Коваріація між парою міжнародних інвестиційних проектів (ЦП) вимірює вплив на дисперсію портфеля через ефект їхньої взаємодії, тобто кореляцію і їх відповідні стандартні відхилення.

Коваріація між двома міжнародними проектами (ЦП) дорівнює добутку парного коефіцієнта кореляції і стандартних відхилень кожного проекту (6.2):

(6.2)

Коефіцієнт кореляції вимірює існування і силу взаємозв’язку між двома проектами (ЦП). Коефіцієнт кореляції приймає значення

Коефіцієнт кореляції визначає знак коваріації, оскільки стандартні відхилення завжди більші за 0 або дорівнюють йому.

Позитивна коваріація показує, що коли грошові потоки одного проекту перевищують їхні сподівані значення, то грошові потоки другого проекту також перевищують свої сподівані значення і навпаки. Позитивна коваріація інтенсифікує ризик портфеля проектів (ЦП).

Негативна коваріація передбачає, що коли грошові потоки одного проекту перевищують їхнє очікуване значення, то грошові потоки другого проекту матимуть тенденцію падати нижче очікуваного значення і навпаки. Негативна коваріація веде до зниження ризику портфеля міжнародних інвестиційних проектів.

Нульова коваріація може з’явитися в двох випадках: або коефіцієнт кореляції дорівнює 0, що означає незалежність грошових потоків пари міжнародних проектів, або один з проектів (ЦП) є без ризиковим ( або рівні 0). Нульова коваріація також знижує ризик портфеля.

Стандартне відхилення портфеля міжнародних інвестицій (ризик) виражається як:

(6.3)

де i та j – номери міжнародних проектів, що входять у портфель.

Коваріація грошових потоків пари міжнародних проектів (ЦП) i та j дорівнює:

(6.4)

де – коваріація між грошовими потоками міжнародних проектів i та j;

P_t – імовірність того, що грошові потоки міжнародних проектів i та j набудуть певних значень;

R_it – грошові надходження міжнародного проекту i в період t (елемент розподілу ймовірностей грошових надходжень міжнародного проекту i);

R_jt – грошові надходження за міжнародним проектом j у період t (елемент розподілу ймовірностей грошових надходжень міжнародного проекту j).

 

(4) Чи потрібно міжнародному інвестору проводити оцінку всіх можливих портфелів? Пояснення того факту, що міжнародний інвестор повинен розглядати тільки підмножину можливих портфелів, міститься в теоремі про ефективну множину портфелів або ефективний кордон портфелів. Дана теорема формулюється так:

Міжнародний інвестор вибирає свій оптимальний портфель з множини портфелів, кожен з яких: (1) забезпечує максимальну сподівану прибутковість при певному рівні ризику і (2) забезпечує мінімальний ризик для певного значення сподіваної прибутковості.