Рецептори нюхової, смакової чутливості.

IX. Термоцептори - це рецептори, до яких належать:

1) рецептори зорового чутливості;

2) рецептори нюхової, смакової чутливості;

3) рецептори тактильної чутливості;

4) рецептори слухової, вестибулярної, рухової, частково вісцеральної чутливості.

X. Екстрацептивні відчуття – це відчуття, які:

1) відображають властивості предметів і явиш зовнішнього середовища;

2) відображають стан внутрішніх органів;

3) дають інформацію про рух і положення нашого тіла;

4) температурні, вібраційні, рівноваги, прискорення.

XI. Інтрацептивні відчуття - це відчуття, які:

1) дають інформацію про рух і положення нашого тіла;

2) відображають властивості предметів і явиш зовнішнього середовища;

3) температурні, вібраційні, рівноваги, прискорення;

4) відображають стан внутрішніх органів.

XII. Проміжні й самостійні відчуття – це відчуття, які:

1) відображають стан внутрішніх органів;

2) температурні, вібраційні, рівноваги, прискорення;

3) дають інформацію про рух і положення нашого тіла;

4) відображають властивості предметів і явиш зовнішнього середовища.

ХIІІ. Абсолютним порогом чутливості називається:

1) мінімальна сила подразника, яка викликає ледь помітне відчуття;

2) максимальна сила подразника, за якої ще виникає адекватне діючому подразникові відчуття;

3) рівень абсолютної чутливості даного аналізатора;

4) мінімальна різниця між двома подразниками, яка викликає ледь помітну різницю відчуття.

XIV.Нижній поріг відчуттів визначає:

1) максимальну силу подразника, за якої ще виникає адекватне діючому подразникові відчуття;

2) рівень абсолютної чутливості даного аналізатора;

3) мінімальну сила подразника, яка викликає ледь помітне відчуття;

4) мінімальну різницю між двома подразниками, яка викликає ледь помітну різницю відчуття.

XV. Верхнім абсолютним порогом чутливості називається:

1) рівень абсолютної чутливості даного аналізатора;

2) мінімальна різниця між двома подразниками, яка викликає ледь помітну різницю відчуття.

3) максимальна сила подразника, за якої ще виникає адекватне діючому подразникові відчуття;

4) мінімальна сила подразника, яка викликає ледь помітне відчуття.

ХVI. Поріг відмінності – це:

1) максимальна сила подразника, за якої ще виникає адекватне діючому подразникові відчуття;

2) мінімальна різниця між двома подразниками, яка викликає ледь помітну різницю відчуття;

3) мінімальна сила подразника, яка викликає ледь помітне відчуття;

4) рівень абсолютної чутливості даного аналізатора.

XVII. Адаптація– це:

1) зміна чутливості органів відчуття під дією подразника;

2) зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття;

3) підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння;

4) виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора.

XVIII. Взаємодія відчуттів – це:

1) підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння;

2) виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора;

3) зміна чутливості органів відчуття під дією подразника;

4) зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття.

ХIX. Сенсибілізація – це:

1) зміна чутливості органів відчуття під дією подразника;

2) зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття;

3) підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння;

4) виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора.

XХ. Синестезія – це:

1) виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора;

2) підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння;

3) зміна чутливості органів відчуття під дією подразника;

4) зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття.

XXI. Психіка – це:

1) властивість нервової системи, здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу;

2) короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею;

3) відображення порівняно тривалих душевних переживань, що впливають на життєдіяльність людини;

4) сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями.

XXІІ. Психічні стани – це:

1) короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею;

2) властивість нервової системи, здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу;

3) сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями;

4) відображення порівняно тривалих душевних переживань, що впливають на життєдіяльність людини.

XXІІІ. Психічні властивості – це:

1) сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями;

2) короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею;

3) відображення порівняно тривалих душевних переживань, що впливають на життєдіяльність людини;

4) властивість нервової системи, здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу.

XXІV. Психічні процеси – це:

1) відображення порівняно тривалих душевних переживань, що впливають на життєдіяльність людини;

2) властивість нервової системи, здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу;

3) сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями;

4) короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею.

XXV.Безумовні рефлекси - це:

1) стереотипи поведінки, набуті людиною в постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку і передаються в спадковість;

2) поведінка, яку набувають у результаті навчання або у разі дій, які часто повторюються;

3) дії, вчинки, які успадковуються видом "Ноmо sаріеns";

4) дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань.

XXVІ. Умовні рефлекси – це:

1) поведінка, яку набувають у результаті навчання або у разі дій, які часто повторюються;

2) дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань;

3) стереотипи поведінки, набуті людиною в постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку і передаються в спадковість;

4) дії, вчинки, які успадковуються видом "Ноmо sаріеns".

XXVІІ. Поведінка за навичками – це:

1) найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах;

2) дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань;

3) стереотипи поведінки, набуті людиною в постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку і передаються в спадковість;

4) поведінка, яку набувають у результаті навчання або у разі дій, які часто повторюються.

XXVІІІ. Свідома поведінка – це:

1) дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань;

2) найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах;

3) стереотипи поведінки, набуті людиною в постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку і передаються в спадковість;

4) поведінка, яку набувають у результаті навчання або у разі дій, які часто повторюються.

XXІХ.Атрибути людини – це:

1) невід'ємні властивості, без яких людину не можна уявити і без яких вона не може існувати (стать, вік, темперамент, здоров'я, мова, спрямованість);

2) стійкі властивості та особливості поведінки, що проявляються постійно і повторюються в різних ситуаціях (розум, наполегливість, сміливість, ніжність, самостійність тощо);

3) ті властивості, які виявляються по-різному залежно від умов, ситуацій (здібності, сприйняття, пам'ять, мислення тощо);

4) психофізіологічні властивості людини, які реалізують функції відображення існуючого світу і регуляції поведінки (відчуття, сприйняття, пам'ять, увага, мислення).

XXХ. Якості людини – це:

1) розум, наполегливість, сміливість, ніжність, самостійність тощо;

2) стать, вік, темперамент, здоров'я, мова, спрямованість;

3) відчуття, сприйняття, пам'ять, увага, мислення;

4) здібності, сприйняття, пам'ять, мислення тощо.

XXХІ. Дратівливий, запальний, неврівноважений – це:

1) холерик;

2) сангвінік;

3) меланхолік;

4) флегматик.

XXХІІ. Життєрадісний, безжурний – це:

1) флегматик;

2) сангвінік;

3) холерик;

4) меланхолік.

XXХІІІ. Легко піддається зневірі, песиміст – це:

1) сангвінік;

2) холерик;

3) флегматик;

4) меланхолік.

XXХІV. Афект – це:

1) найсильніша емоційна реакція, наслідок якогось сильного потрясіння;

2) неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію;

3) найстійкіший емоційний стан;

4) більш тривалі реакції і ті, що виникають не тільки внаслідок події, яка сталася, а й ті, що передбачаються або згадуються.

XXХV. Власне емоції – це:

1) більш тривалі реакції і ті, що виникають не тільки внаслідок події, яка сталася, а й ті, що передбачаються або згадуються;

2) неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію;

3) найсильніша емоційна реакція, наслідок якогось сильного потрясіння;

4) найстійкіший емоційний стан.

XXХVІ. Здібності – це:

1) найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що направлена на опосередкування, абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв'язків між явищами;

2) психофізіологічні властивості людини, які реалізують функції відображення існуючого світу і регуляції поведінки;

3) спрямованість і зосередженість у свідомості на об'єктах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності;

4) здатність людини фіксувати, зберігати і відтворювати інформацію, досвід.

XXХVІІ. Мислення – це:

1) психофізіологічні властивості людини, які реалізують функції відображення існуючого світу і регуляції поведінки;

2) спрямованість і зосередженість у свідомості на об'єктах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності;

3) найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої діяльності людини;

4) мислений поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.

XXХVІІІ. Аналіз – це:

1) мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять;

2) спрямованість і зосередженість у свідомості на об'єктах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності;

3) психофізіологічні властивості людини, які реалізують функції відображення існуючого світу і регуляції поведінки;

4) мислений поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.