Порядок створення фермерського господарства

Фермерське господарство – це юридична особа, яке має своє найменування, печатку та штамп і діє на основі свого статуту. Воно може бути створено одним громадянином або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, що виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займаючись її переробкою та реалізацією з метою одержання прибутку. Діяльність фермерського господарства регламентується Законом України “Про фермерське господарство” від 19 червня 2003 р. Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства. Такий відбір проводить районна (міська) професійна комісія з питань створення фермерських господарств, склад якої формується і затверджується районною (міською) радою.

Висновок цієї комісії є умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором. Членам фермерського господарства передаються безоплатно у приватну власність раніше надані їм у користування земельні ділянки (паї) членів сільськогосподарського підприємства. Інші земельні ділянки фермерське господарство може набувати на підставі цивільно-правових договорів (купівля, оренда).

Після одержання державного акту на право власності на земельну ділянку фермерське господарство реєструється у виконавчому комітеті міської ради або в районній державній адміністрації за місцем проживання фермера або місцезнаходження ділянки. Головою фермерського господарства є його засновник або інша особа, визначена у статуті господарства. Голова фермерського господарства представляє його перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами, укладає від імені господарства цивільно-правові договори тощо.

Захист прав споживачів

Конституція України передбачає обов’язок держави захищати права споживачів, здійснювати контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяти діяльності громадських організацій споживачів. Законом України “Про захист споживачів” від 15 грудня 1993 р. передбачено, що споживачі на території України під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх потреб мають право на державний захист своїх прав. Споживач має право вимагати від продавця, щоб якість придбаної ним продукції відповідала обов’язковим вимогам державних стандартів, іншої нормативно-технічної документації та договорів. Виготовлювач забезпечує нормальну роботу (застосування, використання) продукції протягом гарантійного строку, встановленого законодавством, а в разі їх відсутності – договором.

Гарантійні строки мають зазначатися в паспорті на продукцію або на її етикетці чи в будь-якому іншому документі, що видається споживачеві з продукцією при продажу. Усі види продукції мусять мати гарантійний строк. Якщо його не встановлено, слід вважати, що продукція має строк гарантії 18 місяців, який відраховується від дати продажу або, якщо її не вказано, від дати випуску продукції. Продаж товарів, термін придатності яких минув, забороняється.

Захист споживачів здійснюється держаними органами зі стандартизації, метрології та сертифікації, органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, громадськими організаціями. Споживачі мають також право звернутися до суду з позовом про відшкодування їм у повному обсязі шкоди, заподіяної їхньому здоров’ю або майну неякісними товарами (роботами, послугами).