Загальний аналіз активних операцій банку та їх зміст

Активні операції б-ків полягають у д-ті, пов’язаній із розміщенням і використанням власного капіталу, залучених і позичених коштів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій і підтриманні ліквідності. Активні операції б-ків поділ. на кредитні та інвестиційні. Кредитні операції полягають у проведенні комплексу дій, пов’язаних з наданням і погашенням банківськ. позичок. Банківське кредитування здійснюється відповідно до принципів строковості, цільового хар-ру, забезпеченості і платності кредиту. Проведення кредитних операцій комерц. б-ків повинно відповідати певним вимогам і умовам. До активних операцій б-ку належать: операції з вкладення банківськ. ресурсів у грош. кошти у готівковій і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності б-ку; розрахункові операції пов’язані з платежами клієнтів; касові операції з приймання та видавання готівки: інвестиційні операції із вкладення банківських ресурсів у ЦП; фондові операції з купівлі-продажу валюти на внутрішньому та міжнародних валютних ринках; депозитні операції з розміщення тимчасово вільних коштів в депозити центр. банку та ін. комерц. банках; операції з купівлі-продажу банківських коштовних металів на внутрішньому та міжнародному ринках.

Суть та значення міжнародних банківських операцій.

Банки беруть участь у міжнародних банківських операцій шляхом установлення кореспондентських відносин або використовуючи ту чи іншу форму організаційної структури на міжнародних ринках. Центральним аспектом при виборі банківської організаційної форми роботи на зовнішніх ринках є визначення пріоритетних ринків, а також факторів, які ведуть до успіху на цих ринках продукції, послуг, людських ресурсів та технології. Для цього має розроблятися стратегія діяльності банку на різних рівнях його організації. Корпоративна стратегія банку відбиває його загальні завдання, визначає нормативи прибутковості операцій, які повинні виконуватися щороку. Банки в багатьох країнах світу історично діяли під захистом економічної політики держави, яка підтримувала зростання та прибутковість певних фінансових інструкцій та перешкоджала розвитку конкуренції. Однією з основних організаційних форм банківської діяльності на міжнародних ринках є встановлення кореспондентських відносин, з допомогою яких банки різних країн спрощують виконання міжнародних фінансових операцій для своїх клієнтів. Кореспондентські відносини – це традиційна форма банківських зв’язків, яка використовується в основному при обслуговуванні зовнішньої торгівлі і включає сукупність усіх можливих форм співробітництва між банками. Під кореспондентськими відносинами в їх сучасному значенні слід розуміти стосунки, що опосередковують проведення між банками взаємних операцій, які вони здійснюють за дорученням своїх клієнтів і від власного імені. Кореспондентські відносини можна розглядати з двох боків: коли відкривається ностро-рахунок та коли відкривається лоро0рахунок. Ностро-рахунок для одного банку, а дія іншого банку, в якому відкривається такий рахунок, є лоро-рахунком. Такий рахунок може бути номіновано у трьох типах валют: у валюті іноземної держави, у якій відкрито цей рахунок; у валюті третьої країни; у вітчизняній валюті банку, якому належать цей рахунок. Міжнародні банківські служби – характерна форма міжнародного представництва для США, яка може приймати термінові депозити від іноземних клієнтів.

 

Характеристика та структура класів Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках

План рахунків – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку для відображення господарських операцій і накопичення бухгалтерської інформації про діяльність підприємства, необхідної користувачам для прийняття рішень. План рахунків має забезпечувати отримання інформації для внутрішніх і зовнішніх користувачів. План рахунків фінансових банківських установ — це систематизований перелік рахунків фінансового обліку, використовуваний для реєстрації банківських операцій. Новий План рахунків, розроблений Національним банком України, запроваджений у банках з 1 січня 1998 р. Він узгоджений із загальноприйнятими у міжнародній практиці бухгалтерськими принципами та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Структура Плану рахунків побудована з урахуванням вимог до типової структури фінансових звітів банку, які викладені в МСБО № 30. План рахунків є обов’язковим до використання всіма установами банків. У процесі формування Плану рахунків банку ставиться завдання максимально його спростити для кращого сприйняття і водночас забезпечити його високу інформативність як для менеджерів, так і для зовнішніх користувачів. Зазначимо основні вимоги, яким повинен відповідати план рахунків комерційних банків: ● детальний та повний облік усіх банківських господарських операцій; ● своєчасна обробка і накопичення детальної інформації; ● відображення правдивої та змістовної інформації для всіх категорій користувачів. Бухгалтерські рахунки в плані рахунків об’єднані в дев’ять класів.

У структурі Плану рахунків можна виділити три частини, які логічно пов’язані між собою: 1) балансова частина; 2) частина доходів і витрат; 3) позабалансова частина.

Балансова частина включає перші п’ять класів(від першого до п’ятого) рахунків. Рахунки першого — четвертого класів призначені для обліку активів та зобов’язань, а за рахунками п’ятого класу обліковують джерела власного капіталу. На підставі рахунків перших п’яти класів складається балансовий звіт комерційного банку. Друга частина охоплює класи доходів та витрат (шостий та сьомий класи). На базі рахунків шостого та сьомого класів складається звіт про фінансові результати. У плані рахунків банку на відміну від підприємств в одному класі об’єднані різні за характером рахунки. Кожний клас включає як активні, так і пасивні рахунки. Третя частина містить клас позабалансових рахунків (дев’ятий клас), на рахунках якого обліковуються позабалансові операції банку. До особливої риси позабалансових операцій слід віднести те, що в момент їх здійснення не змінюється фінансовий стан банку. Наприклад, відкриття кредитної лінії банком на користь підприємства не супроводжується водночас видачею йому кредиту і тому не впливає на зміну фінансової позиції банку. Особливість побудови Плану рахунків полягає у чіткій методологічній організації та ефективності рішень. Фінансовий результат, що відображається на рахунку п’ятого класу «Результати минулого року, що очікують затвердження», обчислюється за даними рахунків шостого та сьомого класів. Це свідчить про логічний зв’язок між першою і другою частинами Плану рахунків, а далі плавно трансформується у зв’язок між балансовим звітом і звітом про фінансові результати. Рахунки усіх трьох частин призначені для ведення фінансового обліку. Восьмий клас призначений для рахунків для ведення управлінського обліку і для рахунків, через які передбачено забезпечити зв’язок між рахунками фінансового обліку та рахунками управлінського обліку.