Дієслівні форми в професійних текстах

У професійних текстах дієслова є носіями основної інформації, оскільки означають дію або стан і виражає це значення в граматичних категоріях виду, стану, способу, часу, особи (роду), числа.

Багато текстів документів починається саме з дієслівної лексики, наприклад розпорядча частина наказів (Наказую.., Затверджую.., Доручаю.. тощо), супровідні листи (Надсилаємо.., Направляємо.., Повертаємо.., Додаємо …), листи-повідомлення (Повідомляємо …), листи-нагадування (Нагадуємо …) та ін. [7, с.113].

У професійних текстах слід надавати перевагу природному для української мови дієслівному способові позначення дій (процесів) над іменниковим, традиційним для російського офіційно-ділового та наукового стилів. Порівняйте: требует принятия решительных мер – вимагає вжити рішучих заходів; задание улучшения условий труда – завдання поліпшення умов праці … тощо. Слід уникати нагромадження віддієслівних іменників на -ння, уживаючи замість них відповідні дієслова [7, с.114].

Зворотні дієслова в українській мові слід вживати відповідно до прямого призначення лише стосовно неперехідної дії, тобто коли є суб’єкт дії, але немає іншого об’єкта, на який спрямовано дію: хтось, щось змінює (деформує) його (перехідна дія) або він змінюється, деформується десь (за певних умов) (неперехідна дія).

Пасивні конструкції з дієсловами на - ся бажано не вживати в офіційно-діловому стилі. Речення слід будувати за схемою: суб’єкт дії – підмет, об’єкт дії – додаток, а присудок має описувати дію предмета, спрямовану на додаток. Тому речення Роботи виконуються з використанням вивірених засобів вимірювання краще виправити на Роботи треба виконувати (виконують), використовуючи вивірені засоби вимірювання.

У фахових текстах широко використовують безособову форму викладу тексту, яка не потребує означення виконавця дії, а лише наголошує на самій події, що відбулася: застосовано прийом, зазначено у статті. Слід пам’ятати, що безособові дієслова на -но, -то керують іменником у знахідному відмінку без прийменника: вироблено нову методику.

У професійних текстах, зокрема в офіційно-діловому стилі переважає форма теперішнього часу із значенням позачасовості, за допомогою якої констатують існування певного явища дійсності, його якостей і зв’язків: Проценти нараховують щорічно й на момент запитування вкладу.

Форми майбутнього і минулого часу вживаються тільки в прямому категорійному значенні: майбутній час виражає процесуальні ознаки, що реалізуються як дії або стани після моменту мовлення; минулий час позначає процесуальні ознаки, що передували моменту мовлення. Уживання форм майбутнього і минулого у вторинних значеннях супроводжується різним емоційно-експресивним забарвленням, яке недопустиме в професійних текстах. Не вживаються в текстах документів дієслова у формі давноминулого часу, які мають колорит розмовності.

У фаховому мовленні серед форм майбутнього часу недоконаного виду переважає аналітична форма, яка утворюється поєднанням допоміжного дієслова бути в різних особових формах та інфінітива основного дієслова: будуть розглядати, будуть вирішувати. Хоча допустимою є й синтетична форма: розглядатимуть, вирішуватимуть. Вона дає змогу уникнути повтору.

Форми наказового способу в професійних текстах не використовують, надаючи перевагу інфінітиву та безособовим конструкція: Забезпечити дотримання розроблених інструкцій.., Вхід заборонено. У таких конструкціях інфінітив підсилює наказ, виражає його категоричність, а безособові форми пом’якшують категоричність. Тому інфінітив вживають переважно в наказах і розпорядженнях, а безособові форми використовують у статутах, інструкціях, приписах та ін.

В усному офіційному мовленні можливе вживання форм наказового способу. Калькою з російської мови є вживання форми наказового способу з словом давайте: давайте візьмемо, давайте зробимо, давайте скажемо та ін. В українській мові їм відповідають форми 1-ої особи множини: берімо, зробімо, скажімо. У діловому спілкуванні віддають перевагу усталеним висловам: Є пропозиція припинити дискусію, а не Давайте припинимо дискусію;Ставиться на голосування, а не Давайте голосувати [7, с.114-115].

В українській професійній мові помітна тенденція до уникнення дієприкметникових форм на - уч-(-юч-) теперішнього часу і заміна їх на прикметникові з -увальн -: констатувальний, замість констатуючий, формувальний, замість формуючий, об’єднувальний, замість об’єднуючий, інтегрувальний, замість інтегруючий.

Перекладаючи російські дієприкметники теперішнього часу, слід пам’ятати про особливі способи передачі їх українською мовою:

1) прикметниками: панівний (господствующий), навколишній (окружающий), визначальний (определяющий);

2) іменниками: працівник (работающий), завідувач (заведующий), виконувач (исполняющий);

3) підрядними означальними реченнями: що знає, який відповідає, що виступає;

4) дієприслівниками: Під час обговорення доповіді усі колеги, виступаючи, зазначили важливість порушеного питання [4, с. 140].

Російським пасивним дієприкметникам теперішнього часу в українській мові відповідають дієприкметники минулого часу: вживаний (употребляемый), аналізований (анализируемый), приведений (приводимый).

Активні дієприкметники минулого часу вживаються тільки з суфіксом -л-, форми з -ш в українській мові відсутні: про наболіле (о наболевшем).

Дієприслівникові звороти надають діловим документам стислості.

Дієприслівникові звороти є засобом передачі дії, що відбувається у зв’язку з іншою дією, вони часто допомагають поєднати за змістом сусідні речення, цілі абзаци. Обов’язковою умовою вживання дієприслівникових зворотів є те, що дві дії, одна з яких виражена дієсловом-присудком, а інша дієприслівником, має здійснювати одна особа. Наприклад, правильно: Взявши за основу ці критерії, усі підприємства поділимо на такі групи...; неправильно: Зважаючи на світовий досвід, основою реформування системи оплати праці в Україні мусить бути бюджет прожиткового мінімуму.

Отже, під час використання дієприслівникових зворотів можуть виникнути помилки: 1) у безособових реченнях, коли діяч – додаток, виражений формою давального відмінка, напр.: Мені треба написати реферат, зібравши матеріал якнайшвидше; 2) у пасивних конструкціях, коли суб’єкт дії присудка і суб’єкт дії дієприслівника не збігаються, напр.: Закінчивши університет, мене призначили на посаду менеджера; 3) у ролі однорідних поєднуються дієприслівниковий зворот і підрядне обставинне речення, напр.: Доводячи ціни на енергоносії до рівня їхньої реальної вартості і для того, щоб стимулювати економію енергії, уряд реалізує [7, с.213].

Укладаючи фахові тексти варто надавати перевагу дієприслівникам, а не віддієслівним іменникам з прийменниками по, при, після: при рассмотрении – розглядаючи, по вступлении в должность – обійнявши посаду, по обстоятельствам – зважаючи на обставини, после исполнения задания – виконавши завдання, по окончании работы – закінчивши роботу [13, с. 102-103].

У професійних текстах дієслівні форми мають цілий ряд особливостей, що зумовлено специфікою фахового мовлення, а саме абстрагованістю, об’єктивністю та логічністю викладу матеріалу.