Економічний зміст оплати праці

За законом України "Про оплату праці" №108/95 ВР від 24.03.95 р., заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до трудового договору.

Розмір заробітної плати відповідальних працівників державних та комунальних підприємств передбачається в укладеному контракті.

Розмір оплати праці працівників недержавних підприємств визначається власником. Порядок її нарахування та виплати на підприємствах всіх форм власності передбачається колективним договором. Заробіток працівників залежить від складності та умов виконання роботи, якості її виконання працівником, результатів господарської діяльності підприємства та обраних власниками принципів матеріального заохочення. Державою регламентується мінімальний рівень заробітної плати працівників підприємств усіх форм власності. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за особливі умови роботи та одноразові виплати.

Основні форми оплати праці,які використовуються в Україні, — відрядна і погодинна.

Відрядна оплата праці нараховується працівнику від кількості виготовлених виробів (виконаної роботи) та їх складності. Чим складнішою є робота, тим вищою повинна бути кваліфікація робітника і оплата за її виконання. Рівень кваліфікації робітника підтверджується присвоєним йому розрядом. Найбільш кваліфікованими І високооплачуваними є робітники VI розряду і найменш оплачуваними — І розряду. Залежно від форм організації праці відрядний заробіток нараховується працівникові індивідуально або для групи працівників (колективно). При колективній відрядній оплаті праці заробіток кожного працівника залежить від кількості відпрацьованого часу і розряду робітника.

Відрядна оплата праці складається з таких систем: прямої відрядної, відрядно-преміальної, відрядно-прогресивної, акордної.

При погодинній оплаті праці заробіток працівникові нараховується, виходячи з ставки оплати за годину, день чи місяць та кількості відпрацьованих годин. Заробіток при цій формі оплати праці нараховується за такими системами: проста погодинна та погодинно-преміальна.

Основою організації оплати праці в Україні є тарифна система, яка включає:

—тарифні сітки;

—тарифні ставки;

—схеми посадових окладів;

—тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна сітка — схема тарифних розрядів працівників, яка будується, виходячи зі складності робіт та необхідного рівня кваліфікації працівників.

Тарифна ставка визначає розмір заробітної плати робітника певного розряду за одиницею часу (1 година, 1 день, 1місяць).

Схеми посадових окладів визначають посади, які можуть займати працівники, та суми оплати за цими посадами (посадові оклади).

На основі схем посадових окладів складають штатний розпис підприємства, у якому передбачають перелік посад працівників та їх окладів на певний період (рік). Приклад штатного розпису наведено нижче.

Штатний розпис та зміни до нього затверджуються наказом керівника підприємства.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики містять переліки основних робіт галузі, виходячи з кваліфікації (розрядів) робітників.

Використання тарифної системи дозволяє здійснювати диференціацію заробітної плати залежно від складності виконуваних робіт, кваліфікації працівників.

Розмір заробітної плати також залежить від розміру отримуваних підприємством доходів, його фінансового стану та від ряду інших показників.

Заробітна плата може бути основна і додаткова. Основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу відповідно до визначені норми праці, її складності та умов виконання. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата ~ винагорода за працю понад визначених норм, за трудові досягнення, особливі умови праці та у інших випадках: доплати, надбавки, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством. До них відносять нарахування заробітної плати у випадках:

—за роботу понад визначені норми;

—за роботу в нічний час (до 40% тарифної ставки або окладу, але не менше 20%);

—за роботу у святкові і неробочі дні (у подвійному розмірі тарифної ставки або окладу);

—за час простою не з вини працівника (2/3 тарифної ставки або окладу у період до 6 місяців);

—при виготовленні продукції, що виявилася бракованою не з вини робітника в процесі виробництва продукції (2/3 тарифної ставки або окладу).

Інші заохочувальні та компенсаційні винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та грошові матеріальні виплати, не передбачені чинним законодавством або які здійснюються понад визначені законодавством норми.

Порядок та умови виплати заробітної плати та інших виплат працівникам передбачено колективним договором, який повинен бути оговорений з робітником у встановленомузаконодавством порядку.

Адміністрація підприємства, виходячи із задач по випуску продукції, її якості і строках постачання, можливостей впливу робітників на реалізацію наявних резервів виробництва з урахуванням їх статевих, вікових, професійно-кваліфікаційних та інших особливостей, розробляє конкретні системи оплати і пропонує їх до включення в колективний договір. Передбачається вибір форми оплати праці працівників (рис. 6.1).