Система надрового (гірничого) права. Фонд надр.

Державний фонд надр формується Державним комітетом України по геології і використанню надр разом з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Корисні копалини за своїм значенням для народного господарства, поширеністю на території України поділяються на такі види: корисні копалини загальнодержавного значення та корисні копалини місцевого значення. Оцінка значущості корисних копалин і віднесення їх до того чи іншого виду здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Державного комітету по геології і використанню надр. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12 грудня 1994 р. до корисних копалин загальнодержавного значення відносяться: горючі (газ природний, нафта, вугілля, сланці горючі), метали (чорні, кольорові, рідкісні, благородні, розсіяні, рідкісноземельні, радіоактивні), неметали (сировина нерудна для металургії, гірничо-хімічна сировина, гірничорудна тощо), води, інертні гази\ місцевого значення: сировина для хімічних меліоративних грунтів, для будівельного вапна і гіпсу, душового каменю, піїцано-гравійна, цегельно-черепична.

Відповідно до виду корисних копалин встановлено правовий режим їх використання.

Право власності на надра, як і на інші природні ресурси, народ України здійснює через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, місцеві ради народних депутатів, яким надано право встановлення правового режиму використання надр і регулювання відносин у сфері надрокористування.

Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Відповідно до положення ст. 7 Кодексу України про надра Верховна Рада України здійснює законодавче регулювання гірничих відносин, визначає основні напрями державної політики у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр, визначає повноваження органів державної виконавчої влади, місцевих рад народних депутатів щодо використання і охорони надр.

До відання Кабінету Міністрів України належить реалізація державної політики в галузі регулювання гірничих відносин, визначення порядку і координація діяльності органів державної виконавчої влади в галузі використання і охорони надр, визначення темпів і порядку використання матеріально-сировинної бази, організація державної експертизи для оцінки запасів корисних копалин, визначення нормативів плати за користування надрами, здійснення державного контролю у галузі використання і охорони надр, зокрема геологічного вивчення, утворення та використання технічних (місця накопичення відходів видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, які мають промислове значення) родовищ.

До компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських рад народних депутатів у сфері регулювання гірничих відносин належить вирішення питань щодо надання надр у користування для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення; забезпечення розробки, затвердження та реалізації місцевих програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання і охорони надр; здійснення контролю за охороною і використанням надр, припинення права користування ділянкою надр у випадках і порядку, передбаченому законодавством, розподіл між відповідними місцевими бюджетами платежів за користування надрами, оголошення геологічних об'єктів, що становлять наукову або культурну цінність, об'єктами природно-заповідного фонду місцевого значення.

Сільські, селищні, міські і районні ради народних депутатів відповідно до своєї компетенції погоджують клопотання про надання надр у користування з метою геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин місцевого значення, забезпечують реалізацію програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання і охорони надр, здійснюють контроль за охороною і використанням надр, вирішують питання щодо обмеження діяльності підприємств, установ, організацій і громадян у випадках порушення ними порядку і умов користування надрами.

Метою державного регулювання гірничих відносин є забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб.

На вирішення цих завдань спрямована діяльність державних органів управління в галузі надрокористування.

Фонд надр.

Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Техногенні родовища корисних копалин - це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду.

Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр.

Державний фонд родовищ корисних копалин формується спеціально уповноваженим центральним орган виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Державний фонд надр формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр разом з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.