Відмінності строкових трудових договорів, укладених на підставі пункту 2 та пункту 3 статті 23 кзпп

Розглянемо відмінність таких трудових договорів на прикладах.

Приклад перший На підприємстві вирішено з 1 грудня 2008 року припинити виробництво певного виду продукції у зв’язку з тим, що вона не має попиту на ринку, а обладнання, на якому виробляється ця продукція, застаріле і не підлягає переоснащенню. В такому випадку роботодавець розпочинає підготовчу роботу щодо внесення змін в організацію виробництва та праці і на підставі статті 49^4 КЗпП не пізніше трьох місяців з часу ухвалення відповідного рішення вступає з виборним органом первинної профспілкової організації в переговори щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму під час запровадження вказаних змін. Проте в цьому виробництві є вакантна посада, за якою до 1 грудня 2008 року ще потрібно проводити певні роботи. Буде недоцільно приймати працівника на цю роботу за безстроковим трудовим договором, тобто за пунктом 1 статті 23 КЗпП. Правильним буде оформити працівника за пунктом 2 статті 23 КЗпП, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, тобто до 1 грудня 2008 року.

 

Приклад другий Підприємство отримало замовлення на проведення відповідних досліджень з виготовленням виробничих зразків нової продукції. Інвестор виділив певні кошти для фінансування цієї програми. Ці кошти згідно із кошторисом і планом робіт передбачено освоїти до 1 квітня 2009 року, і нових поповнень не передбачається. У цьому випадку до штатного розпису на підставі частини третьої статті 64 Господарського кодексу України вводяться нові посади працівників, яких, керуючись пунктом 2 статті 23 КЗпП, приймають тільки до 1 квітня 2009 року. Якщо підприємству надійшли додаткові кошти для продовження вказаної програми, то такі строкові трудові договори можна переукласти на новий строк за пунктом 2 статті 23 КЗпП. При цьому вимоги частини другої статті 39^1 КЗпП не застосовуються.

Ситуація складається інакше, коли виникає потреба прийняти на роботу іншого працівника на період відсутності певний час попереднього працівника. Наприклад, довготривала хвороба попередника або надання працівниці відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох або шести років. У цих випадках застосовують пункт 3 статті 23 КЗпП, тобто укладають строковий трудовий договір на час виконання певної роботи. Адже роботодавець ще не знає конкретної дати фактичного одужання попереднього працівника або не знає, коли працівниця надумає перервати відпустку для догляду за дитиною (вона має право це зробити у будь-який час).

На практиці трапляються ситуації, за яких ще не відомо, коли буде завершене фінансування певних робіт або виробничих програм. Це зазвичай спостерігається під час будівельних робіт чи проведення якихось наукових досліджень або розробок. У таких випадках нових працівників приймають на ці роботи також за пунктом 3 статті 23 КЗпП.

Бажано, щоб особисті інтереси працівника, мотиви та причини найнятися на роботу за строковим трудовим договором на підставі частини другої статті 23 КЗпП були обумовлені самим працівником у письмовій заяві. Ці інтереси та причини потрібно відобразити і в наказі роботодавця.

Наприклад, студент денної форми навчання вищого навчального закладу просить прийняти його на роботу до закінчення канікул. Або особа пенсійного віку, зважаючи на стан здоров’я та/або вік, може просити роботодавця прийняти її на роботу на певний строк. У цих випадках застосовують пункт 2 статті 23 КЗпП і в наказі записують конкретний строк дії трудового договору. Застосовувати пункт 3 статті 23 КЗпП при цьому нема сенсу, оскільки працівник зазначає конкретний строк дії своїх інтересів.

Формулювання наказів, записів у трудову книжку при укладенні строкових трудових договорів за пунктами 2, 3 статті 23 КЗпП можуть бути такими: