Вправа12. Перепишіть текст, замість крапок додайте етикетні формули.

Не годиться відповідати на запитання лише «так» чи «ні». Обов'язково треба додати ще кілька слів. Наприклад, «Так,...», «Ні,...», або ввічливо перепитати: «..., я не почула ваших слів». Зізнатися: «Я не зрозуміла», «Я не слухала» - було б незручно. Такі вирази, як: «Це неправда», «Це дурниця» -неприпустимі. Треба висловлюватися так: «...», «...»,«...».

Вправа13. Доберіть синоніми до виділених слів у поданих реченнях.

Безперечно, ви маєтее рацію. 2. Вам варто виконати це завдання до кінця тижня. 3. До неї першим підійшов занепокоєний Іван. 4. Перед доповідачем завжди стоїть завдання виділити найважливіше, найхарактерніше, типове. 5. Інакше і бути не могло. 6. Не зосереджуйте на цьому уваги. 7. Подякуємо всім студентам, що взяли участь у конкурсі «Знавець української мови»

Завдання для самостійної роботи.

Поняття «культура мовлення» вживається в кількох аспектах: теоретичному, практичному й етичному. Розкрийте їх суть (зверніться до рекомендованої літератури).

Рекомендована література: [2,3,5,7,9, 10]

Практичне заняття № 3 (2 год.)

Тема: «Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні».

Мета: Набуття знань про особливості функціональних стилів: сфери вживання, призначення, жанри реалізації, власне мовні особливості;

оволодіння уміннями і навичками добору лексичних, граматичних, структурних компонентів офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів;

розширення знань про текст як складник комунікативного процесу.

Студенти повинні знати:

-функціональні стилі української літературної мови; основні параметри стилів;

-жанри реалізації стилів.

Студенти повинні вміти:

-розрізняти тексти різних функціональних стилів, характеризувати їх за основними параметрами;

-визначати жанри стилів;

-Правильно будувати різні типи текстів з урахуванням специфіки конкретної мовленнєвої ситуації.

План.

1.Функціональні стилі української мови та сфери їх застосування.

2.Основні ознаки функціональних стилів.

3.Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.

4. Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

1.Дайте визначення мовного стилю.

2.Назвіть стильові різновиди писемної форми української літературної мови.

3.Які ознаки властиві розмовному стилю?

4.Схарактерезуйте офіційно-діловий стиль, розкрийте необхідність виокремлення його.

5.Яке основне призначення наукового стилю?

6.Які основні ознаки наукового стилю?

7.У якому стилі мовні штамби є стилістичним засобом, а не помилкою.

8.Який стиль називається необразним?

9.Назвіть підстилі наукового стилю.

10.В яких жанрах реалізується науковий стиль?

11.Розкрийте поняття «текст»

12.Яка найменша одиниця тексту?

13.Назвіть основні елементи тексту.

14.Які ознаки тексту ви знаєте?

15.Які стилі інтегрує професійна сфера?

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Вправа 1. Визначте, до яких функціональних стилів належать подані тексти, проаналізуйте їх стильові ознаки.

1, Дуже нам хочеться в Європу, Тобто - туди; Ми ж бо забуваємо, що

географічний центр її - у нас в Україні, що ми і є серце Європи, Периферія

континенту мала б сходитися на раду до нас в Україну. Але це поки що

умовний спосіб. Бо Захід дбає про свою розмаїту самобутність, насамперед

культурно-духовну, і тому там є Сан-Маріно, Андорра, Ліхтенштейн і Мона-

ко, а сусідній Схід не визнає навіть квіткових огорож для резервацій, катком

рівняє поголів'я людності, забороняє абетки й вирізує немовлят у Чечні.

Захід не плутає Калабрію з Кантабрією, валлійців з валлонами, британців

з бретонцями, розрізняє галлів, галісійців і португальців,- на Сході ж ніяк

не втямлять, що тільки імперський міф може поєднати одним прикметни-

ком Русь і Росію, Не диво, що на схід від України один-єдкний сусід панує

до Уралу й далі - аж до Тихого океану. На його совісті знищення десят-

ків мов. Нема нічого безглуздішого від гасла йти з ним разом до Європи.

І не тому, що більша частина прибраної ним земельки - в Азії, а тому що

за своєю ментальністю він - ординець і азіат, Ніякої окремої держави на взір

Ватикану і в помислах не могло би бути у Москві, де світська й духовна

влада зрослися в гербі хижого двоголового орла. Ця птаха не відмовила-

ся від давніх звичок і марить тим, щоб знову зручно всістися на Тризуб

(В, Радчук).

2, Слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить

сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці

рідна рука. І так же тихо воно приходить на уста - промінцем маминої усміш-

ки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою

квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою, І з

букви-крапелинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе

слово «м-а-м-о», мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий,

тільки не дано нам запам'ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над на-

шою колискою вперше нахилилася мати. Це - мить, і це - вічність, бо мама

завжди з нами, вона живе в нас і в наших дітях та онуках, в усьому нашому

роді і береже нас та благословляє на добро, А в найтяжчу годину стогоном

вирветься з грудей тільки одне слово - як остання надія на порятунок: «Мамо!»

То подає голос наша душа, то мати захищає свою дитину, і виколисане перше слово немовляти являється із-за завіси літ ангелом-хранителем в образі матері, слово з любові Тараса: Слово мамо. Великеє Найкращеє слово (Я. Гоян «Сповідь перед Матір *ю»).

З. Національна акціонерна компанія «Джерела»

НАКАЗ

№80-3

20 вересня 2009 р. м. Киї* Про нагородження

НАГОРОДИТИ:

ГЛУЩИКА СЕМЕНА ДМИТРОВИЧА, спеціаліста відділу економічного аналізу, почесною грамотою Президента України і грошовою премією у розмірі місячного окладу за сумлінне ставлення до своїх обов'язків та у зв'язку з 50-річчям від дня народження.

Підстава:

1. Доповідна записка начальника відділу економічного аналізу.

2, Рішення профкому (протокол від 15.08.2009 № 8)

Директор __

(підпис)

З наказом ознайомлений

(підпис)

4, Професор, Скажіть, будь ласка, що таке, власне, золото? Які ЙЕОГО влас

тивості?

Студент мовчить.

Професор. Так, ви маєте рацію: мовчання, дійсно, золото,

5. В ім'я Отця, і сина, і Святого Духа. Амінь (3 р,).

Молитвами святих отців наших, Господи, Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас.

Слава тобі, Боже наш, слава тобі,

Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюде єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас (3 р!).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Пресвята Троице, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, завітай і зціли немочі наші імени твого ради.

Господи, помилуй (3 p.).

Слава Отцю, і Сину, і святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

6. Двоїна - відмітна риса ще індоєвропейської прамови. Від найдавніших часів у слов'ян цю форму найкраще зберегли, за висновком І. Огієнка, мови словенська, дві лужицькі й українська (в істотних залишках). Вживають її в українській, коли йдеться про парні предмети, а також і після три, чотири, при цьому іменники жіночого і середнього роду в називному й знахідному відмінках дістають закінчення —і: дві стіні, обидві корові, три дорозі, чотири книжці. Деякі іменники на означення парних понять мають форму двоїни і в орудному відмінкові: бровима, грудима, дверима, очима, плечима, ушима. Це стосується й низки числівників: двома, трьома, чотирма, стомать інших.

Відома двоїна на всіх теренах України. Поширеність її добре ілюструє різножанрова народна творчість. Ось фрагмент пісенного запису 3. Доленґи-Ходаковського (поч. XIX ст.):

Ой чи диво, чи не диво: Звойовали дівки дві місті, Молодиці дві селі...

А це з М. Номиса: «Одна біда - не біда; от коли дві або три разом біді»; «Багатий, маю дві стодолі: в одній мак, а в другій так»; «Дві бабі торг, а три ярмарка». Або ще: «Не будуть мої нозі в тебе й на порозі»; «Не складай свої руці ні в горі, ні в муці». Безліч таких прикладів дають збірки українського фольклору та інші матеріали, записані з народних уст, зокрема й І. Огієнком.

Поряд з усним побутуванням простежується кількасотлітня писемна традиція вживання двоїни: в мові актів і літописів, релігійно-полемічних і літературних писань авторів давньої доби (А. Радивиловського, Климентія Зиновіева), творах письменників XIX — початку XX століття Ю. Федьковича, І. Франка, М. Павлика, Б. Грінченка, В. Самійленка, В. Мови-Лиманського, М. Левицького, А. Кримського, В. Стефаника, В. Пачовськогота ін.). Цей ряд продовжують письменники 1920-30-х років: П. Тичина, М. Драй-Хмара, В. Підмогильний, І. Сенченко, Т. Осьмачка.... (перелік далеко не повний). Як приклад - двоїна в П. Тичини: «Коли йде дві струнких дівчині - ще й мак червоний в косах-/десь далеко! молоді планети!.. Дві дівчині» («Ритм»); у В. Під-могильного: «Було дві годині дня...»; у І.Сенченка: «Самітні дві нивці будуть сумно, в зажурі чекати на зерно»; у Т. Осьмачки: «І дві косі на рукаві». Використовували двоїну не тільки в художньому, а й науковому стилі Є.Тимченко: «... звичайно язик ділять на дві частині», «Коли сполучаються дві голосівці, то може бути, що обидві голосівці заховують кожна свою індивідуальність...»; А. Кримський: «Дві слові про наукове татарське письменство»,«... В кожнім разі можна говорити не менше як про три групі [татарських говірок]» (приклади з наукових праць 1927 і 1930 pp.).

І усно, й на письмі двоїна і множина вживалися здебільшого паралельно. Це фіксували й граматичні праці, зокрема ціла низка галицьких граматик XIX століття, включно з нормативною С. Смаль-Стоцького (1893), а також написаних наддніпрянцями - П. Залозним (1906), Є. Тимченком (1907), А. Крим-ським (1907). Велику увагу формам двоїни приділено в курсі української мови

1. Огієнка (1918) та наступних його працях. Двоїну як невід'ємний складник

літературної мови характеризує у своїй ґрунтовній граматиці В. Сімович

(1921). «У відміні імен,- наголошує він,- відріжняемо три числа: 1. однину...

2. двійню... 3. множину». Те саме бачимо в граматиці М. Левицького (1923).

Не погоджуючись із заміною двоїни на множину, цей же автор у мовному

порадникові «Паки й паки» (1920) категорично твердить, що ті з мовців, які

кажуть дві ноги, дві руки замість дві нозі, дві руці просто «калічать наші слова

на московський штиб». На вживанні завжди двоїни наголошував пізніше

С. Смеречинський. Форму двоїни рекомендували відомі свого часу праці з

мовної культури «Уваги до сучасної української літературної мови» О. Кури-

ло (1924), «Український стилістичний словник» та «Чистота й правильність

української мови» І.Огієнка (1924,1925). Фігурувала двоїна і в граматиках

другої половини 20 - початку 30-х років, зокрема в найчастіше видаваному

тоді «Практично-теоретичному курсі» П. Горецького й І. Шалі (О. Рибалко).

До Наталії Кобринської

12/25.1X912. Чернігів.

Високоповажна пані!

Велику приємність зробили Ви мені своїм дорогим для мене дарунком, а ще більше тим, що згадали цро Вашого постійного поклонника.

24 вересня 1912р.

Сердечно дякую. Ми всі, цілою родиною, завжди згадуємо з великою приємністю той час, коли ми вітали Вас у своїй хаті. Не можу замовчати свого жалю, що Ви покинули белетристику. Чому? *

Прошу вибачити, що пишу коротко: я тепер тяжко слабую і навіть з подякою за книжку дуже опізнився. Я і родина моя вітають і здоровлять.

З високим поважанням М. Коцюбинський.