Ознайомились та проаналізували статистичні методи оцінки вимірів в ІС.

Вимірювання – це процес знаходження якої-небудь фізичної величини дослідним шляхом за допомогою спеціальних технічних засобів; це пізнавальний процес порівняння величини чого-небудь з відомою величиною, прийнятою за одиницю (еталон).

Вимірювання бувають:

- статичні, коли вимірювальна величина не змінюється;

- динамічні, коли вимірювальна величина міняється.

Вимірювання поділяються:

- прямі вимірювання - шукана величина визначається безпосередньо з досліду;

- посередні – функціонально із других величин, які визначені прямими вимірами.

Розрізняють три класи вимірювань:

Особливо точні – еталонні вимірювання з максимально можливою точністю.

Високоточні – вимірювання, похибка яких не повинна перевищувати заданих значень.

Технічні вимірювання у яких похибка визначається особливостями засобів вимірювання.

Розрізняють:

Абсолютні – це прямі вимірювання в одиницях вимірювальної величини (в процентах).

Відносні – вимірювання, які представлені відношенням величини, що вимірюється до однойменної величини, яка є порівняльною.

Вивчили та розглянули основні показники результатів вимірювань в ІС.

Результати вимірювань оцінюються різними показниками:

Похибка вимірювання – це різниця між дійсним значенням вимірювальної величини (х_д) і отриманим при вимірюванні (х_і).

Точність вимірювань – це степінь наближення вимірювання до дійсного значення величини.

Вірогідність вимірювань показує степінь довіри до результатів вимірювання, тобто ймовірність відхилень вимірювання від дійсних значень.

Похибки класифікують:

Систематичні – це такі похибки вимірювання, які при повторних експериментах залишаються постійними.

Випадкові – похибки, які виникають випадково при повторному вимірюванні, вони можуть бути виключені як систематичні. Різновидністю випадкових похибок є грубі похибки або промахи, які в розрахунок не приймаються, і при обчисленні х_д їх виключають. Таким чином:

 

Е = Е₁ + Е_2; (1)

 

де Е₁, Е₂ – систематичні і випадкові похибки.

Аналіз випадкових похибок основується на теорії випадкових величин.

Числові значення випадкової величини ще не дають повної уяви про цю випадкову величину.

Систематична похибка спостерігається у тих випадках, коли середнє значення послідовних вимірів постійно відхиляється від відомого точного значення в одну сторону – незалежно від числа вимірів.

Одним із ефективних способів виявлення і оцінки систематичних похибок є різні рівняння, які описують ті або інші закономірності. При цьому використовується поняття абсолютної і відносної похибки.

Під абсолютною похибкою ΔX розуміють різницю між результатом виміру X і правдивим значенням вимірювальної величини X_0.

ΔX = X - X₀; (2)

 

Під відносною похибкою δ_x розуміють відношення абсолютної похибки до правдивого значення вимірювальної величини.

В основі теорії похибо к лежать дві такі думки, які підтверджені досвідом:

- остаточна похибка любого вимірювання є результатом великого числа малих похибок, розпреділених випадково;

- додатні і відємні відхилення відносно правдивого значення вимірювальної величини рівноймовірні, причому великі похибки зустрічаються рідко чим малі.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

 

1. Охарактеризуйте основи теорії прийняття рішень.

2. Назвіть та охарактеризуйте технологію прийняття рішень.

3. Що таке класична модель прийняття рішень?

4. В чому полягають технології прийняття рішень?

5. Обгрунтуєте вплив типу проблеми на вибір стилю прийняття рішення?

Практична робота № 8

Тема: «CASE-засоби створення інформаційних систем.Створення моделей процесів в BPWin»

Мета роботи: ознайомлення з використанням CASE-технології на прикладі BPWin, призначеного для побудови функціональних моделей існуючих бізнес-процесів, проведення аналізу і реорганізації бізнес-процесів підприємства.

Завдання

1. Ознайомитись з назвою і можливостями BPWin.

2. Розробити функціональну модель будь-якого процесу.

3. Відобразити цю модель в седовищі BPWin.

4. Продемонструвати модель.

5. Оформити звіт про роботу.