Проблеми інформаційної діяльності

Діяльність суб’єктів інформаційних відносин у пострадянських країнах має багато спільного. Це й обумовлює доцільність її узагальнення й аналізу. З метою формулювання проблем, притаманних інформаційній галузі України та пошуку шляхів їх розвитку. Проблеми розвитку ІД в пострадянських країнах можна розподілити на такі взаємопов’язані групи.

Соціально-політичні проблеми (позбавлення інформаційної галузі функцій трансформації фінансового капіталу в політичну владу; інформаційні аспекти національної безпеки). Виконання інформаційною галуззю функцій трансформації фінансового капіталу в політичну владу повною мірою зачіпає як галузь обігу масової (побутової) інформації, так і професійної інформації в Україні й інших пострадянських країнах. Це, в свою чергу, веде до порушення нормальної ІД як основи ефективного управління в суспільстві, негативно відбивається на стані національної безпеки. Адже за таких умов країна нерідко стає ареною внутрішніх інформаційно-психологічних операцій і війн між різними фінансово-політичними групами, протистояння значної частини населення та влади.

Організаційно-правові проблеми (розвиток законодавства про інформацію; розширення галузі дії правових відносин при радикальному скороченні поля дії нелегітимних стосунків в інформаційному просторі) розвитку ІД в Україні знаходяться під потужним впливом соціально-політичних факторів. З одного боку, фінансово-політичні, підприємницькі групи намагаються лобіювати свої інтереси шляхом впливу на процес формування правової системи держави. З іншого боку, будь-які організаційно-правові новації у галузі державного та місцевого управління оцінюють зацікавлені сторони в контексті можливого використання адміністративно-правових важелів для реалізації певних бізнесових і політичних інтересів. Так, створення Державного департаменту фінансового моніторингу при Міністерстві фінансів або реорганізація структури Державної податкової адміністрації оцінюють деякими експертами з позицій їх можливого застосування для реалізації тих чи інших групових економіко-політичних цілей використання відповідної службової інформації.

На думку експертів, до переліку проблем корпоративного управління, що потребують першочергового правового врегулювання, входять і такі, що безпосередньо пов’язані з інформаційними відносинами, а саме: розкриття інформації про власників великих пакетів акцій акціонерних товариств взагалі, вдосконалення процедури прийняття рішень на загальних зборах тощо. Досі в Україні не розв’язано весь комплекс інформаційно-правових питань, пов’язаних з функціонуванням інституту комерційної таємниці. Сюди ж можна віднести і розроблення юридичних важелів запобігання протиправному використанню інсайдерської інформації (тобто ексклюзивних відомостей із джерел, недоступних конкурентам). Причому ця проблема є загально пострадянською. Її існування пов’язане з використанням владних (політичних) важелів для розподілення та перерозподілення власності.

Фінансово-економічні (вдосконалення економічного механізму функціонування інформаційної галузі суспільства, оптимізація джерел фінансування різних видів ІД для якнайкращого задоволення потреб суспільства в інформації). Для ЗМІ – це перш за все встановлення надійних каналів їх фінансування. Потенційно можуть існувати такі канали: населення, рекламодавці, замовники PR-заходів, інвестори та спонсори. Найбільшу незалежність ЗМІ забезпечують надходження від продажу інформації населенню, яке, в свою чергу, вимагає об’єктивної інформації. Але у пострадянських умовах потужність цього каналу мала. За даними російського аналітичного журналу «Експерт», на прибутки від реалізації видання (передплата та роздріб) у багатотиражній щоденній газеті припадало 35 % від сукупної виручки, а 65 % - на надходження від реклами та PR-діяльності, у повноколірного щотижневика аналогічні показники складали 20 і 80%, а у щомісячного журналу з високою якістю поліграфічного виконання (так званого глянцевого) – уже 10 і 90%.

Контроль над ЗМІ забезпечує можливість через маніпулювання масовою інформацією, у тому числі за рахунок її тенденційної або неповного передавання, певним чином впливати на поведінку значних контингентів населення. Вплив же соціально-політичних чинників на формування інформаційних потоків у галузі прийняття професійних управлінських рішень складніший, ніж у галузях обігу побутової інформації, і виявляється в таких напрямах:

Ø лобіювання певних рішень в органах законодавчої та виконавчої влади, у тому числі з проведенням інформаційно-психологічних заходів у підконтрольних ЗМІ;

Ø вплив на формування настанов і стереотипів менеджерів різних рівнів у галузі державного, підприємницького та громадського управління в контексті застосування суджень та інтуїції для прийняття рішень;

Ø вплив на масову свідомість і поведінку дрібних підприємців за рахунок маніпулювання якісними та кількісними параметрами повідомлень у ЗМІ;

Ø формування ланцюга «масова свідомість — масова поведінка (покупців, виборців тощо) – інформація для прийняття професійних рішень»;

Ø превалювання в контент-структурі повідомлень ЗМІ тематики, що відображає групові коротко- та середньотермінові інтереси над тематикою загальнонаціонального значення, створює гостру нестачу ідей, необхідних для стратегічного розвитку суспільства.

Зазначені моменти найтісніше пов’язані з формуванням інформаційної складової національної безпеки. Так, Україна регулярно є об’єктом масштабних іноземних інформаційно-психологічних операцій, спрямованих на обмеження її присутності на світовому ринку озброєнь. Поряд з цим навіть через 10 років на державному рівні існують суттєві недоліки в організації інформаційної підтримки зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств.

Протягом останнього десятиліття в Україні відбувався досить інтенсивний процес становлення системи охорони інтелектуальної власності. Наприкінці 2001 р. її регулювало близько 40 законів і понад 100 підзаконних актів. Однак ефективність системи знижує цілий комплекс проблем, які вимагають невідкладного розв’язання. На думку експертів, створенню в Україні ефективної системи охорони інтелектуальної власності перешкоджають передусім недоліки правової системи країни. Значну роль відіграє і пануюча в суспільстві зневага до охорони прав інтелектуальної власності, відсутність належного ІЗ діяльності в галузі охорони інтелектуальної власності. Низький рівень захищеності інтелектуальної власності в Україні значною мірою визнається браком кваліфікованих фахівців у цій галузі.

Водночас до найгостріших проблем охорони інтелектуальної власності в Україні експерти відносять напрями, пов’язані з захистом прав на комп’ютерні програми та бази даних, прав виробників аудіовізуальної продукції, прав на фірмові найменування, винаходи та корисні моделі, захистом від недоброякісної конкуренції, комерційної таємниці та ноу-хау тощо. Відчувається необхідність додаткових правових норм, які узгодили б українське законодавство в питаннях охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності та механізму їхньої реалізації з міжнародними нормами. В Україні немає навіть переліку цих винаходів, не кажучи вже про їх описи. Аналогічна ситуація і з таємними авторськими свідоцтвами колишнього СРСР (також близько 500 тис.). Деякі з них уже перетворено на патенти Російської Федерації.

Технологічні (вдосконалення інструментів ІД в контексті своєчасного забезпечення користувачів достовірною та повною інформацією).

Перераховані групи проблем взаємопов’язані. Але в конкретній ситуації на перший план може виходити якась одна з них. Причому в контексті не розглядають суто технічні питання (робота комп’ютерних мереж, програмування баз даних). За оцінками підприємств, попит на комплексні масштабні проекти у галузі ІКТ та консалтінгу на українському ринку значно випереджає пропозиції. Тому саме на цю перспективну «нішу» комплектування проектів, які поєднують послуги з реструктуризації бізнесу, підвищення ефективності управління і впровадження конкретних систем і технологій, зорієнтувала свою діяльність російська компанія «Інформаційні бізнес-системи».

Водночас розроблення та впровадження інструментів і техніки ІД обмежується політичними, правовими та економічними чинниками. Так, міжнародна практика прозорої інформації стосовно власників великих пакетів не діє у пострадянських країнах через досить високу ймовірність застосування владних важелів для перерозподілу власності. Це, в свою чергу, негативно позначається не лише на економічно-правових механізмах функціонування інформаційних відносин у пострадянських державах, а й на розробленні та впровадженні у практику необхідних методик та аналітичних інструментів. Поряд з тим є випадки складання рейтингів «на замовлення». Особливо коли ці рейтинги формують на основі різноманітного опитування, не провівши достатньої перевірки часом.