Основні концепції регіональної економічної інтеграції

 

Інтеграція (від лат. - відновлення, поповнення) в абстрактно-теоретичному контексті означає стан пов’язаності окремих диференційованих частин і функцій системи в ціле, а також процес, що веде до такого стану.

Економічна інтеграція - це процес економічної взаємодії кран, який приводить до зближення господарських механізмів, набирає форми міждержавних угод і регулюється міждержавними органами.

Концепції регіональної економічної інтеграції (РЕІ) з’явилися в 50-х роках XX ст., коли процеси міжнародної економічної інтеграції набули значного розвитку.

1. Концепція ринкової школи інтеграції

Ця концепція базується на принципі свободи торгівлі та невтручання держави в економіку. Головний постулат: ринок - це найкращий регулятор економіки. Для прихильників цієї концепції ідеалом інтеграції є вільна конкуренція та вільні дії ринкових сил. Повна інтеграція за даною концепцією - це однакові умови руху товарів та факторів виробництва.

У 1953 р. французький економіст Арон писав, що дві національні економіки вважаються найбільш інтегрованими, якщо угода між резидентами двох країн ідентична угоді між резидентами однієї країни. На думку прихильників цієї концепції, втручання держави в економіку веде до дезінтеграції країн. Повна інтеграція досягається шляхом відміни втручання держави в економіку. До головних ознак такої інтеграції належать наявність золотого стандарту та повна конвертованість валют, що забезпечує єдність ринку, ціни та розрахунків між резидентами як однієї країни, так і двох та більше країн.

2. Ринкова інституціональна школа інтеграції

Представники цієї школи - відомий економіст Білас та Даніель Джон - започаткували подвійний підхід до визначення РЕІ. Вони розглядають її, з одного боку, як процес, а з іншого - як відношення. Як процес економічна інтеграція охоплює заходи, метою яких є ліквідація дискримінації між господарськими одиницями. Інтеграція як відношення передбачає відсутність тієї чи іншої форми дискримінації іноземних партнерів.

Сутність економічної інтеграції з погляду цієї концепції полягає у встановленні міжнаціональних правил економічної діяльності, які ведуть до розвитку економічних зв’язків між країнами. Таким чином, можна сказати, що ця концепція є проміжною між класичним підходом щодо саморегуляції ринку та кейнсіанськими поглядами щодо абсолютної необхідності його регулювання державою.

3. Структурна концепція РЕІ

Ця концепція з’явилася в 60-х роках, коли розвивалася західноєвропейська економічна інтеграція. На думку її прихильників, вільний рух товарів та факторів виробництва веде до нерівномірності економічного розвитку окремих регіонів країн. Основний представник - А. Маршалл. Він вважав, що інтеграція в розумінні відсутності дискримінації в міжнародній торгівлі та русі факторів виробництва - це ще не інтеграція; справжня інтеграція є інтеграцією національних економік, а не лише ринків.

На думку представників цієї концепції, економічна інтеграція можлива тільки на стадії економічного союзу, коли відбувається взаємопроникнення національних економік. Маршалл стверджував, що повне завершення інтеграції - це створення так званого простору солідарності, тобто суцільної мережі економічних зв’язків між економіками, які раніше були відокремленими.

Економічна інтеграція - процес глибоких структурних перетворень в економіці країн, що інтегруються, в результаті якого має з’явитися оптимальна, збалансована в територіально-економічному та соціальному сенсі економіка. Інтеграція в цілому являє собою не суму окремих частин, а якісно новий, більш сучасний механізм функціонування економіки.

4. Дирижистська школа інтеграції

Представники цієї школи - Купер, Джон Кіндер, Алекс Філіп. Дирижистська концепція базується на визнанні необхідності державного регулювання економічних процесів ("керованій економіці немає альтернативи"). Ця школа розглядає інтеграцію як ліквідацію дискримінації між економічними агентами країн і координацію спільної економічної політики в досить широких масштабах для забезпечення основних економічних напрямків розвитку країни.

Прихильники цієї концепції вважають, що для повної інтеграції необхідні не тільки вільний рух товарів та факторів виробництва, а й координація макроекономічної політики держав, яка має пом’якшити нерівномірність економічного розвитку країн. Кожна країна-член інтеграційного об’єднання повинна відмовитись від самостійного проведення зовнішньоекономічної політики і передати ці функції наднаціональним інститутам. Завдання держави - пом’якшити нерівномірність економічного розвитку окремих країн та окремих регіонів, що інтегруються.

Альтернативні концепції РЕІ:

- модель різношвидкісної інтеграції - ЄС та Маастрихтські критерії конвергенції;

- концепція концентричних сил - формування високоінтегрованого ядра країн, які утворюють перше коло, а наступні кола утворюють менш інтегровані країни - розширення ЄС у 2004-2007 рр., НАФТА;

- концепція гнучкої гегемонії, або селективної інтеграції

- можливість брати участь у інших інтеграційних угодах залежно від політичних та економічних обставин - кооперація між ЄАВТ і ЄС, Швейцарією і ЄС;

- концепція часткового (секторального) членства.