Тема 2. Основи теорії права. Правові відносини

Мета заняття. Ознайомити студентів із соціальними нормами та правом як особливим видом соціальних норм, ознаками, функціями та джерелами права. Охарактеризувати складові елементи системи права, суть та види нормативно-правових актів та їх систематизації; поняття та зміст правовідносин. Удосконалювати вміння логічно мислити, навички усних виступів, підготовки рефератів та повідомлень, аргументованого діалогу, уміння сприймати чужу думку, безболісно відмовлятися від свого хибного погляду. Формувати моральні пріоритети, які визнають людину найвищою цінністю, особистісні вольові риси. Сприяти вихованню доброзичливості, людяності, тактовності. Виховуватиінтерес до знань, почуття гідності, відповідальності та обов’язку, громадянськості, поваги до прав інших людей, спрямувати пізнавальну активність студентів на самовдосконалення.

План лекції

1. Право – особливий вид соціальних норм.

2. Поняття права та його ознаки. Функції права.

3. Джерела (форми) права.

4. Система права.

5. Нормативно-правові акти та їх види.

6. Систематизація правових актів.

7. Правовідносини: поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст

Рекомендована література:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

2. Копейчиков В. В. Загальна теорія держави і права, К.: 1997 с. 19-29,
100-112.

3. Правознавство: Підручник; За ред. В. В. Копейчикова. – 7-е вид., -К.: Юрінком Інтер, 2003. – с. 74-109.

4. Основи держави і права. Навч. посібник. під ред. Колодія А. М. І Олійника А. Ю. – К.: Либідь, 1997. – с. 27-38.

5. Правознавство: Навч. посібник / Т. В. Варфоломієва, В. П. Пастоков. – К.: Знання – Прес, 2001. – с. 40-58.

6. Правознавство. Тести для перевірки знань./ С.І. Куксенко. – Черкаси, 2005. – с. 13-24.

7. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних спеціальностей /За ред. М. В. Цвіко, В. Д. Ткаченка, О. В. Тєтришина – Харків: Право, 2002. – с. 333-348.

8. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник. – Харків: Консул,
2001 – с. 414-430.

9. Рабинович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник, К.: Атака, 2001, с. 122-152.

 

1. Право – особливий вид соціальних норм.

Регулювання соціальних (суспільних) відносин здійснюється за допомогою соціальних норм — загальних правил поведінки людей.

Основна особливість соціальних норм полягає саме в тому, що вони є загальними правилами поведінки людей. Ці правила ма­ють значення зразків і розповсюджуються на невизначений ряд випадків.

За сферою суспільних відносин виділяють: політичні, еконономічні, організаційні, естетичні і ін.

За способом встановлення виділяють такі види соціальних норм:

1) норми права — встановлені або санкціоновані державою загально­обов'язкові, формально визначені правила поведінки, які породжу­ють права і юридичні обов'язки;

2) норми моралі — правила поведінки, що виникають у суспільстві і забезпечені силою громадської думки, засновані на уявленнях про справедливість, добро, зло, гідність, совість;

3) норми-звичаї (традиції) — правила поведінки, що склалися істо­рично і додержуються в силу звички;

4) релігійні норми — правила, що встановлені різними релігіями і обов'язкові для віруючих;

5) корпоративні норми — норми, що вироблені організаціями кор­поративного типу (партіями, громадськими організаціями) і під­тримуються ними і їх членами.

 

Найбільш значущими серед соціальних норм е норми права і норми моралі. У своїй основі правові норми мають моральний характер. Але якщо правові норми мають характер примушування, то сила моралі — в громадській думці. Для реалізації моральних норм не потрібна наяв­ність особливого апарату; разом з тим такий апарат є необхідним для примусового проведення в життя правових норм.

2. Поняття права та його ознаки. Функції права.

В сучасній вітчизняній юридичній науці склалися три основні підходи до розуміння права: а) нормативний; б) соціологічний; в) етичний. Найбільш поширеним. таке розуміння права:

Право — це система загальнообов'язкових, формально визначених загальних норм (пра­вил поведінки), які встановлюються гарантуються і охороняються державою з метою впорядкування суспільних відносин.

Виникнення права пов'язане з виникнен­ням держави. Його поява викликана тим же, чим і поява держа­ви, організацією влади, здатної встановити юридичні норми і забезпечувати їх втілення в життя. Виникнення права зумовлене якісним ускладненням виробництва, політичного і ду­ховного життя суспільства, виділенням особи як самостійного учасника суспільних відносин, а також формуванням держави, яка могла викона­ти такі задачі: а) забезпечити функціонування суспільства на більш ви­сокій, ніж первісне суспільство, стадії; б) закріпити і забезпечити інди­відуальну свободу особистості.

Природно, такі задачі не могли виконати норми-звичаї, характерні для первісного суспільства. Тому починає формуватися звичайне право, потім виникають прецедентне право, закони. Нарешті, починає склада­тися право, що являє собою волевиявлення держави і засіб регулювання суспільних відносин за допомогою норм.

Специфічні ознаки права

1. Встановлюється або санкціонується державою. Вираження норм в законах, інших визнаних державою офіційних джерелах (законах, судових прецедентах, санкціонованих звичаях, актах недержавних організацій, санкціонованих державою, тощо).

2. Система норм. Право існує як система норм — загальних пра­вил, моделей поведінки

3. Загальнообов′язковий характер. (Обов′язкове для виконання всіма, а за порушення – покарання)

4. Формальна визначеність (норма права отримує зовнішнє словесне закріплення в статтях нормативних актів, чітко фіксує вид і міру можливої, належної або забороненої поведінки.).

5. Загальний характер ( поширення на всіх учасників суспільних від­носин, незалежно від їх волі і бажання).

6. Охороняється державою (загальні правила, які визнаються дер­жавою як правові, підтримуються державною владою).

Призначення права формулюється в юридичній науці в двох аспектах. Згідно першому аспекту, призначення права – виражати інтереси пануючого класу, служити засобом придушення, насильства по відношенню до інших класів. Другий аспект бачить призначення права в тому, щоб служити засобом компромісу, зняття суперечностей в суспільстві, бути інструментом управління справами суспільства. Звідси право потрактує як засіб згоди, поступок.