувати у теплій воді (температурою не нижче 28 °С). Застосовують як спеціальні вправи, так і вправи для загального розвитку у співвідношенні 1:1, після кожних 3—4 вправ виконують одну дихальну. Темп виконання вправ має бути повільним та середнім, амплітуда рухів — максимально можлива.

Завданнями цього етапу є поліпшення крово- та лімфообігу, обміну речовин, боротьба з ускладненнями (атрофія м'язів, контрактури), відновлення втраченої функції та загальної працездатності.

У заключній частині другого етапу реабілітації відбувається подальше відновлення функції, що триває з моменту виходу на роботу до повного (за можливості) відновлення. Заняття оздоровчим плаванням можуть проводитися самостійно, але 75 % виконуваних вправ мають бути спеціальними.

Для забезпечення високої ефективності лікувального впливу вправ у воді, під час складання програм з оздоровчого плавання слід дотримуватися загальних методичних принципів [6; 9]:

• своєчасного проведення реабілітаційних заходів;

• комплексного використання різних засобів;

• індивідуалізації програми — урахування віку, захворювання, стану організму, фізичної підготовленості, володіння технікою плавання;

• поступовості збільшення навантаження;

• ретельності добору вправ та послідовності їх виконання;

• використання методів контролю.

Методика оздоровчого плавання при пошкодженнях менісків. Плавання можна розпочинати з 14-го дня після операції. Застосовуються вправи такі самі, як при травмах коліна.

Завдання третього періоду ЛФК: повне відновлення опорно-рухової функції пошкодженої кінцівки; адаптація до тривалої ходьби, повільного бігу; відновлення максимальної працездатності.

До комплексу вправ додаються спеціальні — для збільшення обсягу й сили м'язів, нормалізації ходьби (на мінімальній глибині води додаються присідання з повною амплітудою, вправа "пістолет", біг), опанування та плавання кролем на грудях, на спині, вивчення рухів руками брасом, у другій половині даного періоду за відсутності болючих відчуттів використовуються рухи ногами брасом. У разі швидкого опа­нування плавання кролем наприкінці періоду користуються ластами [34].







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.170.81.210 (0.009 с.)