Зразок Повідомлення про прийняття нового працівника

 

4. Порядок укладення та документального оформлення трудового договору на роботу за сумісництвом та при суміщенні професій (посад)

 

Стаття 21 КЗпП встановлює, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Таким чином, трудові договори укладають як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. При цьому саме працівникові надано право визначати, яке з місць роботи буде основним, а де він працюватиме на умовах сумісництва.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29 липня 1993 р. № 58, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Тобто якщо працівник не подасть трудової книжки або документів, необхідних для її оформлення (п. 1.4 Інструкції), роботодавець може оформити з працівником трудовий договір лише на умовах сумісництва.

Стороною трудового договору за сумісництвом може бути той самий роботодавець, який вже уклав з цим працівником трудовий договір про основну роботу. Однак це не означає, що роботодавці можуть укладати з працівниками скільки завгодно трудових договорів на роботу за сумісництвом, а працівники мають право працювати за сумісництвом у багатьох роботодавців.

Це пов’язано передусім з тим, що виконана працівником робота має відображатися в документах первинного бухгалтерського обліку, зокрема в табелях обліку робочого часу або інших документах, які обліковують виконання роботи в разі відрядної системи оплати праці. При цьому в табелі обліку робочого часу зазначається фактична присутність працівника на робочому місці відповідно до графіків виходу на роботу чи режимів роботи. Якщо цих вимог дотримано, то робота за сумісництвом оплачується пропорційно відпрацьованому часу. Якщо зазначені вимоги порушено, то органи державної податкової служби мають право поставити під сумнів правильність віднесення заробітної плати, нарахованої та виплаченої працівникові-суміснику, на валові витрати платника податку на прибуток.

Для укладення трудового договору за сумісництвом працівник зобов’язаний подати заяву про прийняття на роботу і пред’явити паспорт. Якщо робота потребує спеціальних знань, роботодавець має право вимагати від працівника пред’явлення диплома чи іншого документа, що підтверджує відповідну освіту або кваліфікацію. Надання працівником дозволу з основного місця роботи під час влаштування на роботу за сумісництвом законодавством не передбачено.

Факт укладення трудового договору на умовах сумісництва має бути відображений у заяві працівника та в наказі (розпорядженні) роботодавця. Зміст наказу може бути таким:

«Іваненка Івана Івановича прийняти на роботу за сумісництвом охоронником з 21.01.2005 р. з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з місячним посадовим окладом 400 грн.

Підстава: заява І. І. Іваненка».

Відповідно до пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників робота за сумісництвом у трудовій книжці працівника зазначається окремим порядком (див. зразок). Запис про роботу за сумісництвом, за бажанням працівника, заноситься до трудової книжки за основним місцем роботи на підставі довідки з місця роботи за сумісництвом.

Зразок занесення відомостей про роботу за сумісництвом
до трудової книжки працівника

Обмеження на роботу за сумісництвом можуть встановлюватися законодавством, колективним договором або угодою сторін трудового договору. Порушення обмежень на роботу за сумісництвом, встановлених у зазначеному порядку, є підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

На сьогодні обмеження на роботу за сумісництвом встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 р. № 245 та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 р. № 43 для:

· керівників державних підприємств, установ, організацій, їхніх заступників, керівників структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій та їхніх заступників;

· працівників окремих професій і посад, зайнятих на важких роботах чи роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров’я або на безпеці виробництва, перелік яких встановлюється колективним договором підприємства, установи, організації;

· осіб, що не досягли вісімнадцятирічного віку, та вагітних жінок.

Обмеження на роботу за сумісництвом встановлені також для:

· державних службовців;

· службовців органів прокуратури;

· державних і приватних нотаріусів.

Слід зазначити, що обмеження на роботу за сумісництвом поширюються як на працівників, основним місцем роботи яких є державне підприємство (установа, організація), так і на працівників, які влаштовуються на роботу за сумісництвом на державне підприємство. До категорії державних належать, зокрема, казенні підприємства, підприємства з корпоративними правами держави та підприємства комунальної форми власності.

Щодо недержавного сектора економіки, то в окремих випадках цілком доречно і правильно встановлювати обмеження на роботу за сумісництвом у колективних або в трудових договорах (якщо останні укладаються в письмовій формі). Насамперед такі обмеження мають встановлюватися для працівників, зайнятих на важких роботах чи роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, для осіб, що не досягли вісімнадцятирічного віку, та вагітних жінок.

Працівники-сумісники нарівні з іншими працівниками підприємства мають право на оплату праці відповідно до чинних положень про оплату праці, а також право на відпустки, визначені Законом України «Про відпустки». При цьому відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Режим роботи працівників, що працюють за сумісництвом, встановлюється відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Звільнення сумісників з роботи провадиться на загальних підставах, встановлених законодавством. Додаткові підстави звільнення сумісників встановлені пунктом 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, а саме: у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв’язку з особливими умовами і режимом праці. При цьому звільненому сумісникові не виплачується вихідна допомога, передбачена статтею 44 КЗпП.

Необхідно наголосити, що зазначені додаткові підстави та правила звільнення сумісників поширюються лише на працівників державних підприємств, установ, організацій. Власники підприємств недержавної форми власності зобов’язані звільняти сумісників лише на загальних підставах, визначених законодавством, з виплатою у відповідних випадках вихідної допомоги в установлених законодавством розмірах.

 

Сумісництво і суміщення
(порівняльна характеристика в таблицях)

На практиці досить часто плутають такі поняття, як "суміщення" і "сумісництво". Особливо часто це відбувається, коли працівник виступає у двох особах на одному і тому ж підприємстві. Таблиці, які ми склали, допоможуть вам розібратися в цьому питанні.

1. Визначення

Сумісництво	Суміщення
Що це таке?
Виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві. Наприклад: Інженер Іванов працює за сумісництвом на своєму або на іншому підприємстві нічним сторожем. Майстер інструментального цеху Петров (цех працює у дві зміни) за сумісництвом викладає в коледжі	Виконання працівником на тому ж підприємстві поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи (ст. 105 КЗпП). Наприклад, бухгалтер Іванова виконує також обов'язки кадровика, суміщаючи дві посади (причина - кадровик у відпустці або ця посада вакантна)
У чому ж схожість?
Працівник крім основної виконує іншу додаткову роботу
У чому відмінності?
Коли виконується робота?
У вільний від основної роботи час	У робочий час
Де виконується?
На одному підприємстві або на різних підприємствах	На одному підприємстві
Як оплачується?
Платять за фактично виконану роботу без обмежень (ст. 1021 КЗпП, ст. 19 Закону № 108)	Доплачують до основного заробітку (розмір доплати визначається наявністю економії за тарифними ставками та окладами суміщуваних посад - додаток 3 до Генеральної угоди)

2. Обмеження

Для сумісництва

Законодавством установлені обмеження на роботу за сумісництвом для працівників державних підприємств, держслужбовців, працівників прокуратури, нотаріусів. Не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності) керівники державних підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів указаних підприємств та їх заступники (п. 4 Положення № 43). Крім того, працівники державних підприємств можуть працювати за сумісництвом: у робочі дні - не більше 4 годин на день (п. 2 Постанови № 245); у вихідні - повний робочий день. Загальна тривалість їх роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу

Можуть бути передбачені обмеження: У колективному договорі - для окремих професій і посад. Особливо це стосується працівників, зайнятих на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, працівників віком до 18 років, вагітних жінок, оскільки їх додаткова робота може призвести до наслідків, які негативно позначаться на стані їх здоров'я і на безпеці виробництва. У трудовому договорі - з будь-яким працівником

Для суміщення заборон і обмежень у законодавстві не передбачено

3. Порядок оформлення

Сумісництво	Суміщення
Майже не відрізняється від звичайної процедури прийняття на роботу. Якщо немає заборон і обмежень (див. вище) - згодироботодавця з основного місця роботи не вимагається*. У заяві про прийняття на роботу працівник повинен указати, що збирається працювати за сумісництвом. Відповідно до цієї заяви оформляється наказ керівника про прийняття на роботу за сумісництвом. Трудову книжку пред'являти не треба, адже вона ведеться тільки за основним місцем роботи (п. 1.1 Інструкції № 58). Якщо працівник бажає, щоб до його трудової книжки був унесений запис про роботу за сумісництвом, він повинен принести на основне місце роботи копію наказу про прийняття на роботу за сумісництвом або довідку. На підставі пред'явлених документів буде зроблений відповідний запис	Суміщення професій (посад) можливе тільки за наявності вакансії в штатному розписі. У цьому випадку з працівником узгоджується доручення йому додаткової роботи в порядку суміщення і розмір доплати за неї. Якщо працівник згодний виконувати додаткові обов'язки в порядку суміщення, то керівник підприємства видає відповідний наказ. У наказі повинні бути вказані: 1) посада, що суміщається, 2) розмір доплати за суміщення. Термін, на який установлюється суміщення, може не застерігатися
* Працівник має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП).

4. Трудові права і соціальні гарантії

Сумісництво	Суміщення
На осіб, які працюють за сумісництвом і суміщенням, поширюються всі трудові права та соціальні гарантії, передбачені чинним законодавством і колективним договором підприємства
Право на відпустку
Крім відпустки за основним місцем роботи сумісники мають право отримати на роботі за сумісництвом: - щорічну оплачувану відпустку повної тривалості (за відпрацьований робочий рік - не менше 24 календарних днів), навіть якщо не минули 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (п. 6 ст. 10 Закону № 504); - відпустку без збереження заробітної плати, яка надається на період до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ст. 25 Закону № 504)	Робота на таких умовах не вплине на право працівника на відпустку, адже вона виконується одночасно з основною роботою. У той же час доплата за суміщення враховуватиметься при нарахуванні відпусткових(п. 3 Порядку № 100)