Технологія обслуговування банком розрахунків клієнтів з використанням платіжних доручень та платіжних вимог-доручень.

Платіжне доручення:- розрахунковий документ, який містить доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку на рахунок свого контрагента

Основні характеристики розрахунків платіжними дорученнями

· Найпростіша форма

· Застосовується за товарними та нетоварними операціями

· Дозволяє здійснювати платежі з попередньою, негайно, достроковою і відстроченою оплатою.

1.Платіжне доручення оформляється платником за встановленою формою та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках.

2.Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

3.Банк отримувача до настання дати валютування, що зазначена в електронному розрахунковому документі, зараховує переказані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня повідомляє отримувача про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування.

Платіжна вимога-доручення: - комбінований розрахунковий документ, який складається з 2-х частин

· Верхня-вимога одержувача коштів про сплату

· Нижня-доручення платника своєму банку про перерахування визначеної суми коштів.

1. Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів за встановленою формою і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк отримувача через банк платника на договірних умовах. 2.У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню і подає до банку, що його обслуговує.

3.Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

8. Акредитивна форма розрахунків: її сутність, недоліки та переваги.

Акредитив — це грошове зобов'язання банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента сплатити кошти постачальникові (або надати повноваження банку постачальника здійснити такий платіж) на умовах пред'явлення документів, передбачених відповідно з договором між контрагентами.

Основними перевагами акредитивної форми розрахунків для покупця є:

-дозволяє здійснити платіж тільки після відвантаження товару (виконання робіт, надання послуг) та отримання документів, що підтверджують факт відвантаження товару, його походження, якість, страхування тощо.

-непокритий акредитив дозволяє не відволікати ресурси на здійснення попередньої оплати

-фінансування зовнішньоекономічної операції з використанням акредитива дешевше, ніж залучення кредиту на здійснення попередньої оплати.

-обслуговуючий банк може запропонувати схему фінансування з використанням акредитива, який значно її здешевить.

-якщо бенефіціар-нерезидент вимагає для початку виробництва аванс чи попередню оплату більш ніж за 90 днів. При використанні акредитива перебіг 90 днів починається з дня здійснення оплати українським банком на користь нерезидента, проте бенефіціар зможе отримати фінансування в своєму банку під заставу майнових прав заакредитивом та почати виробництво

Недолікими акредитивної форми розрахунків для покупця виступають: акредитив дорожче поставки на умовах відстрочки платежу; покритий акредитив вимагає відволікання ресурсів для їх перерахування на рахунок покриття;.при відкритті непокритого акредитива необхідно надавати банку фінансові документи для оцінки фінансового стану, передавати майно в заставу (іпотеку) та нести витрати на їх посвідчення

Переваги акредитивної форми розрахунків для постачальника є: у разі правильного оформлення документів, передбачених умовами акредитива, гарантовано отримання платежу від банку; можна отримати фінансування під заставу майнових прав за акредитивом.

Недоліком використання акредитивної форми розрахунку для постачальника є - вимога бездоганного оформлення всіх документів, відповідно до умов акредитива, в іншому випадку банк може відмовити у здійсненні платежу

Перевагами у використанні трансферабельних(переказних) акредитивів є: перший бенефіціар (експортер) має можливість фінансувати свої за купки у постачальників (друго бенефіціару) без відволікання власних коштів; постачальник (другий бенефіціар) має впевненість у здійсненні платежу за акредитивом; сума, яку отримує посередник (другий бенефіціар), невідома як імпортеру (аплікату), так і постачальнику (другому бенефіціару).

Недоліки використання трансферабельних акредитивів такі: вимагаючи такий тип акредитива, перший бенефіціар (експортер) може викликати сумніви в імпортера (апліканта) щодо наявності у нього фінансових ресурсів; використовуючи такий акредитив, не завжди можна засекретити ім'я постачальника (другого бенефіціара). Тому з'являється ризик роботи між імпортером (аплікантом) та постачальником (другим бенефіціаром) прямо, без послуг першого бенефіціара (експортера); перший бенефіціар (експортер) сплачує додаткові комісії банку за трансфер акредитива (якщо не передбачено, що така комісія сплачується за рахунок іншої сторони).

Акредитиви з червоною смугою сьогодні зустрічаються рідко. Банки, як правило, не користуються цими термінами, а воліють використовувати власні формулювання для задоволення вимог замовників.

Таким чином, перевагами у використанні акредитивів з червоною смугою є: бенефіціар (експортер) отримує авансовий платіж для відвантаження продукції апліканту (імпортеру) (при цьому не використовуючи власні кошти); аплікант (імпортер) не відволікає власні кошти для оплати авансованого його платежу бенефіціару (експортеру).

Недоліками використання акредитивів з червоною смугою такі: її кредитне з червоною смугою не регулюється окремими статтями в уніфікованих правилах та звичаїв для документарних акредитивів та інших міжнародних правилах (умови зазначаються тільки в акредитиві); ризик банку, що авізує (виконуючого), щодо неповернення авансового платежу з боку банку-емітента; ризик ненадання бенефіціаром (експортером) документів, що відповідають, умовам акредитива, або невідвантаження продукції взагалі.

Поновлювальний акредитив має і ряд свої переваг і недоліків як для покупців так і продавців.

Перевагами для покупця (апліканта) є: на вимогу покупця (апліканта) виставляється один акредитив, який й покриває регулярні поставки продукції від постачальника, при цьому немає жодної потреби вносити зміни до умов акредитива, такі як збільшення суми акредитива та подовження терміну його дії; покупцю (апліканту) не потрібно бронювати свої кошти одразу на загальну суму всіх поновлювань за акредитивом (кошти бронюють тільки на відповідні транші).

Недоліком для покупця (апліканта) є те, що покупець (аплікант) зобов'язаний регулярно відволікати власні кошти для поновлення суми акредитива. При цьому він не має права (враховуючи безвідзивність самого акредитива), наприклад, у разі поставки неякісного товару скасовувати; або змінювати механізм поновлення акредитива. Продавець може продожувати відвантажувати продукцію та отримувати експортну виручку поки не закінчиться термін дії акредитива.

Перевагою для продавця (бенефіціара) є те, що здійснюючи регулярні відвантаження продукції та виконуючи усі вимоги акредитива, продавець (бенефіціар) обов'язково отримуватиме експортну виручку, незалежно від бажань та вимог покупця.

Недоліки для продавця (бенефіціара) не існує, проте за умови, такий акредитив є ще й підтвердженим, і комісія за підтвердження сплачується за рахунок продавця, останній буде змушений сплатити таку комісію від загальної суми всіх поновлювань за акредитивом.