Тема заняття 18. Дослідження нормальних та патологічних компонентів сечі

 

Теоретичні питання

1. Внутрішньоклітинна та позаклітинна рідини організму людини.

2. Особливості будови нирок та механізм утворення сечі;

• клубочкова фільтрація;

• реабсорбція та секреція.

• роль активного і пасивного транспорту в реабсорбції речовин у канальцях нирок.

3. Роль норок та легень у підтриманні кислотно-основного балансу організму людини.

4. Роль нирок у регуляції параметрів позаклітинної рідини.

5. Складові компоненти нормальної сечі:

• небілкові азотовмісні компоненти сечі: сечовина, сечова кислота, креатинін, креатин, гіпуронова кислота, індикан, пігменти;

• безазотисті компоненти сечі: глюкоза, кетонові тіла, піруват, мінеральні солі.

6. Об'єм сечі, колір, рН, кількість сечі. Діурез, поліурія, олігоурія, анурія.

7. Роль паратгормону, кальцитоніну, вітамінів в процесі сечоутворення.

8. Патологічні компоненти сечі:

• протеїнурія;

• глюкозурія;

• кетонурія;

• білірубінурія.

9. Характеристика умов утворення каменів в нирках, їх хімічний склад та заходи профілактики.

10. Ренін-ангіотензинова система в регуляції артеріального тиску та водно-сольового обміну в організмі людини.

 

Практичні роботи

Завдання 1. Визначення білка в сечі.

Принцип методу. Для виявлення білку в сечі найчастіше застосовують реакцію осадження за допомогою сульфосаліцилової кислоти.

Хід роботи. У пробірку №1 і №2 наливають відповідно по 2 мл сечі нормальної і патологічної. В обидві дбають по 5 крапель 20% розчину сульфосаліцилової кислоти. За наявності білка в сечі утвориться білий осад або муть.

Клініко-діагностичне значення. Сеча здорової людини практично не містиь білка. Білок з'являється в сечі (альбумінурія) при порушенні фільтраційної мембрани, при серцевій декомпенсації, інколи під час вагітності; при гіпертонії та інфекційних захворюваннях нирок.

 

Завдання 2. Визначення глюкози в сечі.

Принцип методу. Метод базується на властивості глюкози при нагріванні окислюватись з утворенням оксиду міді Ічервоного кольору.

Хід роботи. До сечі додають 10 крапель реактиву Фелінга. Переміщують. Нагрівають до кипіння. При наявності глюкози утворюється жовтий або червоний осад. Колір осаду залежить від вмісту глюкози в сечі.

Клініко-діагностичне значення. У нормі концентрація глюкози в крові становить 2,77-5,55 ммоль/л. Якісне та кількісне визначення цукру в крові та сечі має важливе клініко-діагностичне значення. В сечі вміст глюкози менше 2,77 ммоль/л. Підвищення глюкози в сечі спостерігається при всіх випадках гіперглікемії — це глюкозурія. Вона буває при цукровому діабеті, аліментарній гіперглікемії, акромегалії, синдромі Іценка-Кушінга тощо.

 

Завдання 3. Визначення кетонових тіл в сечі — проба Легаля.

Принцип методу. Ацетон і ацетооцтова кислота з нітропрусидом натрію в лужному середовищ утворюють продукти реакції, зафарбовані в червоний колір.

Хід роботи. В дві пробірки наливають по 0,5 мл сечі (норма і патологія), додають по 0,5 мл розчину гідроксиду натрію і по 5-7 крапель нітропрусиду натрію. Поява вишневого кольору свідчить про вміст кетонів у сечі.

Клініко-діагностичне значення. У нормі за добу виділяється 20 - 40 мг кетонових тіл. Збільшення кількості кетонових тіл у крові (кетонемія) і сечі (кетонурія) спостерігаються при цукровому діабеті, дефіциті вуглеводів у харчуванні, тиреотоксикозі, ураженні печінки, важких інтоксикаціях.

 

Завдання 4. Визначення жовчних пігментів у сечі реакцією Гмеліна.

Принцип методу заснований на окисленні жовчних пігментів концентрованою азотною кислотою і появі різнозабарвлених продуктів окислення. Цей метод дає можливість визначити білірубін в розведеному розчині 1:80000.

Хід роботи. В пробірку наливають 1-2 мл концентрованої азотної кислоти і обережно по стінці добавляють 1-2 мл досліджуваної сечі. При наявності в сечі жовчних пігментів внизу пробірки появляться кольорові кільця, характерні для окислених жовчних пігментів.

Клініко-діагностичне значення. Жовчні пігменти — білірубін, білівердин і уробілін з'являються в сечі лише при патології: ураження печінки, жовчовивідних шляхів. Норма білірубіну в крові здорових людей — 8,5-20,5 мкмоль/л.

 

Завдання 5. Визначення уробіліну в сечі за реакцією Богомолова.

Принцип методу. Уробілін утворює із сульфатом міді забарвлену сполуку, яка добре екстрагується хлороформом.

Хід роботи. В дві пробірки наливають по 2-З мл нормальної і досліджуваної сечі, додають по 2-3 краплі розчину сульфату міді і по 0,5 мл хлороформу. Кілька разів енергійно струшують. У присутності уробіліну хлороформ забарвлюється у рожевий колір у нижній частині пробірки.

Клініко-діагностичне значення. Уробілінурію спостерігають при паренхіматозних захворюваннях печінки (гепатит, цироз, отруєння), гемолітичних станах (гемолітична жовтяниця, гемоглобінурія, розсмоктуванні великих крововиливів, обширні інфаркти міокарда.

 

Література

Основна:

1. Губськйй Ю. І. - Біологічна хімія - Київ-Тернопіль: Укрмедкнига - 2000 - 508с.

2. Гонський Я. І., Максимчук Т. П., Калинський М. І. - Біохімія людини Тернопіль: Укрмедкнига - 2002 - 744с.

3. Обмін речовин та його показники. Методичні розробки практичних занять з біологічної хімії - Київ: КМУ-1992- 37с.

Додаткова:

4. Хмелсвский Ю. В.- Биологическая химия. Практикум - Київ: Вища школа - 1985 - 207с.

5. Бишевський А. Ш., Терсенов О. А. - Біохімія для лікаря - Київ: Український Центр духовної культури - 2001 - 395с.