Вирішитися з врахуванням інтересів українців.

Квітня 1921 р. УНР запропонувала державам Антанти проект “Основ державного

Устрою Галицької Республіки”. В ньому Галицька республіка проголошувалася незалежною і

Суверенною державою, кордони якої охоплювали, фактично, українську етнічну територію.

Всім мешканцям надавалися рівні права у громадсько-політичному житті. Устрій держави –

Республіканський. Проголошувалося загальне виборче право, передбачалося дотримання

Демократичних свобод. Законодавча влада в руках Державної Ради, а виконавчу очолював

Президент, якому підпорядковувався уряд. Державною мовою мала бути українська, але

Передбачалося вживання польської та єврейської. Для охорони держави мала бути створена

Армія, незалежною бачилася судова влада тощо. Все це мало втілюватися в життя під егідою

Держав Антанти. Цей проект державного устрою Галицької республіки відповідав всім нормам

Міжнародного права, враховував інтереси всього населення Галичини. Діячі ЗУНР, втілюючи в

Життя ідею незалежної Галицької республіки, вважали, що вона стане базою для майбутньої

Консолідації всіх українських земель в єдину державу.

Дипломатичними структурами уряду ЗУНР організовувався тиск на зарубіжні

Парламенти та уряди. Британців зацікавлювали прикарпатською сировиною, заохочували

Доступом до галицької нафти та інших корисних копалин. Чималі надії покладалися на

Дипломатичну, фінансову і морально-політичну підтримку США та Канади. У травні 1921 р. до

США виїхала урядова комісія ЗУНР у складі Р.Березовського і Л.Мишуги, метою якої було

Добитися визнання Галицької держави шляхом укладання різних економічних і фінансових

Договорів. Сам Є.Петрушевич надіслав відозву до української еміграції за океан з проханням

Підтримати визнання державної самостійності Галицької республіки. Українська громада США

Та Канади підтримала співвітчизників збором коштів, масовими маніфестаціями, надсилала

Послання до Ліги Націй та держав Антанти з осудом польської окупації Галичини і т.ін.

Включилася в боротьбу і Українська Греко-Католицька Церква /УГКЦ/. Глава УГКЦ

Митрополит Андрей Шептицький здійснив закордонну місію у Ватикан, Францію, Швейцарію,

Бельгію, Голландію, Англію, Канаду, Аргентину, Бразилію. У США владика мав аудієнцію в

Президента Гардінга та держсекретаря Гюса. У переговорах з релігійними та політичними

Діячами західного світу митрополит добивався справедливого вирішення долі свого народу.

- 184 -

Після повернення А.Шептицький був заарештований польськими властями, тільки внаслідок

Втручання папи Пія ХІ вони змушені були звільнити його.

Галицьку проблему піднімали чисельні еміграційні групи, представлені в багатьох

Європейських країнах, товариства військових, діячі науки і культури. Ними було організовано

Низку масових заходів, щоб привернути увагу міжнародних політичних кіл та громадськості до

Становища українців на західноукраїнських землях.

Галицький політичний провід вбачав своє першочергове завдання у тому, щоб сприяти

Піднесенню українських суспільно-політичних інституцій, громадських, культурно-освітніх,

спортивно-патріотичних організацій. На порядку денному гостро стояло питання навчання

Української молоді, яка масово емігрувала. Так, в Празі перебувало близько 5 тис. молодих

Українців. У 1921 р. тут розпочав студії Український Вільний Університет /УВУ/, переведений

з Відня, на двох факультетах навчалося 700 студентів. Це були колишні воїни УГА та армії

УНР, а також втікачі з Львівського та Чернівецького університетів. Невдовзі українське

студентство було об’єднане в Центральний Союз Українського Студентства /ЦЕСУС/.

Незважаючи на заборону польських властей, у Львові до 1925 р. за ініціативою відомих