Дві протилежні думки про один і той самий предмет, в одному і тому самому відношенні не можуть бути обидві істинними.

У символічному вигляді закон суперечності можна записати наступним чином:

АÙĀ..або Невірно, що А і не-А.

Якщо закон тотожності обумовлює таку рису нашого мислення, як визначеність, закон суперечності забезпечує його послідовність і несуперечність. Цей закон поширюється на протилежні судження (контрарні) і на суперечні (контрадикторні).

Для того, щоб правильно з’ясувати межі дії закону суперечності, треба усвідомити смисл відношення несумісності. Воно може бути двох видів:

1) протилежного (контрарного) виду, коли одному й тому ж предмету або класу однорідних предметів приписують протилежні якості;

2) суперечного (конрадикторного) виду, коли в одному судженні дещо стверджують, а в іншому – те ж саме заперечують відносно окремого предмета і деякої частини цього класу.

З порушенням цього закону пов’язані певні логічні помилки. Важливо пам’ятати, що суперечності в судженнях – це явище суб’єктивне, вони можуть бути результатом недостатніх знань про предмет або результатом демагогії, навмисних чи словесних викрутасів, прямого обману, що часто зустрічається в юридичній практиці. Отже, уміння викривати та усувати логічні суперечності в свідченнях обвинуваченого, свідків, потерпілого, використання їх в інтересах об’єктивного судового розгляду і винесення справедливого вироку може бути сформованим лише при розумінні та виконанні закону суперечності.

В юридичній практиці вирішення закону суперечності дозволяє здійснювати кодифікацію законодавства, тобто усунення протиріч між статтями або окремими законами для створення логічної системи законодавства. Дотримання пріоритету вищих законів над нижчими дозволяє визначити певну ієрархію і логічну структуру законів.

На дії цього закону засновано алібі. Доведення алібі заключається в установленні того, що дана людина під час злочину була в іншому місці. І якщо це істинно, то не може бути істинним протилежне, що ця людина була на місці злочину.

4. Закон виключеного третього. Він формулюється наступним чином:

Дві суперечливі думки про один і той самий предмет, в один і той самий час, в одному і тому самому відношенні не можуть бути одночасно ні істинними, ні хибними, одна з них істинна, друга обов'язково хибна, третьої бути не може.

Цей закон можна записати так: АÚĀ., А або не-А.

Слід зазначити, що закон виключеного третього стосовно протилежних висловлювань сили не має. Він розповсюджується тільки на суперечні (контрадикторні) висловлювання.

Головною умовою застосування закону виключеного третього при характеристиці речей і явищ є наявність категоричної альтернативної ситуації, що характеризує стан речей у формі ділеми: “або-або”.

Платон коментував цей закон так: “Людина не може бути одночасно і здоровою, і хворою”.

Законом виключеного третього необхідно керуватися при вирішенні альтернативних питань: не можна ухилятися від певної відповіді, не можна шукати щось середнє.

Але при формулюванні вибору можуть допускатися помилки. Крім того, ще Аристотель висловлював сумніви відносно застосування цього закону щодо майбутніх подій. Цей закон не можна застосувати до суджень з порожнім суб’єктом. Сумніви Аристотеля щодо меж застосування цього закону спонукали вчених ХХ ст. до розвитку нового напрямку в логіці – інтуіціоністської логіки, в якій не діє закон виключеного третього.

Значення цього закону в нашому мисленні заключається в тому, що він встановлює інтелектуальні межі для пошуку істини і за цими межами її пошук невиправданий.

В юридичній практиці цей принцип “або-або” знайшов широке застосування: ще в афінському суді, де було встановлено подвійне голосування – спочатку визначалося: винний – невинний, потім – міра покарання. Під час судового процесу визначається: чи мала місце подія злочину чи не мала, знаходився на місці злочину підозрюваний чи не знаходився, визнає він себе винним чи не визнає, винний звинувачуваний чи невинний, правильний вирок суду чи неправильний.

Аналогічно у цивільному праві. Наприклад, якщо відповідач не визнає себе батьком дитини, суд може назначити судово-медичну експертизу і експерт або виключає, що дитина могла народитися від даного чоловіка, або допускає таку можливість.

У Верховній Раді під час проведення засідань визначається, чи є кворум, чи немає; чи прийнято рішення, чи не прийнято.

5.Закон достатньої підстави формулюється так:

Будь-яка істинна думка повинна бути достатньо обґрунтованою.

Доказовим буде таке мислення, в якому не тільки стверджується істинність відомого висновку, але існують підстави, що дозволяють визнати це положення істинним. Достатньою підставою можуть бути очевидність, факти, теорія, аксіоми, постулати, закони.

Закон достатньої підстави за своїм функціональним призначенням виступає своєрідним підсумком 3 попередніх законів і характеризує таку рису міркувань як обґрунтованість. У своїй “Монадології” Г.Лейбніц так формулює закон достатньої підстави: “Жодне явище не може виявитися істинним або дійсним, жодне твердження – справедливим без достатньої підстави, чому справа йде саме так, а не інакше”.

З порушенням закону достатньої підстави пов'язані два види помилок:

1) “після того - отже з причини цього” - той факт, що подія відбувалася раніше за часом, не означає, що вона є причиною іншої події;

2) “не випливає” - для обґрунтування висновку використовуються інші висловлювання або факти, які з висновком логічно не пов’язані.

Закон достатньої підстави має важливе значення у пізнанні як логічний критерій істини. В юридичній практиці у кримінальному праві по відношенню до звинуваченого він використовується як запобіжний захід при наявності достатніх підстав. У цивільному праві зазначається, що цивільні права і обов’язки виникають з передбачених законом підстав. У суді справа буде розглядатися лише в тому випадку, коли для цього є достатні підстави. Вирок суду має бути достатньо обґрунтованим.

 

Контрольні питання:

1. Що означає термін “логіка”?

2. Вкажіть найбільш правильне, з вашої точки зору, визначення предмету дослідження формальної логіки.

3. Опишіть структуру формальної логіки.

4. Що таке природна логіка людини?

5. В чому полягає практичне значення формальної логіки для юристів?

6. Яку систему символів використовують у спеціальних теоріях? Наведіть приклади.

7. Що називається законом логіки?

8. Як формулюється закон тотожності?

9. Які помилки існують при порушенні закону тотожності?

10. Як формулюється закон суперечності?

11. На які судження розповсюджується закон суперечності?

12. Наведіть формулювання закону виключеного третього.

13. Що є достатньою підставою для істинності суджень?

14. Які помилки існують при порушенні закону достатньої підстави?

15. Яка роль законів логіки у правовому пізнанні?