Жанрова й стильова своєрідність поеми В. Майкова «елисей, или раздраженный вакх».

Перша бурлескна ірої-комічна російська поема Василя Івановича Майкова "Єлисей, або роздратований Вакх" народилася на хвилі літературної полеміки, що перейшла в нове покоління письменників 1770 рр. у спадок від Ломоносова і Сумарокова. Безпосереднім приводом до створення поеми "Єлисей, або роздратований Вакх" стала опублікована на початку 1770 р. перша пісня "Енеїди" Вергілія, переклад якої був виконаний поетом ломоносовської школи Василем Петровим.
Перша пісня "Енеїди" в перекладі Петрова, окремо від контексту всієї поеми, була алегоричним вихвалянням Катерини II в образі мудрої карфагенської цариці Дідони.
Поема Майкова "Єлисей, або роздратований Вакх" спочатку була задумана як пародія на переклад Петрова, причому літературна форма боротьби, пародія, стала своєрідною формою політичної боротьби.
Особливо текст першої пісні поеми Майкова насичений пародійними ремінісценціями з перекладу Петрова і особистими випадами на його адресу. Описуючи заняття Аполлона, оточеного зборищем бездарних письменників, Майков поміщає в цю групу і свого літературного ворога:
Не в самой праздности нашел и Аполлона <...>
Он у крестьянина дрова тогда рубил
И, высунув язык, как пес, уставши, рея,
Удары повторял в подобие хорея,
А иногда и ямб, и дактиль выходил;
Кругом его собор писачек разных был <...>
И, выслушавши все удары топора,
Пошли всвояси все, как будто мастера; <...>
Иной из них возмнил, что русский он Гомер,
Не зная, каковой в каких стихах размер,
Другой тогда себя с Вергилием равняет,
Когда еще почти он грамоте не знает <...> (234
І весь сюжет поеми "Єлисей, або роздратований Вакх" зберіг на собі сліди первісного пародійного задуму Майкова: основні сюжетні ситуації "Єлисея" являють собою очевидні бурлескні перелицювання сюжетних ситуацій "Енеїди". Еней Вергілія з'явився причиною сварки богинь Юнони, і Венери — подібно йому майковский герой стає знаряддям вирішення спору між богинею родючості Церери і богом вина Вакхом з приводу того, як потрібно використовувати плоди землеробства — пекти хліб або гнати горілку і пиво. Венера вкриває Енея від гніву Юнони в Карфагені, вселивши карфагенської цариці любов до Енею і огорнувши його хмарою, яке робить його невидимим. У Майкова цей сюжетний хід переосмислюється наступним чином: за дорученням Вакха Гермес викрадає Єлисея з в'язниці і, сховавши під шапкою-невидимкою, вкриває від поліції "Калинкинского робочого дома" (виправний заклад для дівчат легкої поведінки), де Єлисей проводить час з закоханою в нього літньою начальницею і розповідає їй історію свого життя, де центральне місце займає своєрідний батальний епос — розповідь про битву жителів двох сусідніх сіл, Валдая і Зимогір'я, за сінокосні луки. Неважко помітити, що цей епізод є бурлескної перелицюванням знаменитого розповіді Енея про зруйнування Трої і останній битві греків і троянців. Еней залишає Дидону, слідуючи меті своєї долі — він повинен заснувати Рим; а невтішна Дідона після відплиття Енея кидається в багаття. Майковскому Єлісею бажання піти від начальниці "Калинкинского робочого дома" вселяє Вакх, і Єлисей біжить під шапкою-невидимкою, залишивши в спальні начальниці "свои и порты, и камзол", і начальниця, ображена на Єлисея, спалює його одяг у пічці.
І якщо згадати, хто був прообразом мудрою карфагенської цариці для Петрова — перекладача "Енеїди", то тут виникає досить ризикована паралель: в поемі Майкова Дидоне відповідає розбещена начальниця "Калинкинского дома".
Цей твір має дві дійові площини:
1. Умовно-міфологічна (діють боги)
2. Реалістична, земна (реальні події рос. дійсності, критика акцизів на алкоголь, політичний устрій)
Присутні мотиви і образи чарівної казки (шапка-невидимка) +безліч прислів’їв та приказок +вільна комбінація інтертекстів.