Організаційно правові заходи охорони лісів

В умовах незалежності України лісова промисловість має особливе значення для підвищення рівня забезпеченості держави та населення продукцією лісового комплексу за рахунок збільшення обсягів лісових насаджень, екологічної обстановки. В Україні складається напружена ситуація із забезпеченням народного господарства лісоматеріалами, папером, картоном та іншою продукцією із деревини. Все це обумовлює інтенсивне використання лісових ресурсів, яке сьогодні набирає неконтролюючого характеру, що негативно впливає на стан лісів.

Ринкові умови господарювання розвили споживацький характер використання природних ресурсів, зокрема і лісових. Необхідно істотно змінити на краще сучасне неефективне ставлення до споживання лісових ресурсів, яке формувалось впродовж довгих років функціонування бюрократично-командної системи господарювання.

Господарчий механізм, створений в умовах партійно-командної системи, не міг не вплинути на характер концепції ведення лісового господарства.

За останні роки прийнята ціла низка нормативних актів лісоохоронного значення, які відіграють позитивну роль. Разом з тим слід звернути увагу і на їх огріхи.

Сьогодні Держкомліс України і його структурні підрозділи на місцях (лісгоспи) всякими методами намагаються утриматись на старих позиціях концепції охорони та відтворення лісів, які явно входять у суперечність з ринковими умовами. Підтвердженням цьому є наукові праці співробітників Держкомлісу України і Лісовий кодекс України, що орієнтовані на закріплення за цим відомством виконання заготівель та реалізацію деревини.

Однією із основних проблем Лісового кодексу є те, що ліс офіційно не визнається нерухомим майном, він вилучений із фінансового і товарного обігу. Кодекс не визнає і не визначає ліс як об'єкт економіко-правових відносин, проте саме цього вимагають ринкові відносини господарювання.

Не сприяє покращенню ситуації в лісовому господарстві система фінансування та методологія формування державного лісового доходу, за яким лісовирощування виявляється збитковим внаслідок перерахунку коштів у інші галузі, що є споживачами деревини. Це зумовлено саме не визнанням лісових угідь нерухомим майном та вилученням лісових об'єктів з цивільного товарного обігу.

Внаслідок цього виникає економіко-право-вий казус, що ліс, як угіддя, офіційно не визнається носієм вартості, навіть не має номінальної вартості.

І, як наслідок, після вирубки (знищення або порушення лісового угіддя) заготовлена деревина набуває вартості, стає товаром. Наслідком такої «державної економічної політики» є бажання всіх суб'єктів вирубувати ліси, надаючи йому «товарного вигляду», а не займатись їх охороною та відтворенням.

Сьогодні стан лісів (передусім, екологічний) можна назвати критичним, що викликано рядом проблем: низький загальнодержавний економічний стан, загальнодержавна екологічна криза, нераціональне використання лісів, недостатня і невдосконалена лісова охорона, насамперед від пожеж і протиправних порубок, низький рівень еколого-правової свідомості народу України, в тому числі й посадових осіб, невдосконаленість лісоохоронного законодавства, тощо. Усунення вказаних недоліків на державному рівні, безумовно, позитивно вплине на стан лісів України.

Ліси України підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання. Забезпечення охорони та захисту лісів покладається на центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, Верховну Раду Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів та постійних лісокористувачів відповідно до законодавства України.

Місцеві Ради народних депутатів, Уряд Республіки Крим для охорони лісів від пожеж: щорічно організовують розробку і здійснення лісокористувачами заходів протипожежної профілактики у лісах; залучають до гасіння лісових пожеж населення, протипожежну техніку і транспортні засоби підприємств, установ та організацій у встановленому законодавчими актами порядку; забезпечують осіб, залучених до гасіння лісових пожеж, харчуванням та медичним обслуговуванням; сприяють будівництву об'єктів протипожежного призначення, роботі повітряних суден авіалісоохорони; організовують через засоби масової інформації пропаганду правил протипожежної безпеки, висвітлення проблем збереження лісів; забезпечують координацію заходів, спрямованих на охорону лісів від пожеж у межах своєї території. Лісовпорядкування включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення ефективної охорони і захисту, раціональне використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства.

Лісовпорядкування на всій території України проводиться державними лісовпорядними службами за кошти державного бюджету і за єдиною системою в порядку, встановленому Міністерством лісового господарства України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють: лісова охорона спеціально уповноважених державних органів лісового господарства (далі державна лісова охорона); лісова охорона інших постійних лісокористувачів.

Діяльність державної лісової охорони регулюється її статутом, який затверджується Кабінетом Міністрів України.