Розділ І Законодавчі та нормативні документи.

Розділ І Законодавчі та нормативні документи.

1.Документи Організації Об’єднаних Націй…………………………………………4

2.Документи Ради Європи………………………………………………………….....4

3Національнінормативно-правові документи ……………………………………….5

Розділ ІІ Документація ПМПК

 

1.Заява на обстеження дитини районною ПМПК…………………………………...9

2.Діагностичне обстеження дітей здійснюється за наявності документів………………………… 10

3. Картка стану здоров’я і розвитку дитини (дані попереднього

обстеження)……………………………………………………………………………..11

4. Психолого-педагогічна характеристика дитини………………………………....14

5. Інформаційний матеріал до „Картки стану здоров'я і розвитку

дитини". Розділ «дані логопедичного обстеження» ……………………………….15

6. Логопедичні висновки при обстеженні дошкільників

(з нормальним інтелектом та розумовою відсталістю)……………………………16

7. Логопедичні висновки при обстеженні школярів

(з нормальним інтелектом та розумовою відсталістю)…………………………….18

8.Витяг з протоколу діагностичного засідання психолого-

медико-педагогічної консультації ……………………………………………………….20

9. Картка індивідуально-корекційної роботи з дитиною………………………….. 21

10. Інформація для заповнення „Картки індивідуально-

корекційної роботи з дитиною"………………………………………………………23

11. Перелік документів,що повинні бути у справі

вихованця-сироти або вихованця, який залишився

без піклування батьків, загальноосвітньої школи-інтернату,

дитячого будинку ……………………………………………………………………24

12. Спеціальні школи-інтернати …………………………………………………….25

 

Розділ ІІІ Психічні захворювання дітей та підлітків.

 

1.Розвиток дитини в нормі…………………………………………………………..26

2.Розвиток дитини поза нормою ……………………………………………………27

3.Етіологія психофізичних захворювань………………………………………….. 27

4.Діагнози дітей з особливими потребами………………………………………... 28

5.Типи діагнозів психолога…………………………………………………………..31

6.Порівняльна таблиця класифікації психічних захворювань…………………….35

7.Суттєві відмінності між розумовою і психічною неповноцінністю ……………36

8.Розумова відсталість та її відокремлення від подібних станів ………………….37

9.Порівняльна характеристика дітей з ЗПР та легкою розумовою

Відсталістю……………………………………………………………………………38

10.Класифікація вад слуху у дітей………………………………………………….. 39

11.Зведена таблиця диференційних ознак функціональної

асиметрії мозку………………………………………………………………………. 42

Розділ ІV Консультативна допомога

 

1.Медичні показники, що свідчать про не вступ до школи

дітей шестирічного віку…………………………………………………………….. 44

2.Поради для батьків, які мають дитину з особливими

освітніми проблемами………………………………………………………………...45

3.Опитувальник для вчителя, який працює з дитиною з особливими

освітніми проблемами………………………………………………………………. 46

 

Розділ V Довідковий матеріал

 

1.Термінологічний словник………………………………………………………… 48

2.Словник психіатричних термінів………………………………………………… 64

 

Список використаної літератури

 

 

Вступ

Щорічна статистика засвідчує в Україні тенденцію до зростання кількості дітей з особливими потребами. Держава стала уважнішою до проблем дітей з вадами розвитку, піклується про повноцінне задоволення їхніх потреб, є наміри якомога раніше дійти до кожної дитини, яка має порушення розвитку, і максимально допомогти їй самій та її родині, забезпечуючи гідне людини життя, соціальний комфорт та освітньо – трудову реабілітацію.

У системі освіти давно функціонують психолого – медико – педогогічні консультації, які мають розгалужену мережу. Положенням про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого – медико – педогогічні консультації, яке затверджене наказами Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України від 07.07 2004 року №569 /38, регламентована діяльність регіональних психолого – медико – педогогічних консультацій. Вони є осередками консультативно – просвітницької та діагностико –корекційної допомоги дітям, які мають проблеми розвитку, безпосередньо на місцях. Завдяки районним ПМПК забезпечується виявлення дітей з порушеннями розвитку в регіонах і якомога раннє включення їх у систему лікувально – відновлювальних і корекційно – розвивальних заходів.

Районні – психолого медико – педогогічні консультації, консолідуючи зусилля фахівців, які можуть сприяти виявленню дітей з проблемами розвитку, а це - лікарі – педіатри, неврологи, психіатри, вчителі - логопеди, дефектологи усіх спеціальностей, учителі початкових класів, практичні психологи та медичні працівники дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів, визначають несприятливі чинники їхнього психофізичного розвитку, встановлюють контакти з батьками, визначають форми допомоги, відстежують динаміку психічного розвитку дитини, і з огляду на потреби забезпечують соціально – педагогічний патронаж сім’ї.

У нашому суспільстві відбуваються кардинальні зміни: повернення до загальнолюдських цінностей, зокрема сім’ї, сімейного виховання. Визнано право батьків не віддавати дитину з вадами розвитку до інтернату, а навчати її за індивідуальною програмою у загальноосвітній школі за місцем проживання.

Педагоги загальноосвітньої школи стають дедалі причетнішими до навчання і виховання цієї певною мірою нової для них категорії дітей, знати її особливості, орієнтуватися у тих формах інтеграційного процесу, які вже запроваджуються.

Тому доцільно, щоб у освітянських структурах були зібрані інформаційні, довідникові матеріали, які б допомагали в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Загальне ставлення суспільства до дітей з особливими освітніми потребами відображається у державному законодавстві. Фахівці, які працюють з такою категорією дітей, повинні знати законодавчі, нормативні документи, що визначають основні права дітей з вадами розвитку, орієнтуватися в правовому полі щодо прав дітей з психофізичними вадами, також власних прав та обов’язків, використовувати ці знання на користь дітей, володіти методиками викладання, мати достатній запас знань з психіатрії, психології, невропатології, для того щоб розуміти стан дитини та кваліфіковано проводити корекційно – розвивальну роботу.

 

Розділ ІІ

ЗАЯВА

 

 

Прошу Вас провести психолого-медико-педагогічне обстеження моєї

 

дитини, _________________________________________________________

(учня школи, вихованця ДНЗ)

 

________________________________________________________________,

(прізвище, ім’я, по батькові, рік народження)

 

для уточнення діагнозу та визначення форми навчання. До заяви додаю копію свідоцтва про народження.

 

 

________________ _________________

(дата) (підпис)

 

 

Діагностичне обстеження дітей здійснюється за наявності таких документів

1.Свідоцтва про народження дитини.

2.Витягу з історії розвитку (хвороби) дитини (медична картка дитини).

3.Розгорнутої характеристики із загальноосвітнього чи дошкільного навчального

закладу, у якому перебуває дитина.
4.Зошитів з рідної мови, математики (якщо дитина навчається), малюнків.
5.Результатів попереднього обстеження дитини лікарями (психіатром,

отоларингологом, офтальмологом, неврологом), логопедами, практичними

психологами, педагогами системи освіти та охорони здоров'я України (Картка стану здоров'я і розвитку дитини).

Обстеження дітей здійснюється в присутності батьків (осіб, які їх
замінюють).

Наказ Міністерства освіти і науки України від 07.07.2004 року № 56

 

1 0

 

КАРТКА СТАНУ ЗДОРОВ’Я І РОЗВИТКУ ДИТИНИ

(дані попереднього обстеження)

 

Назва ПМПК Тальнівська районна психолого-медико-педагогічна консультація

Місце знаходження (адреса) в. Вільних Козаків, 1

Телефон [phone]

 

Основні медичні висновки

1. Педіатр (розгорнуті анамнестичні дані з історії розвитку дитини та стан її здоров’я)________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Психіатр _____________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Картка дійсна для заповнення в усіх закладах системи освіти, охорони здоров’я, установ та закладів системи праці та соціального захисту населення України

 

3. Офтальмолога ________________________________________________________

________________________________________________________________________

4. Отоларинголога _______________________________________________________

________________________________________________________________________

5. Невролога ____________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Хірурга ______________________________________________________________

________________________________________________________________________

7. Медико-генетичної консультації (у разі потреби) ________________________________________________________________________________________________________________________________________________

8. Іншого фахівця _______________________________________________________

Педагогічна характеристика

(характеристика знань, умінь, навичок, інтересів, труднощі в навчанні, особливості поведінки)

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Педагог _______________________________ _______________ ________________

(прізвище, ім’я, по батькові) (підпис) (дата)

 

Психолого-педагогічна характеристика дитини

 

1.Загальні відомості про учня (прізвище, ім’я, по-батькові, клас, вік, школа, скільки років навчався в даному класі).

 

2. Успішність учня по предметах (загальний стан успішності; динаміка засвоєння читання, письма, лічби. Розвиток кмітливості,. швидкості і глибини запам’ятовування. Начитанність.навички ручної праці, вміння малювати, ліпити. Загальнорозвиваючі інтереси).

 

3.Фізичний стан (чи часто хворіє, на які хвороби, фізичні вади, працездатність.

 

4.Темп роботи (встигає працювати разом з класом, відстає).

 

5.Особливості пам’яті (здатність підтримувати завдання в пам’яті, запам’ятовує матеріал невірно, повільно, механічно, логічно. Чи знає вірші, таблицю множення).

 

6.Особливості мислення (розуміє суть оповідання, умову задачі, встановлює причинно-наслідкові зв’язки, уміє узагальнювати, робити висновки).

 

7.Особливості мови учня (словниковий запас, граматична правильність, здатність зв’язно і послідовно висловлювати свої думки, мовні порушення і розвиток писемної мови).

 

8.Об’єм знань про навколишню дійсність.

 

9.Особливі здібності учня. Улюблені заняття (праця, прогулянки на природу, рухливі або спокійні ігри, моделювання). Успіхи в музичній школі або спортивній секції. Вплив цих занять на успішність в школі, їх відповідність темпераменту. Відношення батьків до додаткових занять.

 

10.Дисциплінованість (поведінка на уроках, перерві, вдома, на вулиці).Тип темпераменту. Відношення до однокласників (дружба, конфліктність; комунікабельність—замкнутість; щедрість—жадібність; готовність допомогти іншим—егоїзм).Найбільш важливий стан (збудливий або гальмівний).

 

11.Риси характеру (працьовитість, лінощі, щирість, грубість, агресивність, егоїзм, замкненість, стриманість).

12.Взаємини з колективом. Рівень громадської активності (постійний—високий, середній, низький). Тенденція до ініціативності і лідерства. Відношення до своїх доручень (радісне, байдуже, схвильоване).Наявність чи відсутність друга, дружба випадкова чи вмотивована.

 

13.Умови сімейного виховання (стосунки в сім’ї і увага батьків до дитини)

 

14.Висновки. Яка допомога надавалась педагогом і які позитивні зрушення. Які основні риси характеру, інтелектуальні і моральні якості необхідно проектувати в першу чергу.

 

 

 

Інформаційний матеріал до „Картки стану здоров'я і розвитку дитини"
Розділ „Дані логопедичного обстеження"

Дана графа може заповнюватися вході обстеження, якщо дитина леїгко вступає в
контакт і швидко відповідає на поставлене питання, або в кінці обстеження па основі
спілкування з дитиною і загального враження про мову.

Мовний розвиток дитини визначається розумінням мови дитини, зверненої до неї.
словникового запасу, граматичного складу, вимови звуків, складової структури слів,
навичок використання ситуативної і контекстної мови.

Мовний розвиток повільно обстежується у дітей з загальним недорозвитком
мовлення 1-ІІІ рівня, з фонетико-фонематичним недорозвитком мови, у дітей, що заїкаються. Тому, при перевірці зв'язної мови дитині пропонується скласти розповідь за
сюжетною картинкою, серією картинок чи за власним досвідом.

Висновки про словниковий запас робляться на основі бесіди чи складання
розповіді, про граматичний склад мови при перевірці використання прийменників, різних
граматичних форм (числа, відмінка), виділяються аграматизми. При наявності
аграматизмів у мові графа заповнюється словами: грубі чи незначні аграматизми у мові.

Вимова і сприймання звуків, складова структура, звуковимова ретельно
обстежується у дітей з III рівнем загального недорозвитку мовлення, з недорозвитком
фонетико-фонематичної сторони мови та заїканням.

В графі зазначаються порушені звуки чи групи звуків і характер їх порушення
наприклад «Бокові свистячі - б/с», «Міжзубний стигматизм» і т.д.

Навички використання ситуативної і контекстної мови також обстежуються у дітей,
що заїкаються. Форма і ступінь заїкання не вказується.

Стан слуху обов'язково перевіряється у тих дітей, які перепитують питання.
оглушують дзвінкі приголосні, якщо збереженість (наявність) слуху викликає сумнів.

Графа з висновком рішень і рекомендацій ПМПК заповнюється після обстеження
дитини таким чином: загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ). фонетико-фонематичний
недорозвиток мови (ФФНМ). дислалія (проста або складна), заїкання.

Діти з сильним порушенням мови, так звані «немовні діти» направляються у
відповідні медичні заклади для оглядів неврологами та психіатрами чи оглядаються на
місці, якщо дані спеціалісти входять в склад ПМПК.

Неврологи разом з логопедами визначають і ставлять відповідний діагноз:

 

Невролог афазія, дизартрія (її вид), слухова агнозія, сенсорна і моторна алалія,

апраксія (аферентна і еферентна), анартрія (нечленороздільність мови,
порушення артикуляції).

Психіатр Стан психічного (інтелектуального) розвитку дитини, ранній дитячий

аутизм, слухова агнозія, апраксія, дезінтегровані розлади мови (розпад
мови)

Сурдолог глухота, приглухуватість, слухова агнозія, і еенео-могорна алалія.

 

Логопедичні висновки при обстеженні дошкільників

Консультант обласної ПМПК

«_____»____________200___р.

__________________________

Відділ освіти Тальнівської

Райдержадміністрації

Витяг

Спеціальні школи-інтернати

1.Для глухих дітей—I—III ступенів

2. Для глухих дітей зі зниженим слухом— I—III ступенів

 

3.Для сліпих дітей— I—III ступенів

 

4. Для дітей зі зниженим зором— I—III ступенів

 

5.Для дітей з порушенням опорно-рухового апарату— I—III ступенів

 

6. Для дітей з тяжкими порушеннями мовлення— I—III ступенів

 

7. Для дітей з із затримкою психічного розвитку— I—III ступенів

 

 

 

 

Розділ ІІІ

Розвиток дитини поза нормою

Вік, років	Олігофренія
0—1	Затримка розвитку психомоторики, сповільнене та викривлене формування зорових та слухових умовних рефлексів, недостатність емоційно-вольових реакцій, затримка появи емоційних реакцій, затримка появи емоційних реакцій на довкілля, домінування в’ялості, сонливості
	Відставання розвитку мовлення, запізнення перших слів, відсутність фразового мовлення, дефекти вимови
	Проблемне засвоєння навичок самообслуговування
	Гра виглядає як беззмістовна одноманітна маніпуляція предметами. Контакт з ровесниками епізодичний, нестійкий
4—6	Рідко ставлять запитання. Немає диференційованого інтересу до інтелектуальної форми ігрової діяльності, ігри нецілеспрямовані, наслідувальні. Мало диференційовані або відсутні вищі нервові емоції: співчуття, прив’язаність. Недостатній для віку запас знань, умінь, бідне фразове мовлення.
7—12	Недостатність абстрактного мислення. Домінування конкретно-ситуативного мислення з низьким рівнем або відсутністю узагальнення, неможливість виділити основні ознаки предметів і явищ.
12 і старші	Недостатність абстрактного мислення, незрілість особистості, яка виявляється в некритичності, нездатність самостійно приймати правильне рішення у складних життєвих ситуаціях, низький рівень домагань, залежність поведінки від зовнішніх обставин і від власних афектів, імпульсивність вчинків.

 

 

Розділ ІV

 

Консультативна допомога

Медичні показники, що свідчать про не вступ до школи дітей шестирічного віку

І.Такі захворювання, які перенесла дитина протягом останнього року:

1.Інфекційний гепатит.

2.Піелонефрит.

3.Міокардит неравматичний.
4.Ревматизм в активній формі.
5.Менінгіт епідемічний і менінгоенцефаліт.
6.Гострі, повторні, довготривалі респіраторні захворювання.
7.Туберкульоз (усі форми включаючи віраж; туберкульозної проби)
8.Травматологічні ушкодження ЦНС.
9.Захворювання крові.
10. Важкі форми дитячих інфекційних захворювань.

 

II. Такі хронічні стани захворювання:

 

1.Затримка у психічному розвитку.

2.Затримка у фізичному розвитку на рік і більше (довжина тіла за
регіональними стандартами менша, ніж М-Н2Б,постійні зуби відсутні).

3.Залишкові явища органічного ушкодження ЦНС за наявності виражених
порушень рухових, трофічних і чуттєвих функцій (дитячий церебральний
параліч).

4.Епілепсія, епілепсетичний синдром.

5.Неврози і неврозоподібні розлади, логоневроз, енурез та інше.

6.Ендокринні захворювання (зоб, цукровий діабет та інше).
7.Міопія зі схильністю до прогресування (більше 2,0)

8Гіпертрофія мигдалин II ступеня.

9.Аденоїдні вегетації II ступеня, хронічний аденоудит.

10.Тонзиліт хронічний (декомпенсована форма).

11.Вегетосудинна дистонія за гіпотонічним (АТ нижче 80 мм), або
гіпертонічним типом (АТ 115 ММрш. ст. і більше).

 

12.Порок серця ревматичний або вроджений.

13.Хронічний бронхіт, бронхіальна астма, хронічна пневмонія (при загостренні
або відсутності стійкої ремісії протягом року).

14.Захворювання на виразку шлунку і 12-ти палої кишки, хронічний
гастрит, хронічний гастродуоденіт, хронічний холецестит (у стадії неповної
ремісії з регулярними рецидивами).

15. Екзема, невродерміт (при розширених змінах шкіри).

16.Анемія (при вмісті гемоглобіну в крові 10,7% і менше).

17.Інші захворювання в стадії неповної ремісії з регулярними рецидивами.

 

 

 

Поради

Розділ V

Довідковий матеріал

 

Термінологічний словник

А

АСОЦІАЦІЯ (від лат. associatio - з'єднання) - зв'язок між двома психічними елементами, що виник в результаті досвіду і обумовлююча при актуалізації одного елемента зв'язку прояв і іншого. В різних напрямах асоціативної психології було запропоновано виділяти асоціації по типу їх виникнення. Так були виділені асоціації за схожістю (червоне - пурпурне), за контрастом (велике - маленьке), за суміжностю в просторі або в часі (запах приправи до їжі викликає апетит), причинно-наслідкові (сильний вітер - озноб). Було виявлено, що сила зв'язку залежить від ряду умов (сила вражень, що викликаються елементами зв'язку, їх новизна, а також здібності індивіда).

Б

БАЖАННЯ - суб'єктивна характеристика мотиваційного процесу, в якій ключовим переживанням суб'єкта виступає його цілеорієнтованість.

БІОЛОГІЧНИЙ ГОДИННИК - внутрішні генетично запрограмовані ритмічні механізми, що служать для тимчасового впорядковування біологічних функцій і поведінки. Базовими є біологічні ендогенні механізми у вигляді короткоперіодичних хімічних або физико-хімічних процесів клітинного рівня. На їх основі працюють механізми з добовою, місячною, сезонною періодичністю.

БУГЕРА-ВЕБЕРА ЗАКОН - див. ЗАКОН БУГЕРА-ВЕБЕРА.

 

В

ВАЛІДНІСТЬ ТЕСТУ - дійсна здатність тесту вимірювати ту психологічну характеристику, для діагностики якої він заявлений. Кількісно валідність тесту може виражатися через кореляції результатів, одержаних з його допомогою, з іншими показниками, наприклад, з успішністю виконання відповідної діяльності. Виділяють декілька типів валідности: 1. Змістову;

 

2. За критерієм, або емпіричну; 3. Понятійну, або конструктивну.

ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА - структури нервової системи вищих тварин, робота яких забезпечує управління вегетативними, або рослинними, функціями організму (травленням, кровообігом, диханням, обміном речовин і енергії, виділенням) за рахунок контролю за моторною ісекреторноїдіяльності внутрішніх органів. Виділяють симпатичну нервову систему, яка регулює орган, що іннервується

 

перш за все за рахунок медіатора норадреналіну, і парасимпатичну нервову систему, яка регулює орган, що іннервується перш за все за рахунок медіатора ацетілхоліну. Їх дія на органи і системи організму є протилежною. Загальне узгодження вегетативних функцій відбувається на рівні гіпоталамуса.

ВИДИ ПАМ'ЯТІ - структурні особливості мнемічної діяльності, пов'язані з різними механізмами запам'ятовування, тимчасовими показниками утримання в пам'яті, характеристиками матеріалу. За характером матеріалу, що запам'ятовується, можуть бути виділені зорова, слухова, дотикова пам'ять. За параметрами тривалості зберігання інформації в пам'яті виділяють сенсорну, де зберігання здійснюється не більше 1,5 с., короткочасну з часом зберігання не більше 30 с. і довготривалу пам'ять, що дозволяє зберігати матеріал постійно.

ВИМІРЮВАННЯ В ПСИХОЛОГІЇ - процедури визначення кількісної вираженості психологічних феноменів. В цих процедурах використовуються різноманітні шкали, які є деякою безліччю позицій, що поставлені в деяку відповідність з психологічними елементами. В класифікації шкал, запропонованій в l946 р. американським психологом і психофізиком С.Стівенсом, виділяються наступні шкали: відносин, інтервальна, порядкова і номінальна.

ВИРОБЛЕНІСТЬ - процес адаптації до діяльності, під час якої відбувається настройка всіх психофізіологічних функцій за рахунок актуалізації динамічного стереотипу, що актуально здійснюється. При цьому підвищується збудливість і функціональна рухливість нервової системи, посилюється концентрація збудження нервових процесів. Ця настройка приводить до зменшення часу виконання операцій, підвищення ритмічності роботи і її продуктивності. Виробленість зазвичай завершується в першу годину роботи, після чого настає стійкий робочий стан.

ВИТІСНЕННЯ - форма психологічного захисту. Характеризується тим, що при її реалізації відбувається усунення неприйнятних потягів і переживань зі свідомості.

ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ - нейрофізіологічні процеси, що проходять в корі великих півкуль головного мозку і найближчій до неї підкірці які обумовлюють здійснення психічних функцій. Як основна теоретична модель для аналізу вищої нервової діяльності виступає рефлекс, за допомогою якого відбувається реагування організму на дії навколишнього світу. Основними механізмами роботи є нервові процеси збудження, за рахунок якого можуть утворюватися і функціонувати нові тимчасові зв'язки, і гальмування, яке може обумовлювати згасання умовного рефлексу, якщо умовний подразник не підкріплюється безумовним. Виділяють наступні основні закони вищої нервової діяльності: 1. Утворення нових тимчасових зв'язків при підкріпленні нейтрального подразника безумовним; 2. Згасання тимчасових зв'язків за відсутності підкріплення умовного подразника безумовним; 3. Іррадіація і концентрація нервових процесів; 4. Взаємна індукція нерівних процесів; 5. Формування динамічних стереотипів, що є складними динамічними системами рефлексів. Формування і згасання тимчасових зв'язків відбувається в корі великих півкуль головного мозку, а нервові центри найважливіших безумовних рефлексів локалізовані в підкіркових відділах мозку, за рахунок яких досягається високий рівень активності нервових клітин кори великих півкуль.

ВІДЧУТТЯ - 1) емоційні переживання людини, в яких відображається стійке відношення індивіда до певних предметів або процесів навколишнього світу; 2) будова образів окремих властивостей предметів навколишнього світу в процесі безпосередньої взаємодії з ними. В класифікаціях відчуттів використовуються різні ознаки. За модальністю виділяють зорові, смакові, слухові, дотикові і інші відчуття. За нервново_фізіологічним субстратом виділяють екстерорецептивні, пропріорецептивні і інтерорецептивні відчуття. За генетичною ознакою (Г.Гед,1918) виділяють більш давню протопатическую і більш молоду эпикритическую чутливість.

ВІК - якісно специфічний рівень онтогенетичного розвитку. В житті людини прийнято виділяти наступні вікові категорії: дитинство (від народження до 1 року), раннє дитинство (1 - 3), дошкільний вік (від 3 до 6-7), молодший шкільний вік (від 6-7 до 11-12), отроцтво (від 11-12 до 15-17), юність (від 15-17 до 19-21), молодість (від 19-21 до 25-30), зрілість (від 25-30 до 55-60), старість (від 55-60 і старше). Кожний вік в людському житті визначає нормативи, за допомогою яких можна оцінити адекватність розвитку індивіда і які торкаються психофізичного, інтелектуального, емоційного і особового розвитку. Перехід до наступного етапу відбувається у

формі криз вікового розвитку.

ВМІННЯ - див. УМІННЯ.

ВНУТРІШНЄ МОВЛЕННЯ - прихована вербалізація, супроводжуюча процес мислення. Її прояви найбільш виражені при розумовому вирішуванні різних задач, уявному плануванні, уважному слуханні мови інших людей, читанні текстів про себе, при завченні і пригадуванні. В плані внутрішньої мови здійснюється логічне впорядковування даних, які сприймаються, включення їх в певну систему понять, проводиться самоінструктаж, здійснюється аналіз своїх дій і переживань. За своєю логіко-граматичною структурою, яка істотно визначається складом думки, внутрішня мова є узагальненими семантичними комплексами, що складаються з фрагментів слів і фраз, з якими групуються різні наочні образи і умовні знаки. При зіткненні

з ускладненнями або суперечностями внутрішня мова набуває більш розгорненого характеру і може

 

 

переходити у внутрішній монолог, в шепітну або гучну мову, відносно яких простіше здійснювати логічний і соціальний контроль.

 

ВОЛЯ - здатність людини досягати поставлених нею цілей в умовах подолання перешкод. Як основа здійснення вольових процесів виступає характерна для людини опосередкованість її поведінки за рахунок використання нею суспільно вироблених знарядь або засобів. На ній будується процес, що має значні індивідуальні варіації, свідомого контролю над тими або іншими емоційними станами або мотивами. За рахунок цього контролю отримується можливість діяти всупереч сильній мотивації або ігнорувати сильні емоційні переживання. Розвиток волі у дитини, що починається з раннього дитинства, здійснюється за рахунок формуванні свідомого контролю над безпосередньою поведінкою при засвоєнні певних правил поведінки.

ВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ - див. УПЕВНЕНІСТЬ В СОБІ.

 

ВПЕРТІСТЬ - див. УПЕРТІСТЬ.

 

ВЧИНОК - особова форма поведінки, в якій здійснюється самостійний вибір цілей і способів поведінки, що часто суперечить загальноприйнятим правилам.

 

Г

ГАЛЮЦИНАЦІЯ - сприйняття фактично відсутнього предмету або його ознак, яке суб'єктивно визнається за реальне. Виникає, як правило, при різних психічних розладах, в стресових ситуаціях, а також під час тривалої сенсорної ізоляції.

 

ГЕДОНІЗМ - (грец. hendone - насолода) - античне поняття, що позначає веселощі і задоволення. В етиці старогрецької філософії кіренаїків дане поняття було встановлено за основу навчання, в якому значенням життя визнавалася насолода, але не тільки тілесна, а також і духовна.

 

ГЕНЕТИКА ПОВЕДІНКИ - розділ генетики, присвячений дослідженню закономірностей спадкової обумовленості функціональних проявів діяльності нервової системи. Основна її задача - описати механізми реалізації генів в поведінкових ознаках і виділити вплив середовища на цей процес. Поряд з іншими дослідницькими методами тут використовується генетико-селекційний метод, завдяки якому властивості нервової системи і особливості поведінки можуть бути цілеспрямовано змінені. Кожна успадкована ознака поведінки має, як правило, складний полігенний характер. Для тварин, що знаходяться на більш низьких ступенях еволюційних сходів (комахи, риби, птахи), характерна мала мінливість природжених, інстинктивних актів, обумовлених генотипом. При надбанні процесом утворення умовних рефлексів все більшого значення в еволюційному розвитку генотип все менш обумовлює фенотипічну мінливість. Інформація, важлива для адаптації, може не тільки отримуватися у власному досвіді, але й передаватися від батьків до нащадків на основі безпосередніх контактів, за рахунок наслідувальних умовних рефлексів. Дані, одержані від генетики поведінки, мають особливе значення для вивчення нервової діяльності людини при патології: часто розумова відсталість і психічні захворювання мають спадкову обумовленість і пов'язані з генетичними порушеннями обміну речовин, зміною числа і структури хромосом.

 

ГОМЕОСТАЗ - (від грец. homoios - подібний і stasis - нерухомість) - процес, за рахунок якого досягається відносна стабільність внутрішнього середовища організму (постійність температури тіла, кров'яного тиску, концентрації цукру в крові). Як окремий механізм можна виділити нервово-психічний гомеостаз, за рахунок якого забезпечується збереження і підтримка оптимальних умов функціонування нервової системи в процесі реалізації різноманітних форм діяльності.

 

ГОТОВНІСТЬ ДО ДІЇ - установка, направлена на виконання тієї або іншої дії. Припускає наявність певних знань, умінь, навичок; готовність до протидії виникаючим в процесі виконання дії перешкод; приписування якого-небудь особового значення виконуваній дії. Готовність до дії реалізується за рахунок прояву окремих складових дії: нейродинамічної сформованості дії,

 

 

 

 

фізичної підготовленості, психологічними чинниками готовності.

ГРА - активність індивіда, скерована на умовне моделювання тієї або іншої розгорненої діяльності. Виникнення гри в процесі еволюції тваринного світу обумовлено ускладненням видової життєдіяльності і необхідністю засвоєння досвіду видового співтовариства молодими тваринами. Вперше німецький вчений К.Гросс відзначив, що гра і тварин, і дітей має функцію вправи: гра характерна саме для тих тварин, у яких поведінка не зводиться лише до автоматичної реалізації інстинктивних актів і яким потрібне варіативне пристосування до мінливих умов існування. Гра в цьому випадку служить для попереднього пристосування інстинктів до умов майбутнього життя. В тому ж ступені і дитяча гра, що виникає в процесі історичного розвитку суспільства, полягає у відтворенні дітьми дій і взаємостосунків дорослих. В індивідуальному розвитку дитини гра стає провідною діяльністю в дошкільному віці, саме у зв'язку з її розвитком скоюються найважливіші зміни в психіці дитини і відбувається підготовка до переходу на новий ступінь розвитку.

ГРУПОВА ІДЕНТИФІКАЦІЯ - ототожнення себе з узагальненим образом члена якої-небудь соціальної групи або спільноти, за рахунок якого відбувається ухвалення, часте некритичне, її цілей і цінностей.

 

Ґ

ҐЕШТАЛЬТ - (від нім. Gestalt - форма, структура) - основне поняття гештальтпсихології, що виступає як одиниця аналізу свідомості і психіки, яка позначає цілісні, такі, що не зводяться до суми своїх частин, утворення свідомості (уявний рух, інсайт, сприйняття мелодії). Утворення гештальтів обумовлено діями законів розчленовування психологічного поля.

 

Д

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА - здійснення вчинків, які суперечать нормам соціальної поведінки в тому або іншому співвідношенні. До основних видів девіантної поведінки відносяться перш за все злочинність, алкоголізм і наркоманія, а також самогубства, проституція. На думку Е.Дюркгейма, вірогідність девіацій поведінки істотно зростає при ослабленні нормативного контролю, що відбувається на рівні соціуму. Відповідно до теорії аномії Р.Мертона, девіантна поведінка виникає перш за все тоді, коли цінності, що суспільно приймаються і задаються, не можуть бути досягнуті деякою частиною цього суспільства. В контексті теорії соціалізації, до девіантної поведінки схильні люди, соціалізація яких проходила в умовах заохочення або ігнорування окремих елементів девіантної поведінки (насильство, аморальність). В теорії стигматизації, вважається, що поява девіантної поведінки стає можливою вже при одному тільки визначенні індивіда як такого, котрий соціально відхиляється, і вживанні по відношенню до нього репресивних або виправних заходів.

ДИНАМІЧНИЙ СТЕРЕОТИП - поняття, що відображає інтеграцію умовнорефлекторних процесів в корі великих півкуль, яка досягається при багатократному пред'явленні тих самих позитивних або гальмівних умовних подразників, з постійними інтервалами часу між ними. При формуванні динамічного стереотипу відбу