Бонітування ґрунтів України. І за кордоном.

В Україні упродовж 1957-61 було проведено суцільне ґрунтове обстеження майже 45 млн. га землі і одержані дані про ґрунтовий покрив, усі сільськогосподарські підприємства (колгоспи, радгоспи) отримали карти ґрунтів, експлікацію земель за сільськогосподарськими угіддями й ґрунтами, на риси з детальними фізико-хімічними аналізами кожного ґрунту, було складено карту ґрунтів України. Це стало базою для виділення класів ґрунтів та їх якісної оцінки бонітування ґрунтів за всіма видами сільськогосподарських угідь (орні землі, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища) завершено «УкрНДІземпроектом» в 1994 і є основою для встановлення земельного податку. Бонітування ґрунтів – важлива складова земельних кадастрів країн Західної Європи і США. У Німеччині воно проводиться на основі обліку таких об'єктивних природних показників, як механічний склад, геологічне походження ґрунту і ступінь природного стану. При бонітуванні ріллі виділено 9 видів ґрунту за механічним складом, 5 груп за геологічним походженням ґрунту і 7 ступенів природного стану. Для встановлення продуктивності земель обчислюють різницю доходу, зумовлену якістю ґрунту, рельєфом та кліматом. Оцінюючи ґрунт, необхідно відобразити його природні відмінності й передусім незмінні умови дохідності. Економічні умови – шляхи сполучення, ринки збуту та інші змінні умови дохідності – повинні враховуватися в загальній оцінці земель господарства. Дані бонітування ґрунтів – основа економічної оцінки земель. Результати бонітування ґрунтів за природними властивостями та економічної оцінки за чистим доходом зведені у стобальну шкалу оцінки земель. Відмінності ґрунтів, оцінені в балах, дають можливість визначити, який з них найсприятливіший для вирощування певної культури. Але бонітування ґрунтів, яке відображає переважно їх природну родючість, не дає змоги достатньо повно оцінити економічні аспекти виробництва, тому й виникає необхідність економічної оцінки землі.

Бонітування в польщі

100 бальна система бонітування грунтів

За даними бонітування грунтів розробляються ґрунтово-сільськогосподарські карти, найважливішим елементом яких є виділення сільськогосподарської придатності земель для вирощування певних культур. У межах одного комплексу групуються ґрунти з однаковими властивостями стосовно сільськогосподарського використання. Отже, виділення комплексів безпосередньо залежить від придатності земель для вирощування певних сільськогосподарських культур. Всього на орних землях виділено 12 комплексів сільськогосподарської придатності. Назви перших семи комплексів відображають придатність земель для вирощування озимої пшениці і жита, які займають 50...60 % посівних площ. Зокрема, перші три комплекси представлені кращими, добрими й середніми пшеничними землями, 4-7-й – кращими, добрими, поганими і дуже поганими житніми полями. Високоякісні і низькоякісні зернофуражні землі віднесені до восьмого і дев'ятого комплексів. Десятий комплекс включає гірські картопляно-вівсяні землі, одинадцятий – гірські вівсяні землі. Орні землі, призначені для сінокосів, – дванадцятий комплекс

Бонітування в Австрії

Порівнюють грунти за генетико-морфологічною будовою, структурою, вмістом гумусу, карбонатністю чи кислотністю, наявністю поживних речовин, вологістю тощо.

Ці показники використовуються для розробки спеціальної 100-бальної шкали (рами) з оцінки орних земель і природних кормових угідь. За цією шкалою оцінюють орні землі за семи класами використання, а природних угідь - за п'ятьма.

Ці оцінки земель найбільше значення мають для обчислення ставки податку і розмірів плати за землю. При цьому за 100 балів прийняті землі, які дають 31,5 тис. австрійських шилінгів валового доходу з 1 га, а ставка земельного податку від цієї суми становить 1,6-2,0 %.