Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Зразок публіцистичного стилю
Дуже болючим стало сьогодні в Україні питання правопису. Скоро 10 років, як почалася його реформа, але й досі реформу не скінчено, і ми все чекаємо на справді український правопис. Наявні сьогодні два правописи 1929 і 1933-1993 років (надалі – правопис-29 і правопис-33) на ділі не відповідають вимогам сучасности. Вимоги ці такі: уміло поєднати українську мовну традицію з сучасною практикою. Тобто не переобтяжувати нашу мову рисами, штучно включеними у правопис-29, але й не перекреслювати самобутности української мови, як це робить правопис-33. Що ж ми маємо на ділі? Замість підійти до питання правопису з викладеним вище критерієм, навколо правопису точиться боротьба політичних сил. Одна частина мовознавчої еліти виступає за беззастережне збереження зрусифікованого правопису-33, обороняючи цим не українську мову, а честь комуністичного минулого, якому ця частина відверто або приховано симпатизує. Друга частина - не менш затято боронить правопис-29, який зберігаючи ряд традиційних українських рис, так само не ідеал і в повному об’ємі не може задовольнити сучасних культурних потреб українського суспільства. Отже, потрібен, як тепер кажуть, виважений підхід до справи. Саме цього виваженого підходу і бракує тим, кому належить здійснити реформу правопису. Замість виваженого наукового підходу переважає обивательська логіка (С. Караванський). Художній стиль відрізняється від усіх інших стилів передусім тим, що може включати в себе елементи будь-якого стилю. Його призначення пов’язане з виконанням естетичної функції мови – різноманітними мовними засобами виразити художнє бачення світу. Цей стиль, таким чином, формує загальнолюдські й національно свідомі естетичні, культурні та психологічні смаки окремої людини й нації в цілому. Характерною рисою художнього стилю є не замкнутість [6, с.24].Це породжує надзвичайно широку жанрову різноманітність з використанням усього фонетичного, лексичного, граматичного й стилістичного багатства національної мови, її зображально-виражальних засобів. Тут уживаються такі засоби художньої образності, як метафора, метонімія, порівняння, епітет, гіпербола, алегорія тощо, експресивна, оцінна й емоційна лексика, використовуються речення усіх типів складності, панує різноманітність інтонаційних відтінків на рівні монологу, діалогу й полілогу.
У межах художнього стилю виділяються епічні жанри (оповідання, повість, роман тощо), ліричні(гімн, елегія, епіталама, ідилія, мадригал, пісня, посланн я та ін.) ідраматичні ( драма, комедія, трагедія). Зразок художнього стилю О земле рідна, що без тебе я, чи якось дуже схоже говорилося в курсі української літератури. Саме це мені й належало з'ясувати. Мені запропонували роботу – найкращу роботу, яку тільки собі можна уявити: найкращій у світі, принаймні, як на мене, телерадіокорпорації потрібен був журналіст-фахівець із різних пострадянських питань. Пострадянську мову я знаю, думала я, навіть не одну; досвіду роботи в новинах у мене не було, проте я його собі вигадала. Я - людина розумна, дотепна і талановита, тому ні в кого під час співбесіди при прийомі на роботу не виникло жодних сумнівів у тому, що я найпрофесійніший новинний журналіст, якого тільки можна знайти. Це буде чудово – жити і працювати в Лондоні, де тобі можна дозволити розкіш говорити про ті новини, які насправді трапилися, а не ті, про які наказано говорити згори. Але мені, звісно, в Лондоні було потрібно зовсім інше. Знайти те, що мені снилося сім довгих років (С.Пиркало. Не думай про червоне). Крім функціональних, у сучасній українській літературній мові виділяють також експресивні стилі – різновиди мови за ступенем інтенсивності вираження змісту, що мають певний колорит (урочистості, піднесеності – високий стиль, нейтральності – середній стиль, іронічності, зневажливості – низький стиль), який твориться добором і поєднанням відповідних мовних засобів – лексичних, фразеологічних, словотвірних, морфологічних, синтаксичних [7, с.31]. Функціональні та експресивні стилі називають об’єктивними. Проте в мові існують суб’єктивні стилі – ідіостилі та ідіолекти. Ідіостиль (індивідуальний стиль) – це системність виражальних засобів мови окремого мовця, яка вирізняє його мову серед інших, сукупність саме текстових (мовленнєвих) характеристик окремої мовної особистості. Ідіолект – це сукупність мовних особливостей (постійних характеристик) окремого носія мови. Сукупність функціональних та експресивних стилів, а також співвідношення стилістично маркованих мовних одиниць у системі літературної мови становлять стилістичну систему літературної мови [7, с.32].
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-25; просмотров: 176; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.222.155.58 (0.006 с.) |