Напрями морального виховання та їх характеристика (екологічне, правове, статеве, патріотичне та інтернаціональне, виховання почуття обов'язку та відповідальності).

1.Екологічне виховання – це систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Завдання екологічного виховання: а) нагромадження екологічних знань; б) виховання любові до природи, бажання берегти і примножувати її; в) формування вмінь і навичок діяльності в природі.

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень: а) світ природи – середовище перебування людини, яка має бути зацікавлена в збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі; б) осмислення екологічних явищ, вміння робити висновки відносно стану природи, давати рекомендації розумної взаємодії з нею; в) естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов’язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності; г) розуміння наслідків тих чи інших дій людини в природі.

2. Правове виховання – виховна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.

Необхідність організації правового виховання учнівської молоді зумовлена такими чинниками: а) розбудова Української правової держави немислима без відповідного рівня правової культури її громадян; б) в сучасних умовах важливо подолати правовий нігілізм та правову неграмотність населення країни; в) однією з причин поширення злочинності серед неповнолітніх, омолодження дитячої злочинності є правова необізнаність дітей та підлітків.

Завдання правового виховання: а) озброєння учнів знаннями законів України, підвищення їх юридичної обізнаності, систематичне інформування їх з поточних і актуальних правових питань; б) формування правової свідомості школяра, яка визначає їх ставлення до вимог законів і правил співжиття; в) виховання в учнів поваги до Української держави і права, принципів законності, розуміння необхідності їх дотримання; г) вироблення у школярів умінь і навичок правомірної поведінки; ґ) виховання в учнів нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності, намагання взяти посильну участь у боротьбі з цими негативними явищами, які мають місце у нашому житті, формування вміння протистояти негативним впливам; д) подолання в свідомості окремих школярів помилкових уявлень, негативних навичок і звичок поведінки, що сформувалися під впливом негативних явищ.

Зміст правового виховання. У процесі правового виховання знайомлять учнів з окремими положеннями державного, адміністративного, цивільного, трудового, кримінального, сімейного та інших галузей права.

3. Статеве виховання – складова загального процесу виховної роботи школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

Статеве дозрівання учнів само по собі веде до прояву підвищеного інтересу до протилежної статі, а при наявності несприятливих факторів воно може стихійно набрати перекручених форм, які викликають різні розлади їх організму.

Потреба в поліпшенні статевого виховання учнівської молоді в сучасній школі зумовлена прискореним статевим розвитком школярів, недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, отримання ними інформації з цього питання (нерідко перекрученої, вульгарної) переважно на вулиці, статевою розпустою певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинністю на статевому ґрунті. Значний вплив справляє на них порнографія, кіно- та телепродукція на сексуальну тематику, що руйнує психіку неповнолітніх.

У процесі статевого виховання педагоги повинні зосереджувати свою увагу на вирішенні таких морально-психологічних питань, розв’язання яких сприяло б формуванню правильних взаємовідносин між статями, попереджувало б статеву розпусту, закладало б основи для міцної сім’ї в майбутньому.

Передусім важливо виховувати в учнів повагу до себе, чоловічу та жіночу гідність. Поряд з цим слід виховувати у них повагу до протилежної статі, особливо до жіночої, щоб молода людина бачила в ній дівчинку, подругу, майбутню дружину, матір своїх дітей, а не просто біологічно протилежну стать. Наявність самоповаги і поваги до протилежної статі буде тим моральним гальмом, яке регулюватиме взаємовідносинами між статями. В цьому плані особливо інтенсивна виховна робота має здійснюватись у підлітковому віці, коли дівчата у статевому відношенні дозрівають скоріше і спостерігається розрив у взаємовідносинах хлопців і дівчат, який може позначитись на їх подальшому ставленні до протилежної статі.

Виключне значення у статевому вихованні має формування у хлопців і дівчат таких почуттів, як сором, совість, скромність, які дуже потрібні для правильних взаємовідносин між ними, для стримування статевих бажань, очищення психіки від еротичних уявлень.

Особливе місце у статевому вихованні повинно зайняти формування почуття відповідальності юнаків і дівчат за свої дії в галузі статевих відносин, слід домагатися усвідомлення ними того, що статеві зв’язки без справжнього почуття є вульгаризацією статевих бажань, яка позбавляє людину можливості відчути високе і прекрасне почуття, зіштовхує її з шляху нормального розвитку. Легке статеве життя може стати причиною трагедій майбутньої сім ‘ї, особливо для дітей. Коли йдеться про підготовку учнівської молоді до сімейного життя, то, окрім згаданих раніше якостей, у неї виховують уміння: обирати собі друга (супутника) на все життя; налагодити взаємні стосунки у подружньому житті, уступати одне одному, не зводити дрібні незлагоди в конфлікти; вести домашнє господарство, розподілити між собою обов’язки і розпоряджатися бюджетом; виховувати дітей і т.д.

Підготовка учнівської молоді до сімейного життя має здійснюватись у таких напрямках: загальносоціальний, моральний, психологічний, правовий, господарсько-економічний і естетичний. Кожен з цих напрямків підготовки передбачає ознайомлення учнів з певними питаннями життя і діяльності в сім’ї.

Методика статевого виховання і підготовки учнів до сімейного життя передбачає виховний вплив: а) під час вивчення навчальних предметів, зокрема етики і психології сімейного життя; б) у позакласній виховній роботі, використовуючи різноманітні форми і методи виховання. При цьому статеве виховання слід розпочинати якомога раніше, коли діти починають цікавитися цим питанням. Доцільно з окремих питань проводити розмови окремо з хлопчиками і дівчатками. Ілюструючи матеріал про подружнє життя не слід обмежуватися прикладами з художньої літератури і кінофільмів, треба наводити приклади з життя, щоб у школярів не складалося враження, що справжнього кохання в реальному житті не існує; налагодити в класі здорові стосунки між дівчатами і хлопцями. Педагог сам у сімейному житті повинен бути зразком для молоді.