Більшовицької тоталітарної системи. Наслідки цього мали негативний вплив на долю України в

Наступні десятиліття.

Лекція 2. Західноукраїнські землі в складі іноземних держав.

Західна Україна під владою польського окупаційного режиму. Внаслідок воєнних

Дій 1918–1920 рр. під владу Польщі відійшла значна частина української території: Східна

Галичина, Холмщина, західна Волинь, Полісся і Підляшшя. Згодом ці етнічно-історичні наші

Землі отримали назву Західна Україна, з територією 132,2 тис. км2; 10,2 млн. мешканців, з яких

6,5 млн., або 64% були українцями, 25% – поляки, 10% – євреї, 1% – інші національності.

До світової війни Галичина входила до складу Австро-Угорщини, а північно-західні землі

Волині – до складу Російської імперії. Населення тут переважно було православним і за своїм

Політичним, соціально-економічним та культурним рівнем поступалося галичанам. Польський

Уряд використовував ці відмінності для розчленування української спільноти, поставивши між

Галичиною і Волинню т.зв. “сокальський кордон”.

Восени __________1920 р. Польща і Радянська Росія в Ризі розпочали переговори щодо визначення

Кордонів між обома державами. В Ригу прибули також і обидва українські уряди – УНР та

ЗУНР. Але до їхніх протестів учасники переговорів не прислухалися. Уенерівці були

Зігноровані з причини формально представленого на переговорах уряду УСРР, який фактично

Був маріонеткою Москви. Представники ЗУНР більше сподівалися на успіх, адже за ними

Стояли рішення Ради Союзу Народів. Державно-правовий статус окремішності української

Галичини був зафіксований у мирному договорі в Севрі (10 червня 1920 р.) і в протоколі в Спа

(10 липня 1920 р.). На черговій сесії Ліги Націй у Парижі 23 лютого 1921 р. було вирішено:

“Постанови мирового договору про права національних меншин у Польщі не можуть бути

Укладені до Галичини, бо вона лежить поза кордонами Польщі; постанови про виконання

Мандатів і контроль Союзу Народів над мандатором не можуть бути прикладені до Галичини,

Бо Польщу не наділено мандатом завести адміністрацію по країні; не можна прикладати до

Цього моменту і приписів гаазької конвенції, бо в часі, коли заключено конвенцію Польща не

Існувала як держава; Польща є тільки фактичним мілітарним окупантом Галичини, сувереном

Якої є держави Антанти.” Відтак Рада Ліги Націй вирішила передати домагання галичан Раді

Послів.

- 181 -

Тим часом 18 березня 1921 р. був підписаний Ризький договір між Польщею та Росією,

Який став новітнім Андрусовом для України. Кордон пройшов по р. Збруч. Росія і УСРР

Відмовлялися від всяких прав і претензій на землі, що були розміщені на захід від кордону.

Польща зобов’язувалася дати повні національно-культурні права громадянам української

Національності, що внаслідок договору опинилися в її межах.

Ще до закінчення воєнних дій поляки почали масований наступ на все, що нагадувало

Приналежність до Української держави. Про безчинства поляків в перші два роки окупації уряд

ЗУНР у Відні видав т.зв. “Криваву книгу”, що вийшла у двох частинах. У ній були зібрані

Конкретні факти, які повідомили світ про заходи польської окупаційної влади, спрямовані на

Знищення всього, що говорило про український характер краю. У Східній Галичині були

Скасовані всі органи місцевого самоуправління: крайовий комітет, повітові та громадські ради.

Влада повністю належала командуючому військами та представникові польського уряду, а на

Місцях – урядовим комісарам. Сеймовий будинок у Львові було передано університету ім. Я.

Казимира. Законом від 3 грудня 1920 р. Галичину поділено на три воєводства: Львівське /28

Повітів/, Станіславівське /16 повітів/, Тернопільське /17 повітів/. 24 грудня 1920 р. був

Організований обмін грошей на польські марки і введена офіційна назва для т.зв. “східних

кресів” – “Східна Малопольща”. Поляки були переконані, що термін “Західна Україна”

Потрібно вживати для означення території між ріками Збруч та Дніпро. У процесі реорганізації