Значення творчісті В.Тредіаковського – письменника, філолога, перекладача

Василь Кирилович Тредіаковський (1703-1769).

Першими творами стали драми «Ясон» і «Тит, Веспасиан син», тексти яких не збереглися. До ранньої ліричної творчості відносять його «Песенку», «Описание грозы, бывшей в Гааге». Досить точно передає звукові і світлові ефекти.

У 1730 році Тредіаковський повертається в Росію після навчання в Голландії, видає переклад роману «Езда в остров Любви», додавши туди власні вірші – «Стихи на разные случаи» (латинською, російською і французькою мовами). Автором роману був Поль Тальман, французький письменник другого ряду. Текст відповідав запитам часу. Світський роман любовної тематики, переживань і почуттів. Роман складається з листів. Розповідь головного героя про подорож із Купідоном. Усі почуття постають в алегоричних образах.

Цікава географія подорожі. Містечко Чекання, Містечко Насолоди, Печера Ревнощів, Замок Щирості і т. д.

Мета Тредіаковського:

1.Дати зразок нового світського твору.

2.Стильове рішення.

Роман називали підручником з любовних походеньок.

Тредіаковський намагався привити в Росії салонну культуру. Салон – сцена для розгортання нових жанрів. Тут поети вперше читали свої тексти. Але в російській дійсності ця форма літературних зібрань не прижилася. Не було умов для створення такого салону, панівною була форма чоловічого гуртка.

До творчості Тредіаковського інтерес виник на початку XX століття. Михайло Кузьмін перекладав граматичні тексти про пунктуацію.

«Стихи на разные случаи» - збірник лірики. Любовні вірші. Головний мотив – протиріччя кохання. Кохання щасливе – нещасливе.

- велика експресивність, сила почуттів;
- доволі відверті сцени, еротизм;
- прийом сновидіння;
- практичність, зорові образи;
- збірка побудована на принципі контрасту;
- парні вірші: «Стихи похвальные Парижу», «Стихи похвальные России»;
- автобіографічні вірші;
- «Ода о непостоянстве мира» - змістовий центр.
- ускладненість поетичної мови.
- наявність поетичної інверсії, синтаксичної і змістової.
- безліч вигуків, використовує і для ритму, чергування наголошених і ненаголошених складів.
- стильова строкатість. Багатослів’я, стильові дисонанси, немає щільної літературної поетичної мови.

1733р. – Тредіаковський потрапляє до штату Академії наук. Займається перекладом Мольєра, італійських комедій, трагедій, викладає латинську мову і риторику, з 1735р. – професор, наблизився до двору імператриці Анни Іоанівни. З Тредіаковського навіть знущались.

Займається перекладами давньої історії. «Римська історія». Історії римських імператорів. 30 томів історичних праць. Переклав «Аргениду». «Телемахиду» Фенелона.

1760р. – надрукував книгу про Френсіса Бекона. Перша частина – опис життя, друга – філософська система.

Тредіаковський – автор псалмів. Близько 140 псалмів було перекладено.

Як теоретик класицизму дав визначення жанру оди. Жанр оди – як пісні, зібрання багатьох строф. Яким має бути зміст.

1. Піндаричні оди – героїчні.

2. Гораціанські – філософські.

3. Анакреотичні – любовні.

1735р. – «Новый и краткий способ к сложению стихов»

Перехід від силабіки. Наполіг на тому, щоб увести принцип тоніки. Чергування наголошених і ненаголошених складів. Запропонував поняття стопи. Пояснив, що це. Запропонував терміни «спондей» і «пірихій». Порушує питання стилю. Дає визначення різним поетичним жанрам. Розробив російський гекзаметр. Надавав перевагу хорею. Тредіаковський звернув увагу, що для народної творчості це дуже притаманний розмір.

1752р. – «Строфы похвальные поселянскому житию». Мотиви щоденної праці на землі. Характеристика побуту російського поміщика. Протиставлення аскези і розкоші. Ідея розуму. Змалювання дружини, вірної подруги.

1754р. – Тредіаковський пише філософську поему «Феоктия, или доказательство о богозрении» (співвіднесення релігії і природничих наук – деїзм). Опановує різні філософські теорії і погляди (Платон, Декарт, Лейбніц, Вольтер). Людський розум має остерігатися перебільшеної цікавості до знань. У передмові називає і джерела, якими користувався.

«Феоктия» складається з 6 частин – епістол до Євсевія.

I. Доведення існування Бога метафізичними категоріями.

II. Розмаїття неживої природи. Диспут Коперника – Птолемея.

III. Доведення існування Бога яскравим тваринним світом. Опис різних видів, уперше висловлюється ідея, що у тварин є душа.

IV. Присвята людині, вінцю творіння. Досконалість тіла.

V. Духовна сутність світу. Людський розум. Досконалий, але не може осягнути божественну таїну світу.

VI. Метафізичні атрибути Бога. Поява образу Ісуса Христа.

4720 рядків у поемі. Поема – погляд Бога на все, що він створив. Має кільцеву форму.

Жанри:
- сатира;
- байка;
- філологічні статті.