Тема заняття № 18. Дослідження згортальної, антизгортальної і фібринолітичної систем крові. Патології гемостазу.

 

Цілі заняття:

Пояснювати сукупність механізмів збереження рідкого стану крові, функціональні та біохімічні властивості системи гемостазу.

Трактувати біохімічні принципи функціонування згортальної, антизгортальної та фібринолітичної систем крові.

Аналізувати основні фактори гемостазу, зовнішній і внутрішній шляхи згортання крові, антифібринолітичну систему.

Аналізувати стан здоров'я людини на підставі біохімічних параметрів змін (відсутності) факторів згортання крові.

Пояснювати причину порушень тромбоцитарного і коагуляційного гемостазу.

Аналізувати основні показники гемостазу та фібринолітичної системи крові.

 

Теоретичні питання

1. Функціонально-біохімічна характеристика системи гемостазу:

• судинно-тромбоцитарний гемостаз;

• коагуляцій ний гемостаз.

2. Згортальна система крові:

• фактори згортання крові;

• механізм активації системи згортання крові;

• функціонування каскадної системи згортання крові в згортальній системі, її особливості;

• внутрішній шлях коагуляції;

• зовнішній шлях коагуляції;

• роль вітаміну К у реакціях каскаду коагуляції.

3. Схема взаємовідносин між внутрішнім, зовнішнім та загальним кінцевим шляхами коагуляції.

4. Порушення тромбоцитарного гемостазу: тромбоцитопенії, тромбоцитопатії.

5. Порушення коагуляційного гемостазу: гемофілії (А, В, С), дефект Хагемана, хвороба Стюарта-Прауера.

6. Набуті порушення, зумовлені антитілами і факторами згортання, дефіцитом вітамін-К-залежних факторів згортання, лікарські коагулопатії; синдром десемінованого внутрішньосудинного згортання (тромбогеморагічні синдроми), мікротромбоваскуліти.

7. Антизгортальна система крові:

• антикоагулянти: антитромбіни, α₁-інгібітор протеїназ, α₂-макроглобулін, гепарин, кумарини;

• механізм дії антикоагулянтів.

8. Фібринолітична система крові. Етапи фібринолізу:

• І етап - перетворення плазміногену на плазмін;

• ІІ етап - розщеплення фібрину.

9. Фармакологічні препарати - компоненти фібринолітичної системи: плазмін, урокіназа, стрептокіназа, тканинний активатор плазміногену (ТАП), їх застосування в медичній практиці.

10. Нормальні показники основних фізіологічних антикоагулянтів: гепарину, антитромбіну, продуктів деградації тромбіну, ристоміцину.

11. Зміна показників крові при синдромі набутого імунодефіциту — СНІДі.

12. Нормальні показники фібринолітичної системи крові.

 

Практичні роботи

Завдання 1. Визначення протромбінового (тромбопластичного) часу згортання крові.

Принцип методу. Згортання плазми крові при рекальцифікації проходить в три етапи: активація тромбокінази, перетворення під дією тромбокінази протромбіну в тромбін, утворення фібрину під впливом тромбіну. Введення кальцію в плазму збагачує її на тромбокіназу і скорочує час згортання крові.

Хід роботи. Внести в пробірку Відаля, встановлену на водяну баню (37^оС), 0,1 мл плазми, 0,1 мл тромбопластину і 0,7 мл 0,025М розчину хлориду кальцію. Одночасно з внесенням кальцію включити секундомір і виключити його при появі фібрину. Цей час і буде протромбіновим часом. При активності препарату промбопластину час становить 18с, норма без нього-45-60 сек. Зміна цього насу свідчить про порушення стану активації протромбіну.

Клініко-діагностичне значення. Подовження протромбінового часу згортання крові спостерігається при гіпофібриногенемії, надлишку антитромбінів, при накопиченні продуктів фібринолізу і деяких молекулярних аномаліях фібриногену. Повне незсідання крові — при гіпергепаринемії і при гострому ДВЗ-синдромі, при дефіциті деяких факторів протромбінового комплексу.

 

Завдання 2. Визначення вмісту вільного гепарину в крові за методом Сірмаї.

Принцип методу. Метод базується на здатності толуїдинового синього зв'язувати вільний гепарин крові, що призводить до скорочення тромбінового часу.

Хід роботи. В пробірку Відаля №1 (контроль), встановлену на водяну баню, відміряють 0,05 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, в №2 (дослідну) — 0,05 мл толуїдинового синього і теж ставлять на водяну баню і в кожну додають по 0,1 мл досліджуваної плазми. Через 30 с додають тромбін по 0,1 мл в кожну і фіксують час згортання крові. Різниця в часі свідчить про кількість вільного гепарину. Норма 16-20 с.

Клініко-діагностичне значення. Найважливіша функція гепарину — антикоагулянтна, яка залежить від антитромбіну ІІІ (АТ-ІІІ) і його доступності для дії гепарину. Нагромадження в плазмі крові білків гострої фази, імунних комплексів та інших компонентів, що мають здатність зв'язувати та інактивуватигепарин, призводить до порушення комплексування АТ-ІІІ до гепарину. Зниження АТ-ІІІ спостерігається при гестозах, хворобах печінки, при інтенсивному лікуванні гепарином, вживанні гормональних контрацептивів. Зменшення гепарину — при інфаркті міокарда, порушенні функції печінки, псоріазі.