Рейтингова оцінка діяльності банку та методи її здійснення

Проблема забезпечення фін-вої стійкості, надійності та стабільності банківської сис-ми в цілому стало особливо актуальним останніми роками, оскільки, фін-ва стійкість та надійність банківського сектору має вирішальне значення для макроекономічної стабільності економіки. Для прийняття економічно обґрунтованих рішень щодо здійснення активних операцій б-ку, тобто рішень, які відповідають обраному співвідношенню прибутковості й ризику, суб’єкти госп-кої д-ті, приватні особи й самі б-ки потребують об’єктивної інф-ції про фін-вий стан своїх банків-пертнерів. Для задоволення саме цієї потреби слугують публічні рейтинги, що присвоюються б-кам рейтинговими агенствами. Ці рейтинги дають можливість будь-якому користувачеві рейтингу здійснювати порівняльну оцінку різноманітних б-ків без проведення детального аналізу їх фін-го стану. Осн. принцип складання рейтингу полягає в тому, щоб відбити стан учасника ринку серед йому подібних за допомогою у певний спосіб отриманої і обробленої інф-ції. Банківський рейтинг – це насамперед інструмент демонстрації інвестиційної привабливості б-ку ч/з уміння його менеджменту професійно і прибутково працювати в такій складній сфері, якою є фін-вий бізнес. Б-ки аналізуються з 3-х позицій: по-перше, з позиції кредитоспроможності або надійності комерц-х паперів, термінових боргів, депозитних сертифікатів, кредитних угод, документарних акредитивів та ін. інструментів, емітованих б-ками; по-друге, з позиції інвестиц. надійності для потенційних покупців акцій б-ку; по-третє, з позиції страхової надійності для корпорацій зі страх-ня депозитів та ризиків б-ку. Основне завдання банківського рейтингу полягає в тому, щоб визначити конкретну позицію б-ку на ринку.

Регулювання діяльності комерційних банків за допомогою економічних нормативів (неповністю)

Одним із основних напрямів банківського регулювання та нагляду Базельський комітет визначає необхідність установлення та контроль за дотриманням банками економічних нормативів, що регулюють банківську діяльність. Закон України «Про банки і банківську діяльність» передбачає необхідність дотримання комерційними банками економічних нормативів, що їх встановлює Національний банк України. Національний банк України як орган регулювання та нагляду за банківською діяльністю дотримується рекомендацій Базельського комітету з урахуванням національної специфіки розвитку банківської системи та економіки. Відповідно до чинного законодавства та інструкції «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні», НБУ встановив ряд обов’язкових економічних нормативів, за напрямом регулювання групують таким чином: група 1 – нормативи капіталу; група 2 – нормативи ліквідності; група 3 – нормативи кредитного ризику; група 4 – нормативи інвестування; група 5 – нормативи відкритої валютної позиції. Основний капітал, або капітал першого рівня, - це найбільш стабільна частина фінансового капіталу банку, яка не підлягає передаванню, перерозподілу. Додатковий капітал, або капітал другого рівня, - це та частина фінансового капіталу банку, обсяг якої, навпаки, піддається змінам. За методикою НБУ до складу основного капіталу включають фактично сплачений зареєстрований статутний капітал, розмір якого може бути змінений лише за рішенням вищої управлінської ланки банку, та розкриті резерви. Розкритими резервами вважаються оприлюднені банком у фінансовій звітності резерви, що створені за рахунок нерозподіленого прибутку. Це можуть бути: емісійний дохід; реінвестовані дивіденди; кошти резервного фонду; прибутки минулих років.