Інструменти валютної політики

Процес реалізації валютної політики у кожній країна забезпечується практичним використанням центральним банком певної сукупності інструментів. Інструменти валютної політики – це ті прийоми, важелі, методи, які використовуються для впливу на валютні відносини суб’єктів ринку з метою реалізації завдань валютного регулювання і валютного контролю в країні. Усі інструменти валютної політики залежно від способів їх використання та особливостей впливу на валютні операції можна умовно поділити на економічні і адміністративні. Економічні інструменти валютної політики передбачають використання різних засобів стимулювання економічної зацікавленості суб’єктів ринку у здійсненні тих чи інших валютних операцій з метою впливу на динаміку обмінного курсу та інші макроекономічні параметри розвитку національного господарства. До складу основних економічних інструментів реалізації валютної політики центрального банку належать: 1) дисконтна політика; 2) девізна політика; 3) диверсифікація валютних резервів; 4) регулювання режиму валютного курсу; 5) девальвації і ревальвації валют.

Методика складання звіту про фінансові результати.

Основною формою звітності є балансовий звіт, який має власну структуру, відмінну від простої копії залишків на рахунках, але побудовану відповідно до принципів і групувань, зазначених у плані рахунків. Другою основою формою звітності є звіт про прибутки та збитки, також розроблений на основі вимог міжнародних стандартів з урахуванням національних особливостей. Основні форми звітності доповнюються набором додаткових форм, пристосованих до потреб конкретних користувачів. Усі категорії користувачів зацікавлені в наявності звітності, яка б передбачала: вірогідність та зіставлюваність інформації; сприйнятність для широкого кола споживачів інформації; наявність чітких коментарів та фінансової звітності. Основна фінансова звітність – це звітність, що використовується більшістю користувачів для отримання інформації про фінансовий стан і діяльність банку, яка необхідна при прийнятті економічних рішень. До фінансової звітності належать звіти: балансовий, про прибутки та збитки, примітки та інші звіти, що розшифровують окремі статті основних форм, а також пояснювальні матеріали. Фінансові звіти відображають вплив операцій та інших подій на фінансовий стан банку, групуючи їх в широкі класи у відповідності до їх економічних характеристик. Ці класи називаються елементами фінансових звітів. Активи, зобов’язання та власний капітал є елементами, які безпосередньо пов’язані з виміром фінансового стану, відображеним у балансовому звіті, а доходи і витрати – у звіті про прибутки та збитки. Як правило, дані у фінансовій звітності, окрім поділу на групи валют, наводяться окремо за резидентами України. Розглянемо основні елементи балансового звіту комерційних банків. Актив – це ресурс, що контролюється банком як результат минулих подій, використання якого, ймовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічної вигоди. Зобов’язання – це теперішнє зобов’язання банку, що виникає з його минулої діяльності, розрахунок за яким повинен закінчитися відтоком із банку ресурсів, які уособлюють економічні вигоди. Балансовий звіт (місячний) надається електронною поштою комерційним банкам – юридичними особами на рівні області регіональним управління НБУ. Балансовий звіт формується на основі інформації, що міститься в синтетичних рахунках і є дзеркальним відображенням фінансового стану банку, включає активи, зобов’язання та акціонерний капітал на конкретну дату. Балансовий звіт банку можна представити у вигляді рівняння: Активи=Зобовязання+Капітал.