Механізм здійснення форфейтингових БО. Їх відмінність від факторингових операцій.

Форфейтинг – це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безповоротній основі, тобто покупець боргу (форфейтинг) бере на себе зобов’язання відмовитися від свого права регресної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошових коштів від боржника. Ініціатором форфейтингової операції, як правило, є експортер або його банк. Характерні ознаки форфейтингу: договори укладаються переважно у ВКВ; основними документами, які застосовуються при форфейтингу, є векселі; кредитування експортера здійснюється шляхом купівлі векселів на дисконтній основі; кредитування на середньостроковій основі (від шести місяців до п’яти років); дисконтування на базі фіксованої процентної ставки; форфейтинг пов'язаний з реалізацією товарів інвестиційного призначення. Переваги форфейтингу для експортера: поліпшення ліквідності, так як грошові кошти отримуються відразу після відвантаження товару; застосування фіксованої облікової ставки; відсутність ризиків; відсутність витрат на управління боргом; простота та оперативність оформлення документації. Недоліки форфейтингу для експортера: висока вартість; вірогідність того, що експортер може не знати гаранта або аваліста; необхідність знання законодавства країни імпортера. Переваги для форфейтера: простота та оперативність в оформленні документів; вища маржа, ніж при кредитуванні; можливість реалізації куплених активів на вторинному ринку. Недоліки для форфейтера: відсутність права регресу у разі несплати боргу; необхідність знання законодавства країни імпортера; ризики, які виникають до погашення векселів; відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта або аваліста.

Зіст, положення та правила облікової політики банку

Користувачі облікової політики банку є відповідальні працівники, які здійснюють облік і складають звітність. Користувачі облікової інформації та звітності, а також розробки внутрішніх нормативних актів в банку, положень, правил, інструкції, технологічних карток та інше. Згідно з вимогами нормативно-правових та внутрішніх документів з питань ведення бухгалтерського обліку і формування фінансової звітності, технологіями, а також завданнями керівництва щодо результатів управлінського обліку. Банком самостійно визначаються конкретні методи обліку та облікові процедури, які складають його облікову політику. Основні складові облікової політики банку визначені Положенням про організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності в банках України. Основними принципами облікової політики банку є: принцип безперервності, який означає оцінку активів банку із припущення; принцип послідовності (постійності) правил бухгалтерського обліку; принцип відповідності доходів і витрат та їх нарахування; повнота означає, що усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку; дата операції – операції відображаються в обліку в день їх здійснення; окреме подання активів і зобов’язань, доходів і витрат - для надання прозорої та правдивої інформації про діяльність; обачність означає застосування в обліку методів; превалювання сутності над формою – операції обліковуються та розкриваються у фінансовій звітності відповідно до їх економічної суті, а не лише за їх юридичною формою; прийнятність вхідного балансу; відкритість – фінансові звіти повинні бути деталізованими; суттєвість та достовірність – у фінансових звітах відображається вся інформація, яка може бути використана керівництвом банку.