Пріоритети транспортної стратегії за видами транспорту 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Пріоритети транспортної стратегії за видами транспорту



 

Залізничний транспорт

 

Залізничний транспорт займає провідне місце у задоволенні потреб економіки та населення України в перевезеннях, є важливим фактором забезпечення соціально-економічного зростання і зміцнення обороноздатності держави, розвитку її зовнішньоекономічних зв’язків. Залізничний транспорт перебуває винятково у сфері державного регулювання і в державній власності. З одного боку, це забезпечує його стабільну роботу навіть у кризових умовах, а з другого – створює загрози його майбутньому функціонуванню, оскільки держава не в змозі забезпечити необхідне фінансування, достатнє для сталого розвитку цього виду транспорту, без запровадження ефективного державно-приватного партнерства.

У зв’язку з цим пріоритетами транспортної стратегії в галузі залізничного транспорту є проведення реформування на залізничному транспорті, яке має на меті поступове, регульоване і підтримуване державою формування та розвиток конкурентного ринку транспортних послуг. Це буде передумовою забезпечення ефективності функціонування ринку транспортних послуг на основі збалансування інтересів суспільства, транспортних підприємств та споживачів послуг. При цьому реалізуються вимоги директив ЄС щодо відокремлення сфери транспортного обслуговування від сфери управління інфраструктурою, яка залишається у володінні держави. Україна має використати досвід реформування залізничного транспорту Російської Федерації, Казахстану, входження в транспортні структури ЄС залізничних систем Естонії, Латвії, Литви з колією 1520 міліметрів.

Залізничний транспорт залишається орієнтованим на перевезення передусім масових вантажів гірничо-металургійного комплексу і тому є вразливим до коливання попиту на відповідних товарних ринках, що на тлі фінансово-економічної кризи стає особливо очевидним. У пасажирських перевезеннях залізниці зазнають усе більшої конкуренції з боку автомобільного та авіаційного транспорту.

Величезні екологічні, економічні, соціальні переваги залізничного транспорту та його транзитний потенціал можуть бути реалізовані лише на якісно вищому рівні транспортного обслуговування. Цього буде досягнуто шляхом удосконалення технології організації перевезень, модернізації та розбудови інфраструктури, оновлення рухомого складу.

1) реформування залізничного транспорту, яке передбачає такі заходи:

розмежування господарських функцій та функцій державного управління;

відокремлення видів діяльності, безпосередньо не пов’язаних з перевезеннями, що дасть змогу, зокрема, зменшити фінансове навантаження на собівартість вантажних перевезень;

реорганізація територіально-функціональної структури управління залізничним транспортом у вертикально-інтегровану за основними напрямами виробничої діяльності;

впровадження фінансово-економічної моделі, яка забезпечить чіткий і прозорий облік та розподіл фінансових потоків за видами діяльності;

поетапна ліквідація перехресного субсидування пасажирських перевезень за рахунок доходів від інших видів діяльності залізниць;

удосконалення нормативно-правової бази з метою вироблення єдиних вимог та умов доступу до інфраструктури для будь-яких операторів перевезень та стягнення платежів з операторських компаній за користування залізничною інфраструктурою з одночасним впровадженням системи сертифікації та ліцензування для забезпечення якості та безпеки послуг, що надаються;

2) впровадження рухомого складу нового покоління та модернізація існуючого, з більш високим рівнем сервісних, технічних та економічних показників експлуатації шляхом:

підвищення швидкості руху пасажирських поїздів до 160 кілометрів на годину, у перспективі до 200 кілометрів на годину та вантажних поїздів до 100 - 120 кілометрів на годину з метою скорочення часу подорожі пасажирів і транзиту вантажів;

підвищення рівня інтероперабельності залізничних перевезень на мережах ширини колії 1520 та 1435 міліметрів, прискорення процедур перетину кордонів;

розвитку мультимодальних та інтермодальних перевезень;

забезпечення перевезення пасажирів з обмеженими фізичними можливостями;

збільшення термінів експлуатації за рахунок застосування нових матеріалів та оптимальних конструкційних рішень та надійності;

зниження матеріалоємності та витрат паливо-енергетичних ресурсів;

максимальної автоматизації процесів експлуатації та ремонтних робіт, проведення діагностики технічного стану рухомого складу;

впровадження засобів автоматичного контролю стану ходових частин рухомого кладу для підвищення безпеки руху.

3) подальший розвиток залізничної інфраструктури який здійснюватиметься шляхом:

збільшення пропускної спроможності на Кримському напрямку та розвитку паралельного залізничного напрямку в бік Криму (Долинська – Миколаїв – Херсон – Джанкой), що дасть змогу повністю задовольнити попит на пасажирські та вантажні перевезення, реалізувати курортно-рекреаційні можливості Кримського півострова;

розвитку залізничної інфраструктури на напрямках міжнародних транспортних коридорів, що сприятиме скороченню часу транзиту зовнішньоторговельних вантажів;

розмежування напрямків переважно пасажирського та інтермодального руху та переважно вантажного руху, що дасть змогу оптимізувати використання пропускної, перевізної спроможності та інвестицій у розвиток інфраструктури;

оптимізації кількості сортувальних станцій на мережі залізниць з пріоритетним розвитком опорних сортувальних станцій;

електрифікації залізниць, що сприятиме покращанню їх техніко-експлуатаційних можливостей та зменшенню собівартості перевезень;

узгодженої партнерської технічної та інвестиційної політики магістрального залізничного транспорту та врахування потреб користувача з метою оптимізації використання рухомого складу та мінімізації непродуктивних витрат.

4) інтенсифікація та вдосконалення технологій перевезень пасажирів і вантажів здійснюватимуться шляхом:

впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на напрямках Київ – Полтава – Харків, Київ – Донецьк, Київ – Дніпропетровськ, Київ – Тернопіль – Львів, Київ – Жмеринка – Одеса та між великими обласними центрами, що істотно підвищить мобільність населення, зменшить екологічне навантаження від автомобільних перевезень;

впровадження нових схем та раціональних маршрутів денних пасажирських поїздів, що дасть змогу істотно скоротити потребу в рухомому складі та експлуатаційні витрати;

оптимізація графіка руху поїздів та порядку направлення вагонопотоків і організації їх у вантажні поїзди;

створення мережі взаємопов’язаних логістичних центрів та мультимодальних терміналів у найбільших транспортних вузлах, пунктах пропуску через державний кордон України, організація між ними регулярного руху поїздів;

розвиток мультимодальних, інтермодальних і комбінованих перевезень та створення правових засад для їх максимально ефективного використання;

запровадження більш досконалих прикордонних систем, які працюють за принципом «єдиного вікна», у взаємодії з митними, прикордонними та іншими державними контрольними службами;

впровадження електронної системи документообігу;

впровадження удосконалених інформаційно-керівних систем та забезпечення інтероперабельності з суміжними країнами;

удосконалення правових та фінансово-економічних механізмів взаємодії з користувачами на засадах взаємовигідного партнерства.

5) інноваційний розвиток і вдосконалення науково-технічного та кадрового потенціалу здійснюватиметься шляхом:

підтримки наукових та освітніх установ залізничного транспорту, що належать до сфери управління Мінтрансзв’язку, з метою розроблення ними новітньої науково-технічної продукції;

підвищення рівня освіти у вищих навчальних закладах залізничного транспорту з метою забезпечення високоякісної підготовки та перепідготовки кадрів усіх рівнів;

підтримки та розвитку центрів, зокрема технічних інститутів або лабораторій, для сертифікації процесів і послуг на залізничному транспорті;

стимулювання підприємницької ініціативи, посилення мотивації праці та підвищення рівня соціальної захищеності залізничників.

 

Автомобільний транспорт

 

Пріоритети розвитку галузі мають враховувати особливості автомобільного транспорту як швидкого, зручного, мобільного, соціально значущого виду транспорту, діяльність якого має певні ризики щодо безпечності та екологічності та підлягає регулюванню міжнародними нормативно-правовими актами. Галузь має високу частку приватної форми власності, яка обумовлює жорстку конкуренцію на ринку.

Пріоритети розвитку автомобільного транспорту такі:

1) забезпечення рівних умов конкуренції на ринку автотранспортних послуг шляхом:

встановлення рівних умов оподаткування всіх суб’єктів господарювання автомобільного транспорту;

забезпечення рівних та прозорих умов допуску суб’єктів господарювання до ринку послуг з надання автотранспортних перевезень (операторів ринку), удосконалення процедур ліцензування згідно з законодавством ЄС;

забезпечення доступу на ринок операторів, які пропонують більш високий рівень комфортності та соціально значущі перевезення в сільській місцевості та осіб з обмеженими фізичними можливостями;

запровадження ринкових механізмів, які знімуть потребу в тарифікації;

2) підвищення ефективності перевезень, зниження транспортної складової в собівартості продукції шляхом:

використання новітніх транспортних технологій: інтелектуальних транспортних систем, супутникових систем навігації, стеження та управління рухомими об’єктами;

удосконалення технології перевезень, застосування методів транспортної логістики, різноманітних форм централізованого транспортного обслуговування та управління перевезеннями пасажирів та вантажів;

створення системи періодичного підвищення кваліфікації та сертифікації професійної компетентності персоналу автомобільного транспорту та програм навчання;

застосування заходів, що сприяють прискореному оновленню рухомого складу та оптимізації його структури за строком експлуатації, показниками безпечності, екологічності, енергоефективності;

підвищення частки комбінованих перевезень, розроблення оптимальних технологічних схем у транспортних вузлах;

удосконалення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг;

3) підвищення дорожньої безпеки шляхом:

прийняття та впровадження Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху;

ліквідація перетинів автомобільних доріг та магістральних залізничних колій в одному рівні на напрямках впровадження швидкісного руху поїздів; посилення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства у сфері безпеки дорожнього руху;

удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів;

удосконалення системи контролю за використанням робочого часу та часу відпочинку водіїв згідно з Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), які виконують міжнародні автомобільні перевезення та поступове впровадження контрольних пристроїв на транспортних засобах, що виконують внутрішні перевезення, зокрема цифрових тахографів;

застосування на транспортних засобах сучасних систем активної та пасивної безпеки, зокрема антиблокувальних систем, обмежувачів швидкості тощо;

підвищення безпеки перевезень небезпечних, великогабаритних, великовагових та швидкопсувних вантажів;

запровадження гармонізованих із міжнародним та європейським законодавством вимог та процедур;

4) зниження рівня техногенного навантаження автомобільного транспорту на довкілля шляхом:

удосконалення нормативно-правової бази щодо охорони довкілля, енергоефективності та використання альтернативних видів палива на автомобільному транспорті;

запровадження сучасних європейських технологій безпечного, екологічно сприятливого та енергоефективного автомобільного транспорту;

забезпечення інструментів контролю відповідності встановленим вимогам та технічної бази для функціонування ефективної системи державного регулювання з урахуванням досвіду країн ЄС;

поетапного запровадження міжнародних екологічних норм «ЄВРО-3», «ЄВРО-4», «ЄВРО-5» для транспортних засобів і моторних палив;

диверсифікації енергопостачання, запровадження дієвого та прозорого механізму стимулювання споживання альтернативних моторних палив, зокрема біопалив;

посилення державного контролю за якістю паливних і мастильних матеріалів, що використовуються для роботи транспортних засобів;

зменшення енергоємності послуг, забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів із оптимізацією структури енергоспоживання та збільшенням частки нетрадиційних видів палива;

удосконалення технічного стану автомобільних доріг;

5) забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного автомобільного транспорту на національному та міжнародному ринку транспортних послуг шляхом:

розроблення, із залученням громадських організацій, програм підтримки конкурентоспроможності національних автомобільних перевізників;

зниження ставок або звільнення від сплати ввізного мита під час ввезення окремих типів транспортних засобів, які не виробляють в Україні, надання переваг вітчизняним виробникам транспортних засобів, у разі якщо такі транспортні засоби відповідають сучасним вимогам щодо безпечності, екологічності та енергоефективності та якщо вітчизняні виробники створять сучасну систему мереж по обслуговуванню та забезпеченню відповідного експлуатаційного стану транспортних засобів упродовж терміну використання;

удосконалення процедур контролю на державному кордоні України для покращання взаємодії посадових осіб всіх причетних контрольних служб;

досягнення паритету між усіма видами дозволів, процедур контролю за дотриманням норм внутрішнього та міжнародного законодавства, а також жорсткості відповідних санкцій на автотранспортній мережі України та інших держав.

Дорожнє господарство

Україна потребує подальшого розвитку автомобільних доріг загального користування. Передбачається будівництво нових та розвиток існуючих автомобільних доріг, приведення їх транспортно-експлуатаційного стану у відповідність із зростаючими вимогами щодо інтенсивності руху, вагових навантажень, ліквідації небезпечних ділянок та збільшення пропускної здатності автомобільних доріг на підходах до великих міст, пунктів пропуску через державний кордон України та морських портів. Насамперед передбачається розвиток дорожньої інфраструктури, що буде задіяна в обслуговуванні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року.

Розвиток дорожньої інфраструктури здійснюватиметься за такими напрямами:

1) розвиток мережі автомобільних доріг шляхом:

забезпечення пріоритетного розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення та приведення їх стану у відповідність із вимогами чинних нормативних документів;

розвитку мережі швидкісних автомобільних доріг за рахунок кредитних коштів та недержавних інвестицій на основі концесій або механізму державно-приватного партнерства;

розвитку мережі автомобільних доріг І категорії між усіма обласними центрами та великими промисловими вузлами;

введення плати за користування новими автомобільними дорогами, побудованими на концесійних засадах;

внесення змін до чинного податкового законодавства в частині збільшення розміру ставок податків і зборів до спеціального фонду державного бюджету;

розвитку мережі сільських автомобільних доріг і забезпечення під’їздами з твердим покриттям усіх сільських населених пунктів;

реалізації проектів з підготовки мережі автомобільних доріг України до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року;

введення плати за користування автомобільними дорогами, що співпадають з міжнародними транспортними коридорами, вантажними автомобілями та автобусами;

2) удосконалення інноваційної складової шляхом:

використання під час будівництва, ремонту та експлуатації автомобільних доріг дорожньо-будівельних матеріалів високої якості та нових технологій; підвищення вимог до їх характеристик;

забезпечення сучасних технологій за рахунок використання відповідного парку сучасних машин, механізмів, обладнання та матеріалів та підвищення кваліфікації кадрового потенціалу;

удосконалення науково-технічного та інженерного супроводження проектування та будівництва автомобільних доріг;

удосконалення методів перспективного й оперативного планування дорожніх робіт на основі результатів функціонування системи управління станом покриття та аналітично-експертної системи управління мостами;

впровадження системи управління автомобільними дорогами на основі геоінформаційних технологій з наданням соціального пакету отримання інформації про стан автомобільних доріг на Web-сайті;

підвищення ефективності системи контролю якості робіт під час будівництва, ремонту та в процесі утримання автомобільних доріг, шляхом створення Державної інспекції контролю технічного стану та якості автомобільних доріг загального користування.

3) підвищення рівня безпеки руху шляхом:

удосконалення загальнодержавної бази даних ДТП та постійного моніторингу місць та ділянок концентрації ДТП в розрізі регіонів (по областях) та автомобільних доріг (особливо доріг державного значення);

розроблення заходів з покращення дорожніх умов у місцях та ділянках концентрації ДТП з метою їх ліквідації;

впровадження системи управління безпекою дорожнього руху засобами дорожньої служби;

впровадження технічних засобів запобігання виникненню ДТП на автомобільних дорогах (протизасліплювальних екранів, дзеркал, розмітки з поліпшеними світлоповертальними властивостями, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, облаштування тротуарів, встановлення освітлення, розподілення транспортних і пішохідних потоків у різних рівнях тощо);

поліпшення інформаційного забезпечення учасників дорожнього руху;

створення систем недопущення виїзду транспортних засобів на залізничний переїзд при заборонному сигналі світлофора.

4) реформування системи утримання автомобільних доріг шляхом:

розподілу сфери управління та відповідальності за значенням автомобільних доріг (державного та місцевого значення) з передачею автомобільних доріг місцевого значення місцевим органам виконавчої влади після законодавчого визначення джерел фінансування та структури управління автомобільними дорогами місцевого значення;

створення державного об’єднання підприємств, які здійснюють експлуатаційне обслуговування автомобільних доріг державного значення та передача підприємств, що здійснюють обслуговування автомобільних доріг місцевого значення до сфери управління місцевих органів виконавчої влади;

створення державної структури для виконання функцій замовника робіт на автомобільних дорогах державного значення та передачі на її баланс автодоріг державного значення;

створення потужного ринку дорожніх робіт за допомогою підвищення рівня конкуренції;

5) екологізація будівництва та утримання автомобільних доріг шляхом:

використання екологічно чистих і енергозберігаючих матеріалів і технологій;

використання в дорожніх конструкціях продуктів відходу техногенної діяльності (шлаки, золи, породи відвалів) та вдосконалення повторного використання існуючого полотна доріг;

впровадження технічних заходів зниження негативного впливу автомобільних доріг на навколишнє середовище (шумозахисні екрани, водоочисні споруди, біопереходи, огорожі, тощо);

6) збільшення пропускної спроможності автомобільних доріг в столиці та обласних центрах шляхом:

добудови та перебудови існуючих шляхових вузлів шляхопроводами, тунелями;

добудови, будування та термінової реконструкції мостів;

розбудови міських доріг з урахуванням зупинок громадського транспорту, стоянок таксі та багаторівневих підземних чи надземних паркінгів;

зміни напрямків руху автомобільного транспорту.

 

5.4. Авіаційний транспорт

 

Українська авіаційна транспортна система стоїть на шляху інтеграції до загальноєвропейської. Для впровадження в Україні концепції “Єдиного неба” забезпечено стягнення, згідно з вимогами Євро контролю, аеронавігаційних зборів, автоматизовано всі районні центри управління повітряним рухом, здійснено низку заходів, у результаті реалізації яких повітряний простір України став відкритим для всіх його користувачів.

Наступним кроком є інтеграція у Спільний авіаційний простір, що передбачає адаптацію системи економічного регулювання авіаційних перевезень до європейського законодавства.

Отримає подальший розвиток мережа аеропортів, перш за все, міст, що приймають чемпіонат Європи 2012 року з футболу, заплановано впровадження заходів щодо сприяння оновленню парку повітряних суден.

Пріоритетами Транспортної стратегії в авіаційній галузі є:

1) приведення інфраструктури авіаційного транспорту у відповідність із міжнародними вимогами шляхом:

будівництва, реконструкції, ремонту та модернізації аеропортів у Донецьку, Києві, Львові, Харкові з метою забезпечення проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року;

забезпечення координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов’язаної з розвитком аеропортів;

забезпечення передачі в концесію та оренду, продажу пасажирських та вантажних термінальних комплексів, об'єктів забезпечення авіаційним паливом та об'єктів неавіаційних видів діяльності виключно через відкриті аукціони;

вирішення питань щодо забезпечення розвитку інфраструктури аеропортів на умовах лізингу та концесії, інших сучасних форм державно-приватного партнерства;

забезпечення необхідного технічного рівня засобів навігації, радіолокаційного спостереження, зв'язку, аеродромного обладнання, авіаційної наземної техніки, засобів обслуговування пасажирів, багажу та вантажу;

забезпечення надання провайдером аеронавігаційного обслуговування відповідних послуг аеропорту та договірних засадах;

забезпечення збереження цілісних майнових комплексів аеропортів шляхом внесення змін до законодавчих актів щодо заборони відчуження, передачі у заставу земель та об’єктів аеродромних комплексів;

сприяння концентрації транзитних перевезень пасажирів та вантажів через аеропорти України та створення на базі Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль» провідного вузлового термінального району України;

2) інтеграція з Європейською авіаційною транспортною системою шляхом:

укладання Угоди між Україною та ЄС про Спільний авіаційний простір;

участі в програмі організації повітряного руху в єдиному європейському повітряному просторі (SESAR);

адаптації європейського законодавства щодо економічного регулювання: доступу до ринку перевезень, ліцензування перевізників, прав пасажирів та осіб з обмеженими можливостями тощо;

впровадження європейських стандартів та вимог у сфері безпеки польотів, зокрема Спільних авіаційних вимог (JAR) та вимог Європейської організації з безпеки аеронавігації, у тому числі Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів;

поглиблення участі України у загальноєвропейських авіаційних організаціях: Європейській конференції цивільної авіації (ЄКЦА), Європейській організації з безпеки аеронавігації (Євроконтролю), Європейському агентстві з безпеки польотів (ЕASA);

гармонізації системи організації повітряного руху України із Європейською системою організації повітряного руху згідно з Європейською програмою організації повітряного руху (ЕАТМ 2000), впровадження основних складових концепції ЄС щодо Єдиного Європейського неба (SES);

3) забезпечення безпеки авіаціїшляхом:

прийняття та виконання Державної цільової програми безпеки польотів на період до 2015 року відповідно до міжнародних стандартів ІКАО;

розроблення та впровадження єдиної державної політики у сфері забезпечення авіаційної безпеки та захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання та протиправних посягань;

впровадження системи управління безпекою польотів кожним суб'єктом авіаційної діяльності та галуззю у цілому;

удосконалення роботи з розслідування авіаційних подій та інцидентів шляхом утворення незалежної Національної комісії з розслідування авіаційних подій;

удосконалення системи авіаційної безпеки на всіх об’єктах галузевої інфраструктури для забезпечення безперебійної роботи під час обслуговування великої кількості іноземних відвідувачів України в період проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року;

співробітництва та проведення консультацій державних уповноважених органів з питань авіаційної безпеки цивільної авіації з міжнародними організаціями цивільної авіації;

підвищення ефективності контролю факторів ризику в авіаційній транспортній системі для забезпечення заданого рівня безпеки польотів;

інформаційного забезпечення функціонування системи управління безпекою польотів, що включає створення і формування бази даних про авіаційні події та інциденти;

удосконалення процедур діяльності служб авіаційної безпеки щодо забезпечення безпеки пасажирів, членів екіпажів, повітряних суден, авіаційного персоналу та громадян у сфері діяльності цивільної авіації;

запровадження методик безпечної експлуатації повітряних суден підприємствами з технічного обслуговування повітряних суден, їх розробниками і виробниками згідно з вимогами ІКАО;

вирішення завдань з технічного переоснащення об'єктів наземної інфраструктури з метою створення сприятливих умов для максимального використання можливостей сучасних повітряних суден щодо виконання польотів у складних метеорологічних умовах;

розроблення вимог щодо рівня кваліфікації та професійної підготовки авіаційного персоналу з питань авіаційної безпеки;

удосконалення державних правил сертифікації та нагляду за діяльністю служб авіаційної безпеки України;

удосконалення медичного забезпечення авіаційного персоналу;

створення науково-методичного центру безпеки польотів на базі провідних навчальних закладів у галузі цивільної авіації;

4) удосконалення нормативного регулювання авіації шляхом:

- прийняття нової редакції Повітряного кодексу України;

- прийняття нової редакції Закону України "Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації";

- адаптації нормативно-правової бази України до вимог і стандартів ІКАО та Євросоюзу;

5) забезпечення потреб вітчизняних і закордонних авіакомпаній у якісному обслуговуванні повітряного руху в повітряному просторі України шляхом:

завершення технічної інтеграції системи маршрутних зборів Євроконтролю;

впровадження процедур обслуговування (управління) повітряного руху, передбачених Планом конвергенції та імплементації для України (LCIP) відповідно до Європейського плану конвергенції та імплементації (ECIP);

забезпечення приведення нормативно-правових актів України з питань аеронавігаційного обслуговування та організації повітряного руху у відповідність із вимогами Стандартів та Рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO) і міжнародно-правових актів, і регулюють діяльність Європейської організації з безпеки аеронавігації (Євроконтроль);

удосконалення організації повітряного руху з урахуванням систем зв'язку, навігації, спостереження/організації повітряного руху (CNS/ATM);

створення умов для забезпечення безпечного, якісного та ефективного аеронавігаційного обслуговування цивільних та державних повітряних суден;

6) оновлення парку повітряних суден шляхом:

сприяння національним авіакомпаніям в оновленні парку повітряних суден із заміною більшості з них на сучасні літаки з високим рівнем комфорту, паливної ефективності та зменшеними витратами на їх технічне обслуговування відповідно до міжнародних вимог;

удосконалення механізму та процедур лізингу повітряних суден і визначення заходів щодо спрощення процедури митного оформлення під час ввезення авіаційної техніки та запасних частин, що переміщуються через митний кордон України, для забезпечення експлуатації, ремонту та модернізації повітряних суден;

удосконалення нормативно-правової бази та процедур сертифікації авіаційної техніки;

7) впровадження міжнародних стандартів у навчальних закладах України щодо отримання авіаційним персоналом теоретичних та практичних знань в галузі цивільної авіації, відпрацювання технологічних та експлуатаційних процедур на тренажерах для їх подальшого застосування на робочих місцяхпередбачає:

впровадження уніфікованих кваліфікаційних вимог до авіаційного персоналу України згідно з рекомендаціями ІКАО та Євроконтролю;

забезпечення стажування студентів авіаційних закладів в авіакомпаніях, у провайдерів з аеронавігаційного обслуговування та на інших підприємствах цивільної авіації;

удосконалення нормативно-правової бази та процедур сертифікації авіаційного персоналу України;

впровадження навчальних планів та програм початкової, спеціальної підготовки та стажування на робочих місцях за стандартизованою методологією IКAO, Євроконтролю.

 

Морський транспорт

Морські порти є ключовими пунктами транспортної системи під час здійснення зовнішньоторговельної діяльності. Від ефективності їх діяльності залежить якість і обсяг експорту транспортних послуг, рівень конкурентоспроможності національних товарів на світовому ринку.

Подальший розвиток морського транспорту як стратегічно важливого для держави сегмента в інфраструктурі транспорту спрямовуватиметься за такими напрямами:

1) технічна та технологічна модернізація морського транспорту відповідно до міжнародних стандартів та вимог до портів шляхом:

розроблення генеральної схеми розвитку портів та морегосподарського комплексу України;

створення механізованих ліній із застосуванням сучасної вантажної техніки;

розвитку залізничних та автомобільних під’їзних шляхів до морських портів з метою підвищення їх пропускної спроможності;

розширення мережі терміналів та узгодження пропускної спроможності для перевезення вантажу автомобільним, залізничним і водним транспортом у схемах комбінованих (інтермодальних) перевезень;

запровадження ефективного механізму відведення земель транспорту для розвитку морських портів у найближчі 25-30 років;

відновлення суднового глибоководного ходу Дунай - Чорне море на українській ділянці дельти Дунаю;

будівництва нових та поглиблення існуючих водних шляхів в акваторії морських портів для безперешкодного проходження суден великого дедвейту;

визначення умов і гарантій залучення приватного капіталу для розвитку портових комплексів та підтримки інвестора з боку держави, прийняття закону про державно-приватне партнерство;

державної підтримки розвитку портів через впровадження системи кредитування під гарантії Уряду;

створення більш привабливого інвестиційного середовища для приватного інвестування та розвитку ринкових відносин у морській галузі;

прийняття Закону України про морську політику України та внесення змін до Кодексу торгівельного мореплавства та інших законодавчих актів;

2) підвищення конкурентоспроможності транспортної системи України і реалізація транзитного потенціалу країни шляхом:

впровадження економічно обґрунтованої тарифної системи, що залежить від кон’юнктури ринку, забезпечення її стабільності, передбачуваності та гнучкості;

впорядкування і спрощення процедур оформлення транзитних вантажів;

удосконалення тарифної системи у сфері надання спеціалізованих послуг портів, зокрема оптимізація і встановлення на конкурентоспроможному рівні тарифів на переробку вантажів у портах України та портових зборів, розробка та затвердження нової редакції Збірника тарифів на комплекс робіт, пов’язаних з обробкою вантажів у портах;

спрощення та гармонізації митних процедур з міжнародними стандартами, раціоналізації дій контрольних органів, спрямованих на прискорений розвиток прямого контейнерного сервісу;

здійснення логістичних функцій за межами морських портів з метою оптимізації використання існуючої інфраструктури;

впровадження системи електронного обміну даними;

створення єдиного інформаційного простору з метою подальшої інтеграції із світовою інформаційною мережею;

3) реформування системи управління морським транспортом, ефективне використання державного майна, залучення приватного капіталу для розвитку портових комплексів шляхом:

розмежування функцій державного управління та функції державного регулювання у морських портах;

запровадження прозорого механізму утримання морських адміністрацій портів, економічно обґрунтованої системи, що стимулює розвиток конкурентного середовища на ринку портових послуг та інвестування у портову інфраструктуру;

формування державного реєстру морських портів і терміналів;

визначення основних організаційних та фінансово-економічних засад передачі основної частки портової діяльності операторам недержавної форми власності, налагодження ефективної системи контролю за використанням державної власності; формування реєстрів цих об’єктів та отримання державних актів на них;

встановлення вимог до організацій, які надають спеціалізовані послуги в порту, створення механізму їх реєстрації та контролю за їх діяльністю;

удосконалення нормативно-правового забезпечення використання державного майна під час спільної діяльності в морських портах;

удосконалення законодавчої бази щодо використання державно-приватного партнерства, що відповідає інтересам держави, та орендних і концесійних схем у морській галузі;

прийняття закону України про морські порти та внесення змін до Кодексу торговельного мореплавства України;

розвитку міжнародної співпраці у сфері морського транспорту з регіональними міжнародними організаціями;

4) підвищення безпеки мореплавства та забезпечення екологічної безпеки шляхом:

реорганізації державної системи забезпечення безпеки судноплавства, визначення джерел фінансування міжнародних зобов’язань держави щодо безпеки судноплавства;

розвитку нормативної бази безпеки судноплавства, прискореної імплементації в національне законодавство обов’язкових вимог міжнародних конвенцій з безпеки судноплавства, рекомендацій міжнародних морських організацій, процедур, рекомендованих директивами ЄС;

приведення державного нагляду за безпекою судноплавства у відповідність із чинним законодавством і рекомендаціями міжнародних морських організацій, внесення відповідних змін до Кодексу торговельного мореплавства України та Кодексу України про адміністративні правопорушення;

забезпечення ефективного функціонування національної системи пошуку і рятування у морській зоні відповідальності України та визначення джерел її утримання;

завершення будівництва станцій інфраструктури української частини морської системи зв’язку в разі лиха та для забезпечення безпеки з метою нормативного покриття зони відповідальності України;

5) інноваційний розвиток і формування національного кадрового потенціалушляхом:

впровадження держа



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-27; просмотров: 390; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.206.12.31 (0.115 с.)