Уживання прикметників і займенників у професійних текстах

У професійному мовленні використовують всі значеннєво-граматичні розряди прикметників (якісні, відносні, присвійні), але різною мірою. Найчастіше вживаються відносні прикметники, які виражають незмінні, сталі щодо міри вияву ознаки предметів через відношення з іншими предметами або діями і в прямому значенні не мають супровідних експресивно-оцінних відтінків: технічне обслуговування, гарантійний термін, житловий будинок.

Якісні прикметники позначають безпосередні, прямі, закладені в самій суті предметів ознаки, які можуть виявлятися з різною інтенсивністю: дорогий – дорожчий, більш дорогий – найдорожчий, найбільш дорогий.

Ступені порівняння (вищий і найвищий) в українській мові реалізуються у двох формах: синтетичній (однослівній): вагоміший, найвагоміший; та аналітичній (двослівній): більш вагомий, найбільш вагомий.

Аналітична форма має книжне забарвлення, тому в професійному мовленні віддають перевагу їй. Сучасній українській мові не властива аналітична форма найвищого ступеня порівняння зі словом самий: самий дешевий, також слід уникати тавтології форм на зразок: більш активніший.

Використання прикметників у документах відзначається такими особливостями: перевага надається прикметникам книжного походження, аналітичним формам прикметників; присвійні прикметники замінюються іменниками або відповідними прикметниковими формами [7, с.105].

Загалом займенники широко вживаються в усіх функціональних стилях сучасної літературної мови, але в багатьох видах ділових паперів існують обмеження на використання деяких розрядів.

Особовий займенник я вживається в офіційно-діловому стилі тільки в особових документах (доручення, автобіографія, заповіт, позовна заява). В інших документах займенник замінюють формою дієслова 1-ої особи однини: наказую, прошу, пропоную.

Особовий займенник ми в документах замінює форма дієслова 1-ої особи множини: просимо, звертаємося, пропонуємо.

Особовий займенник ти ніколи не використовується в документах, оскільки може мати різне експресивне забарвлення, передаючи презирство, грубість, інтимність.

Особовий займенник ви є широковживаним у документах і виражає ввічливість мовця, його повагу до адресата: нагадуємо Вам, дякуємо Вам, звертаємося до Вас. Цей займенник у всіх відмінкових формах пишеться з великої літери.

Щодо особових займенників він, вона, воно, вони простежується тенденція до невживання цих займенників в офіційно-діловому стилю, внаслідок чого використовуються лексичні повтори.

Уживання зворотного займенника себе в офіційно-діловому стилі обмежене.

Присвійні займенники мій, твій, свій, ваш, наш, його вільно вживані в текстах документів, оскільки мають нейтральне стилістичне забарвлення.

Означальні займенники будь-який, кожний мають нейтральне стилістичне забарвлення і вільно вживані в документах.

Означальний займенник усякий позначений відтінком розмовності, тому не використовується в офіційно-діловому стилі.

Означальний займенник жодний в ділових паперах вживається для підкреслення повного, категоричного заперечення і переважно має два значення: 1) «ні один»: Жодний кандидат на посаду не спромігся довести свою компетентність; 2) «будь-який з ряду подібних», це значення реалізується здебільшого у формі множини: Жодних претензій не було висловлено.

Відносні займенники вільно вживані в текстах документів: займенник який – співвідносний з якісним характером ознаки; котрий – вживається за необхідності підкреслити вибір осіб, предметів, ознак з ряду подібних (слід уникати вживання відносного займенника котрий у значенні який, що надає мовленню просторічного характеру); чий – вказує на приналежність предмета; хто – співвідносний з особою; що – співвідносний з предметом; скільки – співвідносний з числівником.

Неозначені займенники, утворені за допомогою часток аби-, казна-, хтозна-, мають розмовне забарвлення, тому не вживані в офіційно-діловому стилі [7, с.106-109].

Отже, займенники загалом широко вживаються в офіційно-діловому стилі, але в багатьох видах ділових паперів існують обмеження на використання деяких розрядів. Це пов’язано з тим, що ділові тексти мають бути нейтральними або суто офіційними.