Акредитивна форма розрахунків при здійснені розрахункових операцій банком, види і порядок розрахунку.

Акредитив використовується для розрахунків з зовнішньоекономічними контрактами незалежно від того, як він названий і визначений (акредитив, акредитивний лист, …), являє собою одностороннє, умовне, грошове зобов’язання банку, яке видається їм за дорученням клієнту приказодателю акредитиву (імпортер) на користь його контрагента за контрактом – беніфіціара (експортера), за яким банк, який відкриває акредитив (банк-еітент) повинен провести беніфіціару платіж або акцептувати трати беніфіціара та оплатити їх в термін або уповноважити ін. банком провести такі платежі, за умрви надання бенифіціаром документів, які передбачені акредитивом і при використанні ін. умов акредитиву.

Залежно від умо акредитиви є: 1)підтверджений, непідтверджений; 2)відкличний, невідкличений; 3)подільний, неподільний; 4)відновлювальний; 5)переказний; 6)покритий, епокритий.

Проста схема акредитивного розрахунку: 1)імпортер надає заяву для відкриття акредитиву; 2)відкриття акредитиву банком-емітентом та відправлення акредитиву беніфіціару через авізуючий банк; 3)повідомлення (авізування) бенифіціара про відкриття акредитиву на його користь; 4)відвантаження товару на експорт.

Аналіз інвестиційних операцій банку та їх зміст

Узагальнено операції б-ків з ЦП поділ. на такі напрямки: інвестиційні; торговельні; комісійні та довірчі; кредитні (з використанням ЦП як боргового інструменту або як предмета застави); підтримання ліквідності та рефінансування комерц. б-ків; зберігання ЦП, депозитарна д-ть та ведення реєстрів власників іменних ЦП. Аналіз інвестиційних операцій комерц. б-ку доцільно починати з контролю за дотримання комерц. б-ком вимог ЗУ «Про банки і банківську д-ть» та обов’язкових нормативів інвестування, які встановлені Інструкцією про порядок регулювання д-ті б-ків в Україні. Сума коштів, які інвестовані в акції (паї, частки) будь-якого емітента, не повинна перевищувати 15 % регулятивного капіталу б-ку, збільшеного на суму фінансових вкладень, які зменшують регулятивний капітал б-ку. Нагадаємо, що регулятивний капітал зменшують, по-перше, фін-ві вкладення в статутні фонди ін. б-ків, а по-друге, фін-ві вкладення, які становлять 10 % і більше статутного фонду емітента. Норматив загальної суми інвестування встановлює обмеження на частку капіталу б-ку, яка може бути використана б-ком для фін-х інвестицій до статутних фондів будь-яких юр. осіб. Загальна сума коштів, інвестованих б-ком в акцій (паї, частки) всіх емітентів, не повинна перевищувати 60 % регулятивного капіталу б-ку, збільшеного на суму фін-х вкладень, які зменшують регулятивний капітал б-ку. Якщо фін-ва інвестиція здійснена в акції ін. б-ку з метою створення фін-вої холдингової групи, зазначені вкладення також не включаються до розрахунку нормативів інвестування. Усі фін-ві інвестиції поділ. на дві групи: поточні та довгострокові. Поточні фінансові інвестиції – це інвестиції, що легко реалізуються та призначаються для утримання протягом терміну, що не перевищує 1-го року. Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції, які не можуть бути класифіковані як поточні як правило, це інвестиції з терміном утримання б-ком понад 1 рік. Аналіз відповідності балансової вартості фін-х інвестицій їх ринковій (справедливій) вартості за відсутності активного ринку вимагає виконання оцінних процедур. Інвестиційна вартість враховує індивідуальні вимоги інвестора до інвестицій і розглядається як вартість, яку готовий заплатити інвестор під час реалізації певного інвестиційного проекту (визначається виходячи з бізнес-плану цього проекту).