Право лісокористування та його види

Стаття 7 ЛК, відображаючи відповідну норму Конституції України, закріплює, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Разом з тим ця ж стаття передбачає можливість передачі лісів в державну, комунальну і приватну власність.

Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населе­них пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або при­ватній власності.

Відповідно до статей 10, 12 Лісового кодексу України суб'єк­тами права приватної власності на ліси є громадяни та юридич­ні особи, які, зокрема, можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших го­сподарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкуван­ня лісів згідно із законом. Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі.

Лісовим кодексом України введене також нове поняття — право користування лісами. При аналізі норм глави 2 щодо пра­ва користування лісами можна прослідкувати різний режим ко­ристування лісами в залежності від мети використання, а саме:

— для ведення лісового господарства;

— для потреб мисливського господарства;

— для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, ту­ристичних і освітньо-виховних цілей;

— для проведення науково-дослідних робіт;

— для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лі­сокористувань та інших потреб.

Види права лісокористування:

1) за підставами виникнення: загальне, спеціальне;

2) за цільовим призначенням: заготівля дере­вини, заготівля живиці, ведення лісово­го господарства, заготівля друго­рядних матері­алів (пень, луб, кора, деревна зелень тощо), побічні лісові користування, інші;

3) за строками: постійне, тимчасове (короткостроко­ве — до трьох років, довгострокове — від трьох до двадцяти п'яти років).

Постійне користування лісами, яке відповідно до статей 17, 18 здійснюється на землях державної та комунальної власнос­ті для ведення лісового господарства без встановлення строку спеціалізованими державними чи комунальними лісогосподар­ськими підприємствами, іншими державними чи комунальни­ми підприємствами, установами чи організаціями, у яких ство­рені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, і посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального викорис­тання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 ЛК).

Довгострокове — засно­ване на договорі строкове платне використання лісових діля­нок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт, і яке здійснюється без вилучення земельних ділянок на підста­ві відповідних рішень (стосовно лісів державної і комунальної власності) чи договорів (щодо лісів приватної власності) та вре­гульоване ст. 18 Лісового кодексу України.

Короткострокове — для заготівлі друго­рядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та ін­ших потреб, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціаль­ного дозволу, що видається власником лісів, постійним лісоко-ристувачем підприємствам, установам, організаціям, громадянам.