Підвищення рівня безпеки транспортних процесів та енергоефективності

 

Безпека транспортних процесів включає: безпеку руху, антитерористичну безпеку, безпечне транспортування небезпечних вантажів, екологічну безпеку, енергетичну безпеку – підвищення енергоефективності та застосування альтернативних видів палива.

Підвищення рівня безпеки транспортних процесів належить до пріоритетів Транспортної стратегії.

Транспорт є найбільшим споживачем світлих нафтопродуктів, тому забезпечення енергетичної безпеки України особливо залежить від енергетичної ефективності транспортних засобів та технології транспортних процесів. Необхідно стимулювати пріоритетний розвиток екологічних та енергоефективних видів транспорту – залізничного, водного та громадського пасажирського як альтернативи індивідуальному транспорту в містах, як це передбачає Європейська транспортна політика.

Основними завданнями у сфері безпеки руху є:

розподіл функцій державного управління дорожнім рухом між суб’єктами виконавчої влади за напрямами їх діяльності, створення системи управління, гармонізованої з європейськими аналогами;

утворення Головної державної інспекції з безпеки на транспорті[2];

утворення Агенції (Бюро) з технічного розслідування подій на транспорті2

застосування системного підходу до виявлення та усунення джерел небезпеки та управління ризиками;

впровадження сучасних інформаційних технологій об’єктивного контролю безпеки руху (якості виконання польотів), супутникових систем контролю та регулювання руху транспортних засобів, інтелектуальних транспортних систем;

запровадження жорсткого контролю з боку державних органів за дотриманням вимог безпечної експлуатації транспортних засобів та транспортної інфраструктури, державних вимог до перевізників;

удосконалення системи допуску суб’єктів господарювання до діяльності з перевезень пасажирів і вантажів;

підвищення транспортно - експлуатаційних показників і безпечності автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів;

удосконалення порядку аналізу причин аварійності на транспорті та їх статистичного обліку;

удосконалення системи підготовки операторів рухомого складу та контролю за безпекою перевезень;

підвищення вимог до безпечності конструкції за рахунок проведення сертифікації транспортних засобів та формування діагностичної бази для забезпечення контролю їх технічного стану в експлуатації відповідно до вимог європейського та вітчизняного законодавства”.;

запровадження системи об’єктивного контролю за режимом руху транспортних засобів, використанням робочого часу та часу відпочинку операторів транспортних засобів, впровадження та застосування аварійно-рятувального забезпечення;

удосконалення системи надання медичної допомоги під час дорожньо-транспортних пригод;

створення постійно діючої системи навчання населення правилам поведінки та відповідальності за їх порушення на дорогахдля підвищення культури дорожньої безпеки на транспорті;

створення системи державного нагляду з метою розмежування функцій управління діяльністю видами транспорту та контролю за безпекою руху;

створення постійно діючої та єдиної системи навчання працівників галузевого автомобільного пасажирського транспорту щодо відповідності кваліфікації, умовам та заходам безпеки працівників, споживачів та учасників дорожнього руху.

Підвищення рівня безпеки рухувимагає прийняття:

Державної цільової програми підвищення безпеки дорожнього руху в Україні;

Державної цільової програми безпеки польотів в Україні;

Концепції та Державної цільової програми управління безпекою судноплавства в Україні.

Підвищення рівня безпеки транспортування небезпечних вантажів вимагає вжиття таких заходів:

оперативного та ретельного обміну інформацією з різних аспектів стану забезпечення безпеки транспортних операцій з небезпечними вантажами на всіх видах транспорту;

підвищення державних вимог до перевізників, посилення контролю за дотриманням ними норм і стандартів чинних нормативно-правових актів;

удосконалення та розвиток державної системи забезпечення безпеки транспортних операцій з небезпечними вантажами, а саме: посилення координації дій з іншими центральними органами виконавчої влади (МВС, МОЗ, Мінпромполітики, МНС, Міноборони, Держспоживстандарт та інші) та негайного завершення і введення в дію комплексу державних та міждержавних стандартів щодо термінології, класифікації, ідентифікації небезпечних вантажів та забезпечення погодження з Мінтрансзв’язку, Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України та Держспоживстандартом усіх технічних умов на продукцію, яка може бути класифікована як небезпечний вантаж;

забезпечення розроблення основних нормативно-правових актів, таких як Державний реєстр небезпечних вантажів, Національні правила безпеки транспортних операцій з небезпечними вантажами в тарі та навалом морським, річковим, залізничним та автомобільним транспортом і Правил та настанов щодо портових операцій з небезпечними вантажами на впровадження циркуляра IMO MSC.1/Circ.1216 (2007);

розширення сфери впровадження новітніх технічних засобів та технологій перевантажувальних операцій, що забезпечують захист від забруднення довкілля навалочними небезпечними вантажами, модернізацію комплексів перевантаження небезпечних вантажів у морських та річкових портах;

вжиття додаткових заходів, спрямованих на вдосконалення галузевої системи контролю безпеки транспортних операцій з небезпечними вантажами;

забезпечення формування системи навчання та підвищення кваліфікації працівників і фахівців, що задіяні на всіх етапах транспортування небезпечних вантажів;

надання рекомендацій транспортним вищим навчальним закладам та іншим компетентним органам, що здійснюють підготовку фахівців з перевезень небезпечних вантажів, щодо включення до навчальних планів відповідних спеціальностей та дисциплін з питань безпеки транспортних операцій з небезпечними вантажами.

Підвищення рівня екологічної безпеки з огляду на високі темпи автомобілізації країни та першість автомобільного транспорту в забрудненні атмосферного повітря в містах передбачає такі заходи:

поетапний перехід до прямого застосування міжнародних екологічних норм для транспортних засобів і моторних палив;

розширення застосування енергоефективних екологічно безпечних колісних транспортних засобів: автомобілів із системами самоадаптації до складу бензоспиртових сумішей (так званих „flexible fuel vehicles”), у перспективі - автомобілів з паливними елементами, електромобілів, гібридних автомобілів;

створення Державного науково-дослідного випробувального центру автомобільного транспорту;

оптимізація процесів експлуатації рухомого складу, організації технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів;

введення сертифікації палива та посилення контролю за якістю паливних і мастильних матеріалів, що застосовують для транспортних засобів;

розроблення законодавчої бази щодо диференційованого оподаткування власників транспортних засобів залежно від їх енергоефективності та виду моторного палива;

установлення диференційованих величин акцизного збору на традиційні моторні палива нафтового походження та нетрадиційні палива;

надання належної уваги питанням охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів під час проектування та будівництва автомобільних доріг.

Підвищення енергоефективності на транспорті відбуватиметьсяшляхом:

стимулювання використання енергоефективних видів транспорту: залізничного, річкового, електротранспорту в містах;

удосконалення нормативно-правової бази щодо енергоефективності, енергозбереження та використання альтернативних видів палива на транспорті;

оптимізації системи управління, регулювання та контролю у сфері енергоспоживання та енергозбереження на транспорті;

реалізації проектів з реконструкції і модернізації комунікацій та об’єктів транспортної інфраструктури (електрифікація залізниць, розвиток мережі та поліпшення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг);

удосконалення режимів експлуатації рухомого складу, організації технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів;

широкого запровадження режимів суворого обліку та контролю використання палива та енергії;

диверсифікації енергопостачання, запровадження дієвого та прозорого механізму стимулювання споживання альтернативних моторних палив, зокрема стисненого природного газу, біопалива: сумішевих бензинів, біоетанольних і біодизельних палив та добавок і присадок до них тощо.