Об'єктивні передумови розвитку екологічно-правових норм.

Об'єктивні передумови розвитку екологічно-правових норм.

Механізм формування екологічного права

Місце екологічного права у системі екологічних і правових наук

Роль екологічного права у здійсненні екологічної політики держави.

Предмет і метод екологічного права України.

Об'єкти екологічного права.

Джерела екологічного права

Поняття та ознаки екологічного права

9. Система навчального курсу "Екологічне право"

Поняття екологічних прав громадян

Види екологічних прав громадян

Обов’язки громадян у галузі екології.

Гарантії реалізації та способи захисту екологічних прав громадян

Способи захисту екологічних прав громадян.

Поняття і особливості права власності на природні ресурси

Форми права власності на природні ресурси

Суб’єкти і об’єкти права власності на природні ресурси.

Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси

Поняття, принципи і види права природокористування

Підстави виникнення права природокористування

Суб’єкти і об’єкти права природокористування

Зміст права природокористування

Підстави зміни, припинення права природокористування

Юридична природа екологічної безпеки

Особливості правовідносин у галузі забезпечення екологічної безпеки

Механізм правового забезпечення екологічної безпеки

Науково правові засади екологічної експертизи.

Юридична природа екологічної експертизи

Правові форми та види екологічної експертизи

Правовий статус експерта екологічної експертизи

Соціально-правовий механізм здійснення екологічної експертизи

Поняття управління в галузі екології

Система органів управління в галузі екології

Функції управління в галузі екології

Поняття і склад економіко-правового механізму в галузі екології

Правові форми платежів в галузі екології

Економіко-правове стимулювання екологічної діяльності

Відповідальність як засіб реалізації екологічного права: поняття і форми

Позитивна юридична відповідальність за екологічні правопорушення

Юридична відповідальність за екологічні правопорушення

Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення

Законодавчі засади раціонального природокористування

Зміцнення законності в галузі природокористування

Всебічне сприяння екологізації в суспільства

Місце раціонального природокористування в екологічних відносинах

Земля як об’єкт правової охорони

Правові форми використання, відтворення та охорони земель громадянами

Поняття і значення правової охорони земель

Організаційно - правові заходи охорони земель

Форми власності на землю в Україні

Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства

Право землекористування: поняття, види

Підстави припинення права користування землею

Підстави припинення права колективної та приватної власності на землю

Води як об’єкти правового регулювання, використання, відтворення та охорони

Поняття та види права водокористування

Правові форми охорони вод

Підстави виникнення, зміни і припинення права водокористування

Суб’єкти, об’єкти, зміст права водокористування

Облік і ведення державного водного кадастру

Відповідальність за порушення водного законодавства

Водні правопорушення як підстави адміністративної кримінальної відповідальності

Ліс як об’єкт правового регулювання, використання, відтворення та охорони

Право лісокористування та його види

Правове регулювання заготівлі деревини, живиці, другорядних лісових матеріалів

Організаційно правові заходи охорони лісів

Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну порушенням лісового законодавства

Порушення лісового законодавства як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності

Фонд надр

Законодавство про надра

Право власності на надра

Об'єкти екологічного права.

Об'єкти екологічного права - сукупність природних, природно-соціальних умов і процесів, природних ресурсів і комплексів, екосистем та життя і здоров'я громадян, що підлягають охороні за допомогою норм еколойгічного законодавства. Виділяються: ї диференційні:

земля, надра, поверхневі та підземні води, ліси, тваринний та рослинний світ, атмосферне повітря, ї інтеграційні:

навколишнє природне середовище, життя і здоров'я громадян від негативного впливу НПС.

комплексні: природні комплекси, об'єкти і території природно-заповідного фонду, природно-соціальні умови і процеси, курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні зони, і континентальний шельф та морська економічна зона, території, що зазнали екологічної катастрофи.

 

Джерела екологічного права

Джерела екологічного права - нормативні акти, що містять еколого-правові норми, призначені для регулювання екологічних правовідносин. В Україні основними юридичними джерелами права фактично стільки нормативно-правові акти, провідне місце серед яких займають закони. Цю сукупність правових нормативних актів, які прийнято вважати екологічним законодавством, поділяють на закони та підзаконні акти:

а) закони:

Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про місцеві державні адміністрації», Закон України «Про охорону атмосферного повітря», Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Кодекс України «Про надра», Земельний кодекс України, Лісовий кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення Закон України «Про природно-заповідний фонд України»,

Закон України «Про тваринний світ» (неповний), Водний кодекс України, Закон України «Про екологічну експертизу».

б) підзаконні акти:

постанови ВР України нормативно-правові акти Президента України: укази;

розпорядження урядові нормативні акти галузеві нормативно-правові акти: інструкції, методики;

правила, локальні нормативно-правові акти: рішення місцевих референдумів, акти органів місцевого самоврядування, акти органів місцевих держадміністрацій, акти місцевих органів управління в галузі екології.

Форми.

· Обліково- установчі.

1) Виявлення екологічно небезпечних джерел, об’єктів, територій.

2) Інвентаризація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.

3) Класифікація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.

· Реєстраційно- ліцензійні.

1. Реєстрація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.

2. Пасиортизація екологічно небезпечних підприємств.

3. Сертифікація екологічно небезпечної продукції.

4. Ліцензування екогогічно небезпечних видів діяльності.

5. Посилене нормування викидів і скидів шкідливих фізичних впливів екологічно небезпечних об’єктів.

· Експертно- оціночні.

1. Проведення екологічних експертиз об’єктів, небезпечних для стану навколишнього природного середовища, здоров’я і життя людей.

2. Запровадження попередньої оцінки екологічного впливу тих об’єктів.

3. Проведення відкритих громадських слухань.

4. Обговорення населенням проектів екологічно небезпечної діяльності, що намічаються до реалізації.

· Інформаційно- прогностичні.

1. Систематичне інформування державних органів про екологічний стан та стан захворюваності людей.

2. Періодичне інформаційне екологічне забезпечення населення.

3. Моделювання, програмування і прогнозування зміни екологічного стану внаслідок дії екологічно небезпечних джерел і об’єктів.

Регулятивно- стимулюючі заходи- система юридичних норм і правил, спрямованих на регулювання відносин, забезпечення дотримання пріоритетів, нормативів, стандартів, лімітів та інших вимог у галузі екологічної безпеки.

· Нормативно- технічні засоби

1. Стандарти в галузі екологічної безпеки.

2. Нормативи екологічної безпеки.

3. Правила проектування і експлуатації екологічно небезпечних об’єктів.

4. Норми радіо екологічної безпеки.

5. Правила поводження з екологічно небезпечними речовинами та джерелами.

· Нормативно- правові засоби.(Законодавчі акти)

1. Імперативи.

2. Пріоритети.

3. Принципи.

· Нормативно - економічні засоби(Підзаконні акти)

1. Нормативні плати (Договірне цільове фінансування розвитку екологічно безпечних технологій і виробництв)

2. Платежі (Страхування за екологічний ризик).

3. Пільги (Кредитні, позикові, податкові)

· Нормативно - обмежувальні (організаційні засоби)

1. Нормування екологічно небезпечної діяльності.

2. Лімітування екологічно небезпечної діяльності.

3. Надання дозволів на здійснення екологічно небезпечної діяльності.

4. Регламентування екологічно небезпечних об’єктів.

5. Зонування екологічно небезпечних територій.

Розпорядчо - виконавчі заходи- цілеспрямована діяльність спеціально уповноважених органів щодо реалізації заходів та функцій в сфері забезпечення екологічної безпеки.

· Структурно - функціональне забезпечення.

1. Верховна Рада України(визначає повноваження органів місцевого самоврядування, органів управління в галуз забезпечення екологічної безпеки)

2. Коміся з питань ядерної політики екологічної безпеки при Президентові України (Вироблення науково обґрунтованих пропозицій з питань формування державної ядерної політики та екологічної безпеки).

3. Національна комісія по радіаційній безпеці населення України (Незалежний орган зрадіаційної безпеки населення, розробляє і затверджує норми радіаційної безпеки.)

4. Кабінет Міністрів України (Постійна урядова комісія з питань техногенно –екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій).(Організація, координація і контроль за діяльністю щодо забезпечення техногенно –екологічної безпеки).

5. Відділ комплексного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

· Система органів у галузі екологічної безпеки.

1. Президент України (Вживає заходів до забезпечення національної безпеки).

2. Рада Національної безпеки України при Президенті Ураїни (забезпечення національної безпеки.

3. Мінздоров’я України (Розробляє, затвержує і вводить у дію нормативи екологічної безпеки, норми радіаційної безпеки).

4. Координаційний комітет з питань якості та безпеки продуктів харчування при Мінздоров’я України (координація та здійснення контролю за роботою органів системи державного контролю якості та безпеки продуктів харчування).

5. Держкомітет у справах захисту прав споживачів (Здійснює радіологічний, хімікотоксилогічний і фізикохімічний контроль за продуктами харчування).

6. Міністерство транспорту України (Формування основних наприямів екологічної безпеки на транспорті, забезпечення безпеки).

7. Укрдержхімкомісія- державна міжвідомча комісія України у справах випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин (Розглядає питання про заборону застосування екологічно небезпечних препаратів).

8. Головне управління ветеринарної медецини з державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства. (Проведення екологічного контролю продуктів харчування рослинного та тваринного походження).

9. Органи прокуратури України (Нагляд за дотриманням норм екологічної безпеки).

· Контрольно –наглядові та інші організаційно- правові форми.

1. Мінекобезпеки України (Контроль за додержанням екологічної безпеки).

2. Держекоінспекція[3]

3. Головна державна інспекція по нагляду за ядерною та радіаційною безпекою[4]

Забезпечувальні заходи –система юридично значимих дій, спрямованих на попередження екологічних правопорушень, захист права людини на екологічну безпеку і пов’язаних з ним інших екологічних прав та застосування до осіб засобів державно-правового примусу у рвзі порушення ними вимог і норм екологічної безпеки.

· Запобіжно- деліктні заходи (обмеження екологічно небезпечної діяльності та зупинення екологічно небезпечної діяльності)

1. За сестиматичне порушення нормативів еколгічної безпеки.

2. За порушення нормативів і вимог екологічної безпеки.

· Судочинські заходи.

1. Розгляд справ щодо захисту права громадян екологічну безпеку.

2. Розгляд справ за позивами органів Прокуратури про припинення екологічно небезпечної діяльності[5]

3. Розгляд спав, що виникають із адміністративних правопорушень, вимог і норм екологічної безпеки.

4. Розглядспав про екологічні злочини, що порушують вимоги і норми екологічної безпеки.

5. Розгляд справ про відшкодування шкоди, за подіяної порушенням вимог і правил екологічної безпеки.

· Юридична відповідальність за порушення вимог і норм екологічної безпеки.

1. Дисциплінарна відповідальність.

2. Адміністративна відповідальність.

3. Кримінальна відповідальність.

4. Майнова відповідальність за заподіяння шкоди здоров’ю і майну осіб.

Охоронно- Відновнувальні заходи- комплекс організаційно-юридичних засобів, спрямованих на локалізацію проявів екологічної небезпеки, здійснення ліквідаційних робіт, визначення правового режиму територій відповідно до рівня екологічного ризику і встановлення статусу осіб, які потерпіли внаслідок екологічної небезпеки.

· Нормативно- режимні заходи

1. Визначення ступеню екологічної небезпеки.

2. Підготовка матеріалів щодо оголошення зон підвищеної екологічної небезпеки.

3. Передача і розгляд матеріалів.

4. Екологічна експертиза матеріалів обгрунтування проектів зон підвищеної екологічної небезпеки

5. Прийняття рішення про оголошення режиму зон підвищеної екологічної небезпеки.

· Програмно- ліквідаційні заходи.

1. Проведення невідкладних аварійно- рятувальних робіт

2. Паспортизація екологічно небезпечних виробницт.

3. Дослідження характеру та наслідків впливу екологічної небезпеки.

4. Оцінка наслідків пряву екологічної небезпеки.

· Встановлення статусу потерпілих громадян

1. Визначення категорії потерпілих осіб від наслідків прояву екологічної безпеки.

2. Встановлення причинного зв’язку впливу екологічної безпеки.

3. Реєстрація потерпілих громадян.

4. Підготовка і розгляд проектів документів.

5. Видання правоустановчих документів.

 

Правові форми охорони вод

Завданням державного обліку вод, як однієї з правових форм охорони поверхневих та підземних вод, є встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водокористування, на основі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами та розробляються заходи щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Він здійснюється з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також діючих систем очищення стічних вод та їх ефективність тощо. Д ержавний облік та аналіз стану водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою. З метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів складається державний водний кадастр. Він ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань водного господарства, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології та використання надр та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань гідрометеорології в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Охороні вод присвячені також організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Вони передбачають:

видачу дозволів на спеціальне водокористування;

встановлення нормативів збору і розмірів зборів за спеціальне водокористування та скидання забруднюючих речовин;

надання водокористувачам податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідхідних, безвідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, здійснення відповідно до законодавства інших заходів, що зменшують негативний вплив наводи;

відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіяних водним об'єктам у разі порушення вимог законодавства.

Повернемось до розяснення тих дій, через які усі води підлягають охороні. Під забрудненням розуміють надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин, які привносяться у водний об'єкт в результаті господарської діяльності людини; під засміченням вод розуміють привнесення у водні об'єкти сторонніх предметів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан вод; під вичерпанням вод розуміємо зменшення кількості води у водоймі, що відбувається під впливом діяльності людей і має сталий характер.

У галузі використання і охорони вод установлюються:

нормативи екологічної безпеки водокористування;

екологічний норматив якості води водних об'єктів;

нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин;

галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються в водні об'єкти;

технологічні нормативи використання води.

У системі правових заходів щодо вод чільне місце посідає їх стандартизація і нормування. Дієвою формою є заборона введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан вод. Важливу роль у забезпеченні охорони вод покликані відігравати водоохоронні зони та зони санітарної охорони. Водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання. А зона санітарної охорони - це територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршенню якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд. У межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги - тобто певні частини водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на яких встановлюють більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Система водоохоронних заходів передбачає також заходи щодо запобігання шкідливих дій вод:

залуження та створення лісонасаджень на прибрежних захисних смугах, схилах, балках та ярах;

будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, земляних валів, водоскидів, захисних дамб, водосховищ-регуляторів;

спорудження дренажу;

закріплення берегів тощо.

Взагалі існує багато розгалужень правових форм охорони вод. Сюди входять і безпосередньо водоохоронні заходи, і нормативи або просто програми, що тим чи іншим чином стосуються охорони водного середовища на території України. Безумовно, безліч факторів впливають на екологічний стан водних об'єктів нашої батьківщини, та держава робить все можливе, щоб покращити стан вод. Нажаль, удосконалення діючих та запровадження нових організаційно-правових форм охорони вод посилює їх охорону, але не вирішує проблеми повністю. Від кожного з нас залежить важка міссія охорони вод, бо, нажаль, ще досить часто мають місце порушення водного законодавства. Боротьба з таким злом ведеться при допомозі заходів юридичної відповідальності, а з боку кожного громадянина допомогою було б залучення всіх до сумлінного використання природних ресурсів.

Фонд надр

Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.
Техногенні родовища корисних копалин - це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.
Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду.
Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр.
Державний фонд родовищ корисних копалин формується спеціально уповноваженим центральним орган виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.
Державний фонд надр формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр разом з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Законодавство про надра

Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Кодексом України про надра та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.

КОДЕКС УКРАЇНИ ПРО НАДРА (КпН Укра­їни) - кодифікований законод. акт у галузі охорони та використання надр. Прийнятий ВР України 27.VII1994.

Завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

У Кодексі — 9 розділів і 6 глав. У розд. І («За­гальні положення») дано визначення поняття надр, видів корисних копалин, регламентуєть­ся питання права власності на надра держ. фонду надр і держ. фонду родовищ корисних копалин. Встановлюється компетенція ВР Ук­раїни, KM України, ВР АР Крим, місц. рад у сфері регулювання гірничих відносин і визна­чаються склад органів, що здійснюють держ. управління у галузі геол. вивчення, викорис­тання та охорони надр, а також засади участі гр-н, їх об'єднань у здійсненні заходів рад. використання та охорони надр. Подано також норми, що регламентують порядок надання надр у користування, визначають права та обо­в'язки користувачів надр, встановлюють заг. положення про плату за користування надрами. У наст. розділах розглядаються: геол. вивчення надр (розд. II); держ. облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин, а також ділянок надр, наданих у користування, не пов'язане з видобуванням корисних копалин (розд. III); проектування, буд-во і введення в експлуатацію гірничодобув. об'єктів, а також підзем. споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копа­лин (розд. IV); користування надрами для роз­робки родовищ корисних копалин і для цілей, не пов'язаних з їх видобуванням (розд. V); охорона надр (розд. VI); держ. контроль і нагляд за веденням робіт по геол. вивченню надр, їх використанням та охороною (розд. VII). Про порядок вирішення спорів з питань користу­вання надрами та відповідальність за порушен­ня зак-ва про надра йдеться у розд. VIII. У розд. IX («Міжнародні відносини») висвітлено пи­тання надання надр у користування іноз. юрид. особам та гр-нам і застосування міжнар. дого­ворів у разі виникнення колізій із зак-вом України про надра.

Право власності на надра

Об'єктивні передумови розвитку екологічно-правових норм.