Власний капітал та його роль у формуванні ресурсної бази комерційного банку

Особливості розрахункового обслуговування банком фізичних осіб-підприємців.

Згідно із законодавством всі юридичні І фізичні особи-підприємці зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у кредитних установах, які вони обирають собі за своїм волевиявленням. У кредитних установах відкриваються поточні та депозитні рахунки.

Банки відкривають рахунки зареєстрованим в установленому порядку юридичним особам та фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності, філіям, представництвам, відділенням та іншим відокремленим підрозділам підприємств, виборчим фондам, представництвам юридичних осіб — претендентів, іноземним інвесторам, фізичним особам. Поточні рахунки відкриваються для зберігання коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства. До поточних рахунків належать і карткові рахунки, операції за якими здійснюються відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

Фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності (резидентам), які здійснюють діяльність без створення юридичної особи, поточний рахунок відкривається за режимом, що встановлено для юридичних осіб-резидентів.

Для відкриття поточного рахунку в національній та іноземній валюті фізичним особам — підприємцям необхідно надати наступні документи:

- копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця, засвідчену управлінням, що видав свідоцтво, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи — підприємця на облік в управлінні державної податкової служби, засвідчену підрозділом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку(форма 4-ОПП, засвідчену підрозділом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку);

- свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, ксерокопія (якщо фізична особа — підприємець є платником ПДВ) або свідоцтво про оплату єдиного податку(якщо фізична особа — підприємець є платник єдиного податку);

- картки зі зразками підписів та відбитком печатки (надруковані та засвідчені нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований, або уповноваженим працівником банку) — 2 примірники;

- копію документа, що підтверджує реєстрацію фізичної особи — підприємця у відповідному управлінні Пенсійного фонду України, засвідчену підрозділом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

Фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, додатково надають наступні документи:

- копію документа, що підтверджує реєстрацію фізичної особи — підприємця у відповідному — управлінні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, засвідчену підрозділом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

Документи в банк особисто подають усі особи, які мають право першого та другого підписів.

Вказаним особам необхідно мати з собою паспорт та оригінал довідки з ДПІ про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи. У разі, якщо право підпису надається іноземному громадянину, який прибув в Україну на визначений термін, необхідно надати паспорт із відміткою про наявність дозволу на працевлаштування та довідку про місце реєстрації (проживання).

Цінова політика комерційного банку за кредитними операціями.

Застава майнових прав як форма забезпечення кредиту.

Оцінка кредитоспроможності комерційного банка-позичальника.

Порядок визначення банком кредитоспроможності фізичної особи - позичальника.

Власний капітал та його роль у формуванні ресурсної бази комерційного банку

Передумовою ефективної діяльності банку як специфічного господарського товариства виступає створення відповідної ресурсної бази.

Ресурси банку – це сукупність грошових коштів, що перебувають у розпорядженні банку і використовуються для забезпечення його діяльності. (+інтелектуальні ресурси, кадрові, технічні, імідж банку).

Банківські ресурси – це сукупність власних, залучених та інших фінансових коштів банку, що перебувають у його безпосередньому розпорядженні і використовуються на його розсуд для здійснення повномасштабної банківської діяльності.

Первісну роль у цьому процесі відіграє формування власного капіталу банку.Роль власних ресурсів у діяльності комерційних банків дуже велика, оскільки за їхній рахунок фінансується придбання будівель, меблів, організаційної техніки та ін.

Капітал (заг.) – багатство у вигляді ц.п., грошових коштів, нерухомості та іншого майна, яке використовується для власного нарощення, збільшення, збагачення.

Капітал (з поз.НБУ) – залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов’язань (капітал–брутто).

Капітал – це сукупність внесених засновниками та учасниками власних коштів, які зростають у результаті ефективної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових внесків збоку учасників.

Ф-ї власного капіталу:

1) оперативна – створення умов для виконання банком свого функціонального призначення;

2) захисна(гарантійна) – гарантує виконання зобов’язань перед вкладниками, кредиторами та іншими інвесторами банку.

3) регулятивні – слугує регулятором загального розвитку банку у довгостроковій перспективі; завдяки влас.капіталу засновники самостійно приймають рішення щодо використання цих коштів.

+ ВК є підґрунтям для структурного розвитку банку, впровадження і розробки нових послуг;

+ Вк відіграє роль буфера у разі несприятливої ситуації та непередбачуваних витрат, що дає змогу продовжувати функціонування банку.

Основні елементи ВК:

- статутний капітал (3-и ф-ї);

- резервний капітал (захисна ф-я);

- нерозподілений прибуток (оперативна і регулятивна ф-ї);

- субординований капітал – це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути вилучені з банку раніше 5 років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються після погашення претензій усіх інших кредиторів. До субординованого капіталу включаються кошти, залучені від юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) у національній та в іноземній валюті на умовах субординованого боргу на підставі угоди на строк не менше 5 років зі щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20% від їх первинного розміру протягом 5 останніх років дії угоди

Розмір ВК визначається банком самостійно з урахуванням таких факторів:

- вимоги НБУ щодо мінімального розміру статутного капіталу;

- характер активних операцій (чим більший ризик операцій – тим більше треба ВК);

- специфіка клієнтури (великі вкладники –більше ВК);

- загальний стан розвитку ринку фін.ресурсів;

- загальні чинники: спекулятивний характер діяльності банку, наявність ефективної системи страхування депозитів тощо.

Нормативний (регулятивний) капітал – це нетто-капітал, штучна величина, розроблена НБУ з метою точного виміру, очищена від зайвого.

РК = ОК+ДК-В

ОК= 120 млн.грн.

ДК<=ОК

Основний капітал:

- фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

- розкриті резерви: дивіденди, емісійна різниця, резервні фонди;

Додатковий капітал:

- резерви під стандартну заборгованість;

- результати переоцінки ос.засобів;

- прибуток поточ.року;

- нерозподілений прибуток минулих років;

- прибуток звітного року,що очікує затвердженя;

- субординований борг;

Загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням обсягу очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму(відвернення):

— недосформованих резервів під можливі збитки: за кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими та сумнівними щодо отримання нарахованими доходами за активними операціями тощо.

— нематеріальних активів вирахуванням суми зносу;(нето-нематеріал).

— капітальних вкладень у нематеріальні активи;

— збитків минулих років і поточного року;

— сума вкладень у дочірні підприємства банку;

- сума коштів, розміщених в інших банках на умовах субординованого боргу.

Власний капітал комерційного банку — це першооснова його створення та ефективного функціонування. Збільшення розміру капіталу дозволяє банку відповідно розширювати вартісні межі своєї діяльності та, разом з тим, здійснювати складніші, ризикованіші й більш доходні операції на фінансових ринках. Розмір та структура капіталу дозволяє судити про стійкість, надійність і стабільність окремої банківської установи.

З метою збільшення власного капіталу банку можна застосувати такі заходи:

- обмеження можливостей зростання ризикових активів;

- впровадження дивідендної політики;

- залучення нових акціонерів;

- залучення коштів на умовах субординованого боргу.