Що таке кольорове відношення

различия цветов натуры по цветовому тону (оттенку), светлоте и насыщенности. В натуре цвет всегда воспринимается в отношениях с окружающими его цветами, с которыми он находится в строгом взаимодействии и зависимости.

Цветовые отношения в живописи строятся на контрастах, противопоставлениях одних цветов другим. В этих целях используют дополнительные цвета. Например, чтобы оттенить изображение какого-нибудь предмета, окрашенного в жёлтый цвет, нужно рядом положить фиолетовый. Чтобы подчеркнуть красный цвет, нам потребуется зелёный, а для оранжевого – синий и так далее.

Контрасты в живописи можно строить и на противопоставлении так называемых тёплых и холодных оттенков. Тёплые - это красные, красно-оранжевые, жёлтые, жёлто-оранжевые и жёлто-зелёные цвета. Их ещё называют «осенней цветовой гаммой». Холодные – это голубовато-зелёные, голубые, голубовато-синие, синие, сине-фиолетовые. Часто бывает так, что если освещённая часть предмета окрашена в какой-нибудь тёплый цвет, то теневая его часть бывает холодной и наоборот. Умело, пользуясь законом дополнительных цветов, а также противопоставлением тёплых цветов холодным, художники в своих работах достигают большой живописности, убедительности и правдивости.

Що таке лінія, хх фунуції

Лінія - один з основних засобів образотворчого мистецтва, тому її використовують у начерках, малюнках і в ескізах композицій. Креслярська лінія, проведена рейсфедером, має однакову товщину, одноманітна, не вирішує просторових завдань і для художньої мети непридатна. Контурна лінія, завершуючи форму предмета, створює ілюзію силуету зображуваного предмета, хоча на площині проведені лише лінії. Лінійним малюнком можна передати враження об'єму предмета, якщо лінія будує форму в пропорціях і в перспективі, а також якщо товщина лінії змінюється щодо об'єму предмета, виявляючи пластичні властивості форми. Лінія лежить всіма своїми крапками на поверхні листа паперу і цим як би утримує зображення в межах формату, підкреслюючи двомірність площини.

Контурна лінія укладає форму предмету. Не дивлячись на те що на площині проведені тільки лінії, створюється враження, що усередині контура тон зображеного предмету темніший або світліший, ніж фон площини, що оточує його. Виникає ілюзія силуету предмету світлою плямою на фоні, що здається темніше, ніж є насправді. Більш того, лінія може передати враження об'єму предмету. Це досягається тим, що лінія будує форму в пропорціях і в перспективі, по-друге, тим, що лінія змінюється по своїй товщині і силі звучання. Навіть незавершена, вона здатна виконувати одночасно декілька функцій: відмежовувати форму, компонувати зображення, визначати характер в рух всієї форми, її пропорції і т.д. Плавність, текучість і спрямованість лінії при нанесенні контура дозволяють виявляти пластичні якості форми. Практичну роботу над композицією найчастіше починають з лінійного малюнка. У нім знаходять віддзеркалення і подальші, ескізи композиції, що більш пропрацювали.

 

 

Закони лінійної та повітряної перспектив художники використовували з давніх-давен для передачі реального простору в художніх творах. «Суть лінійної перспективи полягає в тому, що предмети з віддаленням їх від художника сприймаються і зображуються на картинній площині зменшеними. При цьому змінюються висота кожного предмета, ширина і довжина його поверхонь, які віддаляються в глибину просторових планів».

У об'ємно-пластичних творах важлива роль належить дії законів лінійної, повітряної і колірної перспективи. Навіть елементарна образотворча грамота вимагає обліку перспективних змін предметів, що зображаються, займають своє місце в реальному просторі. Це стосується зміни висоти кожного предмету, ширини і довжини його поверхонь, що йдуть в глибину просторових планів. Для передачі в композиції ілюзії простору використовуються закономірності повітряної і колірної перспективи. Суть повітряної перспективи полягає в тому, що вираженість різного виду контрастів (светотеневих, колірних, велічинних і т.д.) на ближніх до нас об'єктах буває найбільш сильною, у міру видалення предмету в глибину контрасти світла і тіні на його поверхні слабшають. Дія повітряної перспективи пов'язана з мірою прозорості, чистота і товщина повітряного шару атмосфери, що закутує існуючий світ. Це слід враховувати в графічній і тим більше живописній композиції. Разом із зміною тонових, тобто светлотіньових, відносин на різних просторових планах міняється і сила контрастів колірних. Відбувається це також під впливом шару повітря, що фільтрує світлові промені, затримує частину світлового спектру або що змінює його звучання. Тут треба мати на увазі наступне. З поступовим видаленням об'єкту від переднього плану ослабляється його колірна насиченість, і колір його стає холоднішим.

 

власна тінь - неосвітленій, звернена від джерела світла частина поверхні предмета. Власна тінь завжди світліша, ніж падаюча.

 

 

Блик — элемент светоте́ни, отблеск света; светлое пятно на поверхности предмета, являющееся местом отражения источника света; С переменой точки зрения блик меняет свое местоположение на форме предмета

Свет – ярко освещенная поверхность. Однако, как бы ярко она не была освещена, свет все равно тонируется, хоть и достаточно легко. Чтобы определить, насколько интенсивной должна быть штриховка, можно поставить, например, в натюрморт, лист белой бумаги для сравнения.

Полутон – пограничная освещенность, переход от света к тени. Полутона появляются там, где есть непрямое освещение, лучи падают на поверхность предмета под углом. Как вы понимаете, таких переходных тонов может быть множество. И в литературе могут попадаться разные названия: полусвет, полутень. Это связано с тем, что глаз воспринимает очень большое количество тонов – следовательно, шкала полутонов, которые вы используете, может быть очень широкой. На круглых поверхностях переход между полутонами будет мягким и незаметным, без резких границ. На предметах прямоугольной формы свет и тень могут лежать на соседних гранях, безо всякого перехода между ними

Тень - не освещенная, или слабо освещенная поверхность. Тени также могут быть более или менее интенсивными. Различают собственные и падающие тени. Падающая тень – это то же, что мы называем тенью в быту, предмет отбрасывает ее на другие поверхности. Собственная тень – неосвещенная сторона самого предмета. Обычно в рисунке собственная тень темнее, чем падающая. Даже, если настоящее освещение слабое, и тени не слишком интенсивные, художник часто усиливает собственную тень для того, чтобы форма предмета лучше читалась.

 

Рефлекс - появляется в собственной тени. Рефлекс – это отраженный свет от соседних предметов. В живописи рефлексы будут цветными, отражающими цвет предметов вокруг. Но, независимо от цвета, по тону рефлекс будет обязательно светлее тени. Яркость рефлекса также будет разной, в зависимости от поверхности. На глянцевых предметах могут быть очень яркие и светлые рефлексы, на матовых – почти не заметные.