Економічний зміст, класифікація основних засобів

Для здійснення господарської діяльності підприємства повинні мати засоби праці, які є простим елементом процесу праці. Під засобами праці необхідно розуміти річ або комплекс речей, які робітник поміщає між собою і предметом праці і при допомозі яких він діє на цей предмет. До засобів праці відносяться: земля, а також матеріальні умови, без яких процес праці неможливий.

Особливості предметів праці:

- використовуються предмети праці в суспільному виробництві як предмети, при допомозі яких людина діє на предмет праці (сировина, матеріали) або як матеріальні умови, необхідні для здійснення процесу праці;

- на відміну від предметів праці засоби праці передають свою вартість знову створеному продукту частинами по мірі зносу, при цьому вони зберігають свою споживчу вартість весь час, поки не зносяться. Дякуючи цим особливостям засоби праці придають форму основних засобів господарства.

Приналежність речі до засобів праці чи до предметів праці визначається не фізичними властивостями, а функціональною роллю в процесі виробництва.

Не всі основні засоби праці відносяться до основних засобів, зокрема МШП. Поняття основні засоби не рівнозначне поняттю засоби праці. Поняття основні засоби, з однієї сторони, ширше поняття засоби праці, поскільки включає невиробничі основні засоби, а з другої сторони вужче, поскільки не включає МШП предмети.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає П(с)БО №7 «Основні засоби».

В П(с)БО №7 наведені наступні терміни:

Амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, яка амортизується – первинна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Група основних засобів – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Знос необоротних активів – сума амортизації об’єкта необоротних активів з початку їх корисного використання

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року.

Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів.

Об’єкт основних засобів – закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Основні засоби підприємства можуть набувати внаслідок:

- купівлі у інших підприємств

- внеску до статутного капіталу засновників підприємства

- власного виготовлення

- обміну на інший актив

- безоплатного отримання.

 

 

Схема 1. Оцінка основних засобів в бухгалтерському обліку

Класифікація основних засобів означає групування їх за певними однорідними ознаками. Вона потрібна для правильної організації обліку, контролю за ефективним і повним використанням основних засобів, складання звітності.

Розрізняють основні засоби виробничі та невиробничі. До виробничих належать засоби праці, які безпосередньо беруть участь у процесі виробництва продукції (машини, устаткування, виробничі будівлі); до невиробничих – будівлі і споруди, які безпосередньо в процесі виробництва не використовуються, а лише обслуговують культурно-побутові потреби колективів, житлово-комунальне господарство.

Залежно від цільового призначення і функціональної ролі основні засоби поділяються на такі групи:

- будівлі (виробничі, адміністративні склади)

- споруди (теплиці, парники,)

- передавальне устаткування (телефонна і радіотрансляційна мережа, лінії електропередач)

- машини і устаткування

- транспортні засоби (вантажні і легкові автомобілі, причепи, мотоцикли)

- інструменти (свердла, дрилі)

- виробничий інвентар і приладдя (бідони, засіки)

- господарський інвентар

- робоча худоба (коні, воли)

- продуктивна худоба (корови)

- багаторічні насадження ()плодові сади, виноградники

- капітальні витрати для поліпшення земель (на планування земельних ділянок)

- інші основні засоби.

За використанням розрізняють діючі основні засоби і недіючі (які перебувають у запасі.)

За належністю основні засоби поділяють на власні й орендовані. Власні основні засоби належать конкретному підприємству і обліковуються на його балансі, а орендовані обліковуються поза балансом підприємства, оскільки перебувають у тимчасовому користуванні.

За речовим складом основні засоби поділяють на інвентарні й неінвентарні. Інвентарні основні засоби мають речовий зміст, їх можна виміряти і підрахувати в натурі (будівлі, споруди, машини), а неінвентарні – не мають речового змісту і являють собою витрати на земельні, водні та лісові угіддя (крім споруд), що здійснюються за рахунок капітальних інвестицій.