Інтегральний Націоналізм, як суспільно-політичне явище української історії міжвоєнного періоду. 20 ст.

У 1923 р. на XII з'їзді партії її керівництво поклало початок політиці коренізації.Воно закликало спільними зусиллями добитися, щоб службовці вивчали і користувалися місцевими мовами, щоб держава підтримувала культурний і соціальний розвиток інших народів. Український різновид цієї політики називався українізацією.В межах українізації було проведено українізацію партапарату, освіти (80% середніх шкіл і 30% вузів вели навчання виключно українською мовою, головна рушійна сила цього процесу – М. Скритник минулий більшовик, але націоналіст в душі). Збільшення української періодики (газети, журнали – періодична література. і так далі, про українізацію армії і т.д.). Все це сприяло небувалому національному піднесенню. Національний комунізм: комунізм, що пристосовується до спеціфічних національних умов, наприклад Югославія, Китай. Основою було те, що потрібно залучати до будівництва комунизма національно-визвільні сили надавши йому певні національні обличчя. (Страна, в якій буде побудований національний комунизм буде мати недоторкане право на всі потреби національного самовираження, зокрема – рідну мову, культуру, історію. Це начібто може бути очевидним, але на території СРСР проводилась прямо протилежна політика централізації та уніфікації.) Видатні радикали – Хвильовий, Шумський, Волобуєв. Навіть Скрипник назвав їх загрозою для КП, оскільки ці люди досить упорно наїжали на Росію. Під час Українізації було створено літературні організації: «Плуг» (девіз: літ-ра в маси), «Гарт» (девіз: Даєш пролітарську культуру), «Вапліте» (девіз: Літературна та художня довершеність). Видаті письменники – Павло Тичина, М. Рильський, Коля Хвильвий, Коля Куліш, Микола Зеров, Влолдимир Сосюра, Кля Бажан і т. д. Видатні режесери – Лесь Курбас (в театрі), Олександр Довженко (кіно). Наука: Повернення Михаїла Грушевського – патріарха укр. науки., Володимир Вернадський, Сергій Єфремов, історик Дмитро Багалій (Обов»язково сказати), українська академія наук поповнилась на 37 нових членів, і близько 400 членів кориспондентів. Отже пропертий таким культурним prosperity Сталін,в кінці 20-х рр. звернув політику українізації, і почав свою звичайну поітику. Та як наслідок всім хто не встиг сховатись, або зректися своїх принципів повний пиздець. Вони або їхали відпочивати на далекий схід, або й на той бік буття. Список таких принципових ідіотів займає надто багато місця, отже обмежимось матеметичним записом послідовності: М. Грушевський, …,Олесь Курбас. Саме головне: Перший конгрес укр. націоналістів – 1929р. в Відні проголосив утворення організації ук. націоналістів – голова Є. Коновалець. Ідеологія на основі інтегрального націоналізму. розробленому Д. Донцовим та іншими теоретикми. Передбачалось встановлення національної диктатури під проводом єдиної націоналістичної партії, керованої елітою і єдиним вождем з необмеженою владою. Ідеологія ОУН була тоталітарною, в ній відчувався вплив італійського фашизму, однак їх ототожнювати не можна, оскількі він мав власні корені, і виник у середовищі пригнобленої нації.

 

69. Воззꞌєднання українських земель та «радянізація» Зах. Укр. землях (вересень 1939 – червень 1941 р.р.) 1 вересня 1939 р. нападом Німетчини на Польшу почалася Друга світова війна. 17 вересня 1939 р. радянські війська вступили на територію Західної України и Западной Белоруссії.Німетчина у відповідності з секрктним доповняльним протоколом Молотова-Риббентропа згодилася на включення в склад СССР Західноукрахнських та Західнобілоруських в склад Польщі, а також Прибалтики та Бессарабії. Західноукраїнське населення з інтузіазмом та надією зустрічала Червону Армію. Цьому сприяли декілька фактів. Радянська офіціальна пропоганда роз’яснювала перехід Польско-Радянського кордону бажанням попередити окупацію нацистами.Поляки відстипаючи під натиском Німецьких та Радянських військ часто зганяли свою злобу на “гражданском Украинском насилении”. В умовах коли населення нічого не знало про таємні угоди між СССР та Німетчиною, радянська пропоганда мала визначений психологічний ефект. Західні українці споконвіків прагнули об’єднантися зі східноукраїнськими братами. В той же час ненавість до Польского окупаційного режиму охоплювала більшість українького населення. Щоб узаконити Радянський режим в Західній Україні влада 22 жовтня 1939 р. під сумлінним контролем провела вибори до Народних зборів. По суті вибори зводилися до голосування за визначений список кандедатів, альтернативи яким не було. На основі звернення Народних зборів Верховна Рада УССР прийняла закон Західної України у складі СССР і об’єднання її з Української ССР. Це сталося на початку листопаду 1939 р. Наступним кроом до реалізації Радянсько – Німецьких угод, було приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СССР. В липні 1940 року Радянський Союз вимагав від Руминії передачі цих областей. Руминія повинна бкла поступитися. 28 червня 1940 р. в Бессарабії та Північної Буковині була встановлена Радянська влада. Буковина, а також Хотинський, Акернянський та Ізмаїловські області Бесарабії бкли приєднані до УССР. На іншій території Бесарабії була утворена нова Радянська Республіка – Молдова. Приєднання земель Західної України, Північної Буковини та частини Бесарабії є наслідком кримінального зговору СССР та Німетчини. Цю угоду було заключено з порушенням усіх норм міжнародного права. Але для Українського народу договір мав велике значення. Майже всі землі України з’єднувалися в однійдержаві.Політика Радянізації. З приєднанням до СССР земель Зах.Укр., що входили раніше в склад Польщі та Руминії почалася їх Радянізація. Радянізація Зах.укр. земель – ця зміна у всіх сферах життя у відповідносі з відпрацьованими в Наддніпрянскій Україні тенденціями.Деякі дії нової влади визвали обурення населення: розширення мережі укр. шкіл; покращення побутових умов та медичного обслуговування; націоналізація, на початку не зачепивша інтереси укр. населення, так, як торгівля та важка промисловість знаходилася в руках поляків. Але вскоре населення відчуло і негативні наслідки діяльності нової влади: примусова колективізація; ліквідація діяльності партій, суспільних організацій “Просвіт”; терор по відношенню до противників радянської влади. По неповним данним, в 1939–1941 р.р. в Західних областях України та Білорусії було репресовано біля 10% населення. Частіше всього об’єктом репресій були поляки, але цієї ж участі неуникли і тисячі Українців. В цілому об’єднання майже всіх Укр. земель у складі УССР мало корисне значення. Та всеж терор Радянського Союзу приніс страждання жителям західної України. Та однозначно перереконав зах. –укр. населення, що своє майбутне потрібно шукати в створенні незалежної об’єднаної Української держави.

70. Українське питання напередодні та на початку II світової війни.

Напередодні війни в Європі склалась дуже несприятлива обстановка. Територіальні претензії Німеччини, її реваншистські настрої, агресивна політика і неправильна політика міжнародного суспільства по відношенню до неї, таємні договори і змови, все це заплутало цей клубок міжнародних відносин так, що Німеччина змогла розв`язати цю війну.

Одним з важливих питань, які стали своєрідною причиною війни було «українське питання». Роз`єднаність і перебування у складі чотирьох держав українських земель було важливим дестабілізуючим фактором політичного життя Європи. Крім СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини, які прагнули утримати вже підвладні та приєднати нові укр.. землі, на українські території почала активно претендувати Німеччина, у своїй боротьбі за життєвий простір, а також Угорщина, що хотіла повернути собі Закарпатську Україну. Крім того Англія, Франція та США своїм втручанням у вирішення «українського питання» або своїм дипломатичним нейтралітетом мали задовольнити власні геополітичні інтереси. Драматизм ситуації полягав у тому, що самостійно об`єднати свої землі в єдину державу і таким чином вирішити українське питання український народ не міг. Все залежало від балансу інтересів таких гігантів як СРСР та Німеччина. Це робило українське питання, тобто питання про подальшу долю українських земель, клубком серйозних суперечностей, а «українську карту» - вагомим козирем у великій грі учасників Другої світової.

Важливо підкреслити, що майже до початку Другої світової війни Німеччина була активним ініціатором вирішення українського питання на свою користь. І тільки тверда позиція радянського керівництва про визнання інтересів СРСР на Балтиці, і Південно-Східній Європі, а також про відмову Німеччини від планів створення «Великої України» під час переговорів у Москві із міністром закордонних справ Німеччини Ріббентропом 22 серпня 1939р. змусили німецьке керівництво відмовитись від зазіхань на українські землі. Задоволення радянських вимог відкрило шлях до укладання наступного дня радянсько-німецького договору про ненапад терміном на 10 років. Додатково до основного договору було підписано ще й таємний протокол, який передбачав переділ сфер інтересів обох держав. Окремим пунктом протоколу було положення що стосувалося українських земель. По суті з цього розпочався поділ Європи між двома могутніми імперіями.

Звісно ця угода дала можливість Гітлеру розв`язати Другу світову, а СРСР фактично перетворився на її союзника, але це було фактично точкою відліку реального об`єднання українських земель у межах однієї держави. Звісно об`єднання укр.. земель і приєднання Західної України не було самоціллю для СРСР, а було лиш засобом для поширення свого впливу далі на захід.

Пожертвувавши своїми планами щодо України, Німеччина фактично зв’язала руки СРСР, що було важливим для неї на той час. Згідно із договором, після нападу Німеччини на Польщу, 17 вересня 1939 року радянські війська окупували Західну Волинь і Східну Галичину.

28 вересня 1939р. у Москві було підписано новий радянсько-німецький договір «Про дружбу і кордон між СРСР та Німеччиною». Згідно договору було встановлено кордон приблизно по річкам Сян і Зх. Буг. Переважна більшість території Західної України відійшла до СРСР.

У червні 1940 р. уряд СРСР звернувся з ультимативними вимогами до Румунії про негайне повернення Бессарабії. Німеччина не підтримала Румунію, і радянські війська без бою вступили в Північну Буковину і Бессарабію. У складі УРСР було створено дві нові області - Чернівецьку та Ізмаїльську, а також проведено розмежування з новоутвореною Молдавською РСР.

Хоч включення західноукраїнських земель було безпосереднім результатом змови між диктаторами, значення його в історії долі українського народу важко переоцінити - вперше українці об'єдналися в межах однієї держави.