Й ЕТАП. Подання документів для працевлаштування

 

Традиційно при укладенні трудового договору, особливо в усній формі, крім необхідних документів, особа, яка працевлаштовується, подає відповідну заяву про свій намір працевлаштуватися. Це стосується і працевлаштування на сезонну роботу.

Заява про прийняття на сезонну роботу (додаток 1) складається в довільній формі і повинна містити такі реквізити:

· адресат (посада, прізвище, ініціали посадової особи, уповноваженої приймати на роботу, — у давальному відмінку);

· заявник (прізвище, ім’я, по батькові у родовому відмінку, місце фактичного проживання та місце проживання за дер­жавною реєстрацією, номер телефону й інші засоби зв’язку);

· назва документа (заява);

· зміст заяви (формулюється прохання про прийняття на сезонну роботу, зокрема, зазначаються: місце роботи, трудова функція (посада чи професія, спеціальність, кваліфікація), початок дії трудового договору. А оскільки договір на сезонну роботу є строковим трудовим договором — вказується також термін його дії. Він може визначатися конкретною датою (наприклад: з 1 квітня 2011 року до 30 вересня 2011 року), а якщо неможливо визначити конкретну дату - певним періодом (наприклад: на період сезону з вирощуваннята збирання баштаннихкультур; переробки цукрових буряків і цукроваріння тощо);

· перелік документів, що додаються;

· дата і підпис заявника.

Перелік необхідних документів, що подаються при укладенні трудового договору, визначено в частині другій статті 24 КЗпП. Відповідно до цієї норми та інших норм чинного законодавства при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Із записів, що містяться в трудовій книжці, власник або уповноважений ним орган (далі — роботодавець) може отримати інформацію, яка певною мірою характеризує працівника, зокрема, про: місце та періоди трудової діяльності, підстави звільнення працівника, застосування до нього заходів заохочення. Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 без трудової книжки приймаються на роботу лише ті особи, які працевлаштовуються вперше.

Звернути увагу!
Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред’явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку.

Згідно з пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі — Інструкція № 58), на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться лише за основним місцем роботи. Слід зазначити, що сезонна робота може бути для працівника як основною роботою, так і роботою за сумісництвом.

Увага! Законодавство колишнього Радянського Союзу прямо забороняло приймати на роботу осіб (крім тих, що працевлаштовуються вперше) без трудової книжки (п. 1.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162). Але на сьогодні відсутність трудової книжки в особи, яку приймають на роботу, на нашу думку, не зобов’язує роботодавця відмовляти їй у прийнятті на роботу. Без трудової книжки можливе оформлення такої особи за згодою сторін на роботу за сумісництвом (трудова книжка на роботі за сумісництвом не ведеться) або якщо особа працевлаштовується вперше. В останньому випадку роботодавець зобов’язаний відповідно до Інструкції № 58 завести на працівника, який працює у нього понад п’ять днів, трудову книжку.

Згідно з пунктом 6 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1984 року № 213, коли особа приймалася на роботу вперше, вона повинна була подати довідку про останнє заняття, видану за місцем проживання відповідною житлово-експлуатаційною організацією, сільською, селищною радою, вуличним комітетом. Тепер таку довідку подавати не потрібно. За часів Радянського Союзу її подавали з метою виявлення осіб, що ухилялися від суспільно корисної праці, та унеможливлення заведення працівниками кількох трудових книжок. Із запровадженням в Україні персоніфікованого обліку платників внесків до Пенсійного фонду України значення трудової книжки як основного документа про трудову діяльність працівника втрачається.

При влаштуванні на роботу, крім трудової книжки, працівник зобов’язаний також пред’явити:

· паспорт або іншийдокумент, що посвідчує особу. Для іноземцівта осіб без громадянства документом, що посвідчує особу, є посвідка на проживання. Неповнолітні, яким ще не виповнилось 16 років, подають свідоцтво про народження;

· військовий квиток (подають військовослужбовці, звільнені з військової служби), приписне свідоцтво (подають призовники);

· довідку про звільнення (подають звільнені з місць відбування кримінального покарання);

· довідку податкового органу про присвоєння ідентифікаційного номерафізичній особі;

· свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Документи про освіту (професійну підготовку) обов’язково подаються лише тоді, коли це потрібно для допуску до відповідної роботи. В інших випадках їх подання необов’язкове, однак воно може стати вагомим аргументом на користь доцільності прийняття на роботу певного працівника.

У передбачених законодавством випадках при прийнятті на роботу працівник зобов’язаний також подати довідкупро стан здоров’я. Так, відповідно до статті 191 КЗпП усі особи, яким не виповнилося 18 років, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові.

Відповідно до Порядку проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559, проводяться обов’язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичні (протягом трудової діяльності) профілактичні медичні огляди працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб.

Увага! Обов’язкові медичні огляди проводяться за рахунок роботодавців.
Згідно з пунктами 1.3 та 1.4 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, обов’язкові попередній і періодичні медичні огляди проводяться для працівників, зайнятих на важкихроботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та щорічно для осіб віком до 21 року.

Попередній медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою:

· визначення стану здоров’я працівника й реєстрації вихідних об’єктивних показників здоров’я та можливості виконання без погіршення стану здоров’я професійних обов’язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу;

· виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, і запобігання виробничо зумовленим і професійним захворюванням (отруєнням).

Для окремих категорій осіб, які влаштовуються на роботу, законодавством може передбачатися подання й інших, крім зазначених вище, документів. Наприклад, іноземці та особи без громадянства, що тимчасово проживають на території України, подають дозвілслужби зайнятості на працевлаштування.

Приймаючи особу на керівну посаду чи посаду, пов’язану з матеріальною відповідальністю, в господарське товариство, роботодавець зобов’язаний зробити відповіднийзапит до органів Міністерства внутрішніхсправ України щодо наявності непогашеної судимості закрадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, оскільки відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року № 1576-XII особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть обіймати у товариствах керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.

Стаття 25 КЗпП забороняє роботодавцеві вимагати від осіб, які працевлаштовуються, відомості про їх партійну й національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством. Трапляються випадки, коли при прийнятті нароботу роботодавець вимагає від працівника подання довідок про навчання, попередню роботу, забезпеченість житловою площею, наявність реєстрації місця проживання чи перебування, склад сім’ї, роботу за сумісництвом тощо. Зрозуміло, що такі вимоги є незаконними.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII (у редакції Закону України від 13 січня 2011 року № 2938-VI, набув чинності 10 травня 2011 року) не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження.

Звернути увагу!
Працівник може бути сам зацікавлений у заповненні відповідних документів, щоб справити позитивне враження на роботодавця. При цьому він може заповнити лише ті розділи відповідного документа, які бажає.