Характеристика літературних періодичних видань XVIII ст.

Перший журнал з'явився в Росії в січні 1755 року і проіснував десять років. Це було видання Академії наук, яке називалося«Ежемесячные сочинения, к пользе и увеселению служащие». Тираж - 2000 екз. Редактор - Г.Ф. Міллер. На сторінках журналу виступали видатні письменники того часу -Сумароков Олександр Петрович (1717-1777) - російський письменник, один з яскравих представників класицизму, редактор сатиричного журналу «Трудолюбивая пчела» (1759), Тредіаковський Василь Кирилович (1703-1768) - російський поет, філолог, академік Петербурзької АН, Хераськов Михайло Матвійович (1733-1807) - російський письменник і поет, видатний представник класицизму, редактор ряду сатиричних видань та інші.

Понад півстоліття уряд безпосередньо і через Академію наук тримав монополію на друковане слово. І тільки в кінці 1750-х років у якості видавців з'являються приватні особи. У січні 1759 року А.П. Сумароков тиражем 1200 примірників видає щомісячний журнал «Трудолюбивая пчела», наповнений нарисами, епіграмами, притчами. Всього вийшло 12 номерів. Публікував фейлетони, критикували політику уряду. У своїх фейлетонах видавець висловлює заклопотаність долями російської літератури, театру. Він переживає і за долю Росії, протестує проти рабства селян, відданих в безконтрольне володіння поміщикам.

Критика на адресу уряду не залишилася непоміченою: на дванадцятій книжці, в грудні того ж року журнал припинив своє існування.

Два роки проіснував щотижневий журнал «Праздное время, в пользу употребленное», що видається з січня 1759 року групою викладачів Сухопутного кадетського корпусу в Петербурзі.

Один з випускників цього навчального закладу М.М. Хераськов стає відомим письменником. З 1755 року і протягом 30 років він працює в Московському університеті, на базі університетської друкарні організовує і редагує цілу низку журналів: «Полезное увеселение», «Свободные часы», «Невинное упражнение», «Доброе намерение».

Найбільш помітний з них - літературний, помірно консервативний тижневик «Полезное увеселение», який видавався в 1760-1762 рр. з метою «викриття пороків».

60-80 роки XVIII століття - це початок періоду російської освіти. У цей час ускладнюється літературний процес: виникають перші літературні угруповання, школи, течії; збільшується число журналів; з'являються публікації, пройняті антифеодальної спрямованістю і критикою «просвітницького абсолютизму» імператриці Катерини II.

Зростання опозиційних настроїв, вплив друку на формування суспільної свідомості, що підсилився, спонукали Катерину II почати видання сатиричного журналу «Всякая всячина» (формальний видавець - секретар Катерини Г.В. Козицький). Разом з О.Р. Дашковою вона видавала також журнал «Собеседник любителей российского слова», в якому друкувався Д.І. Фонвізін.

На заклик «Всякой всячины», виражений у програмі, опублікованій в 1769 році, з'являються журнали: «И то, и се» М.Д. Чулкова, «Ни то, ни се в прозе и стихах» В.Г. Рубана, «Адская почта» Ф.А. Еміна, «Трутень» Н.І. Новікова; «Поденщина», «Смесь», «Полезное с приятным».

Але націкавіше явище в історії журналістики XVIII століття - це діяльність Н.І. Новикова. Його «Трутень» - щотижневий сатиричний журнал, який видавався в 1769-1770 рр. Викривав кріпацтво, бюрократію, галломанію і неробство дворян.

Книгодрукування в Росії в кінці XVIII століття бурхливо розвивається і зусиллями інших видавців. Цьому сприяв Указ імператриці Катерини II про «вільних друкарнях» (1783), згідно з яким їх могли заводити всі бажаючі, не питаючи спеціального дозволу. І в столиці, і в провінції після цього Указу з'явилася величезна кількість приватних друкарень.

Статті повчального характеру друкуються в «Беседующем гражданине». Обидва видання виходили тільки протягом одного 1789 року. А в 1791-1792 рр. виходить літературний «Московский журнал», що видається Н.М. Карамзіним.

На думку дослідників, такі риси, властиві «Московскому журналу», дозволяють з повною підставою вважати Н.М. Карамзіна родоначальником «справжнього журналу»: 1) певна тверда спрямованість; 2) суворий відбір творів з урахуванням загальної спрямованості журналу; 3) різноманітність матеріалу, його пізнавальний характер; 4) почуття сучасності; 5) постійні відділи та рубрики; 6) хороша постановка відділу критики; 7) чиста літературна мова; 8) вміння говорити з читачем захоплююче, цікаво і жваво. Карамзін також і редактор «Московского журнала» (1791-1792) і «Вестника Европы» (1802-1803).

З Н.М. Карамзіна починається і такий тип видання, як альманах. Він видає книжки двох альманахів: «Аглая» (1 795, 1796) і «Аониди» (1796, 1797, 1799).

Пріорітет журналу над газетою був зумовлений декількома причинами: а) цензура давала можливість говорити про минуле, але не про поточні події; б) не було надійних засобів швидкого транспортування тиражу видання; в) поліграфія того часу не могла впоратися зі швидким друкуванням великої кількості примірників газет; г) видання приватних прибуткових газет було вкрай ускладнене через неграмотність основної маси населенія.

У цілому можна зробити висновок, що російська журналістика XVIII століття несла читачам ідеали громадянськості, патріотизму, гуманізму і високої моральності. Вона була пройнята співчуттям до закріпаченого селянства, виявляла вороже ставлення до абсолютизму.