Поняття - гуманність вчителя, учня. Ідея гуманізації шкіл

По-перше, гуманність вчителя - позиція, яка виражається в умінні бачити за будь-якими зовнішніми проявами дитини риси живого, але складного людини, що має право на індивідуальність, в умінні не придушити людське професійним, виявити та зрозуміти настрій дітей, дитини, колег, батьків, а також співвідносити свій душевний стан з конкретними обставинами.

По-друге, гуманність учня - внутрішня установка на добрий початок, переважно виражається в залежності від віку дитини спочатку в умінні жаліти, співчувати, допомагати, у підлітків - у строкатій суміші часом суперечливих, як і самі хлопці, цінностей в бажанні спілкуватися зі старшими, в оформленні особистих інтересів і занять, у старших - у повазі до думок і способу життя однолітків, в порядності, повазі душевного світу - свого та інших, самостійності прийнятих рішень, почуттів власної гідності і достоїнств інших, в життєвому самовизначенні (виборі рішень).

У той же час відомо: всі прогресивні освітні системи минулого і сьогодення незмінно будувалися і будуються на визнанні прав учня бути особистістю і розвиватися, в першу чергу, духовно. Духовно - означати гуманно. Адже сама гуманізація не що інше, як зростання віри педагога в потенціали особистості та можливості їх розкриття, збагачення.

Гуманістична концепція бачить головний резерв впливу на розвиток особистості не вдосконалення, зростанні зовнішніх на неї впливів, але в пошуку та реалізації внутрішніх потенціалів, заданих природою і набутих в ході соціалізації в процесі навчання і виховання. При цьому слід зауважити: ніхто, звичайно, не може заперечувати того кращого, що накопичила колишня школа, частіше всупереч господствовавшим ідеологічним схемами, як ніхто не може заперечувати, що це краще стало золотим фондом нашої педагогіки і школи.

Ідеї ​​гуманізації торкнулися школи, викликавши в ній суттєві зміни, які можна оцінювати як тенденції, здатні додати школі новий вигляд. Їх об'єднують спільні риси: повага до дитини і його власному "Я", визнання права учня бути активним суб'єктом навчального та виховного процесу.

Поряд з цим принцип відкритості надає школі новий вигляд і, найчастіше, нову структуру. У цьому випадку зникає жорсткість структури школи, програма стає більш гнучкою, різноманітною та адаптованої до потреб дітей.
Одним з найбільш авторитетних лідерів вільного виховання була М. Монтессорі, яка вважала, що дитина має потенціал саморозвитку, причому потенціал цей безрозмірний і кожен може досягти в житті будь-якої мети і здійснити будь-який життєвий проект.

Гуманістичний клімат школи - важливий і самий важкий для реалізації. Він вимагає від педагогів та інших фахівців, що працюють з дітьми, компетентності, відданості дітям і поставленої мети, захопленості і професійної гармонії. С.Френе відзначає, що необхідно "зрозуміти душу дитини, його психологію. Кожен обере свою дорогу, що відповідає індивідуальним нахилам, смакам і запитам ".

Очевидно, що гуманно-особистісний підхід до дітей в загальноосвітньому процесі, викладений як система академіком РАО Ш.А. Амонашвілі в трактаті «Школа Життя», є один з можливих варіантів реалізації гуманного педагогічного мислення в практиці школи XXI століття.

«... Гуманне педагогічне мислення, як вічна істина і як стрижень будь-якого вищого педагогічного вчення і спадщини, таїть у собі можливість для постійного оновлення життя школи, для багатогранної творчої діяльності вчителя та вчительських колективів... Воно «запалює іскри для народження різних і нових педагогічних систем в залежності від конкретних історичних, соціальних, національних і економічних умов... Гуманне педагогічне мислення перебуває в постійному пошуку свого «моменту істини», через що кордони його більш розширені, ніж кордону відповідної практики» (Амонашвілі Ш.А.).

Саме на межі тисячоліть у Росії настали ці історичні умови, настав «Момент істини». І саме зараз настав час справді Великої дидактики, час торжества мудрості класики.

8. Вплив особистісних якостей вчителя в систем навчання дітей молодшого шкільного віку. Аналіз книг: «Здравствуйте, дети!», «Как живете дети?»

Шалва Олександрович Амонашвілі в посібнику для вчителів "Здравствуйте, дети!" узагальнює результати своєї педагогічної праці, своїх спостережень над формуванням особистості наймолодших школярів. Книга написана у вигляді розповіді і роздумів педагога, який став організатором цікавого шкільного життя малюків. В ній розкриваються психологічні особливості цієї вікової групи, специфіка змісту, форм і методів навчання і виховаання шестиліток.

"Моя практика работы с детьми и научный поиск организации их радостной и увлекательной жизни в школе, творческое и научное содружество в течение длительного времени со многими учителями экспериментальных классов способствовали тому, что у меня сложились некоторые педагогические убеждения, исходящие из оптимистических, гуманистических начал обучения и воспитания" - пише Ш. Амонашвілі у вступі.

Академик АПН СРСР А. В. Петровський назвав цю книгу "педагогічною симфонією", лейтмотивом якої є і залишається любов до дітей, чуйне ставлення до ніжної душі дитини. Цю характеристику можно віднести й до книги Ш. Амонашвілі " В школу – с шести лет". Ш. Амонашвілі вважає, що ефективне виховання і навчання дітей молодшого шкільного віку залежить від особистості вчителя. Він звертає увагу на особистісні якості, які для нього є самими головни.

• Во-первых, любить детей такими, какие они есть. Надо одинаково любить и шалуна, и послушного, и сообразительного, и тугодума, и ленивого, и прилежного. Доброта и любовь к детям не позволят грубо обращаться с ними, ущемлять и самолюбие и достоинство, не радоваться успехам каждого.
• Во-вторых, уметь понимать детей, то есть стать на их позицию, принимать их заботы и дела как серьезные и считаться с ними. К этим заботам и делам нужно проявлять не снисхождение, а уважение. Понимать детей – значит не подчинять их нашей власти, а, опираясь на их сегодняшнюю жизнь, взращивать ростки их завтрашней жизни. Понимая движения души и переживания сердца ребенка, его чувства и устремления, педагог сможет заняться глубинным воспитанием, когда сам ребенок становится его соратником в своем же воспитании.
• В-третьих, необходимо быть оптимистами, верить в преобразующую силу воспитания. Речь идет не о филантропическом оптимизме, когда, сложа руки, педагог с надеждой ожидает, когда ребенок поумнеет, проявит способности соображать, чтобы потом заняться его воспитанием, приступить к развитию его сознания. Речь идет о деятельном оптимизме, когда педагог глубоко вникает во внутренний мир ребенка – и в зависимости от этого ищет пути воспитания, обучения и развития.
• В-четвертых, учителю должно быть присуще все лучшее, что людям нравится в человеке: и улыбка, и строгость, и сдержанность, и скромность, и чуткость, и искренность, и интеллигентность, и общительность, и любовь к жизни.

Намагатися бути таким учителем досить важливо. Він – посередник між дитиною та духовними цінностями минулих та ссучасних поколінь. Ці цінності, знання, морально-етичні норми не доходят до дітей в стерилізованому вигляді, а несут в собі особистісні якості вчителя, його оцінки. Гуманний педагог, який закладає у дітей знання, одночасно передає їм свій характер, постає перед ними, як взірець людяності. Для дитини знання не існують без вчителя, тільки через любов до свого вчителя дитина входить у світ знань, засвоює моральні цінності суспільства. В молодшому шкільному віці самий високий авторитет для дітей – вчитель.

ОСНОВНІ УСТАНОВКИ ВЧИТЕЛЯ ГУМАННОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ:

Закони вчителя:

• любити дитину,
• розуміти дитину,
• володіти оптимізмом до дитини;
• керівні принципи вчителя:
• принцип олюднення атмосфери навколо дитини,
• принцип поваги особистості дитини,
• принцип терпіння у становленні дитини.

Заповіді вчителя:

• вірити в безмежність дитини,
• вірити в свої педагогічні здібності,
• вірити в силу гуманного підходу до дитини.

Опір в дитини:

• стремление до розвитку,
• стремление до дорослішання,
• стремление до свободи;

Особистісні якості вчителя:

• доброта,
• відкритість і щирість,
• відданність.

ЗВІД ПРАВИЛ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ.

• Проявляйте живой интерес к жизни ребенка, к его радостям, огорчениям, стремлениям, успехам, неудачам, к его личностным переживаниям; при необходимости содействуйте, помогайте, выражайте ему “сорадость”, сочувствие.
• Общайтесь с ребенком как со взрослым, от которого ждут взаимного доверия, уважения, понимания.
• Делайте день рождения каждого ребенка праздником в классе, высказывайте ему пожелания, преподносите ему в подарок уроки, рисунки, сочинения о нем, давайте ему почувствовать, как его любят, уважают учитель и товарищи, каких успехов они от него ждут.
• Устанавливайте с каждым ребенком личные, доверительные взаимоотношения, вызывайте доверие и искренность ребенка к вам вашей доверительностью и искренностью к нему.
• Любите смеяться вместе с детьми, веселитесь, играйте, шалите вместе с ними.
• Говорите с детьми спокойным, располагающим к себе голосом и экспрессией.
• Свою раздражительность поведением ребенка выражайте ноткой намека на то, что вы от него этого не ожидали, что у вас о нем более высокое представление.
• Выражайте живой интерес к увлечениям (хобби) отдельных детей (собирание марок, открыток, составление альбомов и пр.), участвуйте в них.
• Удивляйтесь, восхищайтесь, радуйтесь, когда тот или иной ребенок Совершает достойный поступок, проявляет смекалку и сообразительность, мыслит сосредоточенно.
• Поощряйте творческую деятельность детей, помогайте им писать пьесы, ставить спектакли, оформлять их художественно и музыкально, готовить художественные утренники, выступать со своей самодеятельностью перед родителями, другими учениками, детсадовцами.
• Научите детей выпускать книжки с собственными рассказами, сказками, сочинениями, стихами и т.д., интересуйтесь этими книжками, читайте их, берите их с разрешения автора показать своим коллегам.
• Предлагайте детям стать художниками книжек с рассказами, стихами, сказками, напечатанными на листках, которые следует сложить и сшить, оформить обложки, нарисовать в них картины по содержанию произведения, а также объяснить слова, поставить вопросы к тексту.
• Извиняйтесь перед ребенком, если по какой-либо причине не можете сразу ответить на познавательный вопрос, с которым он обращается к вам; объясните причину откровенно, скажите, что дадите ответ через несколько дней, и не забудьте выполнить обещание.
• Приобщайте родителей к школьной жизни своих детей, приглашайте их руководить кружками, дежурить в школе, устраивайте с ними встречи детей.
• Пишите письма родителям с положительной оценкой поступка ребенка, по поводу достижения успеха в учении, по любому значительному поводу, достойному одобрения.
• Предлагайте родителям присутствовать на уроках.
• Делайте урок аккумулятором жизни детей, цените, любите, принимайте и провожайте каждый урок.
• Знакомьте детей с планом урока, с содержанием заданий, принимайте во внимание пожелания детей по содержанию урока.
• Приглашайте детей быть соучастниками ваших педагогических поисков, высказывать свое мнение по поводу того или иного метода, задания и т.д., применяемых вами с целью апробирования.
• Поощряйте детей ставить вопросы, спрашивать, спорить, выражать собственное мнение, утверждать свою позицию, относитесь к мыслям, утверждениям, оценочным суждениям, отношениям и т.д. детей серьезно, с достоинством.
• Провоцируйте дискуссии детей с вами, давайте им возможность доказывать вам, объяснять ошибку, опровергать ваше утверждение и тогда, признав их правоту, выражайте им благодарность за то, что не дали вам углубиться в своем заблуждении.
• Учите детей этично высказывать и доказывать свое мнение, спорить.
• Поощряйте поисковую, исследовательскую деятельность детей, отдельного ребенка, практикуйте на уроках чтение научных докладов, обсуждение отдельных вопросов.
• Учите детей думать, проявляйте свое поощрительное отношение к детям, умеющим думать, размышлять, обдумывать.
• Размышляйте вслух сами, чтобы давать детям образцы, как думать, как искать решение задачи, как обсуждать, оценивать.
• Часто предлагайте детям письменные задания с размышлениями о самом себе, о своих взаимоотношениях с окружающими его людьми, об отношении их к нему.
• Подчеркнуто уважайте право ребенка оберегать его спокойствие от шума и другого рода раздражений при обдумывании задачи, при выполнении письменной работы.
• Можно самому тоже писать вместе с детьми сочинение, выполнять самостоятельные задания, контрольную работу, а затем знакомить их с результатами своих стараний, давайте возможность высказывать свои оценочные суждения.
• Призывайте детей самим находить и исправлять допущенные ошибки в своих письменных работах; исправленные самими ошибки в дальнейшем не считать за ошибки.
• Предлагайте детям на уроках альтернативные материалы, задачи и задания.
• Пользуйтесь способом “допущения” ошибок, давайте детям возможность обнаруживать их и исправлять; благодарите детей за содействие.
• Не ставьте одного ребенка в пример другому ни в прилежании, ни в поведении.
• Помогайте ребенку превзойти самого себя.
• Замечайте и радуйтесь, когда ребенок достигает успеха.
• Задавайте детям домашние задания в ненавязчивых формах, разрешайте самим тоже задавать себе задания.
• Предлагайте детям задания с целью определения своих предельных возможностей, давайте им возможность пробовать себя в отношении заданий последующих классов.
• Поощряйте стремление детей браться за решение сложных задач и заданий, помогайте им учиться способам их решения.
• Приобщайте детей к подбору учебного материала, предлагайте им заполнять учебники своими страницами с дополнительным материалом.
• Предлагайте желающим готовить и проводить на уроках свои “пятиминутные уроки”, помогайте им в проведении таких уроков.
• Обращайтесь к детям с просьбой помочь вам составить для использования на уроках сложные задания, головоломки и ребусы и при их применении на уроках не забывайте указывать, кто их автор.
• Проявляйте интерес к тому, понравился ли детям урок, прислушивайтесь к их пожеланиям.
• Выражайте детям свою благодарность за содействие в проведении интересного урока.
• Приносите детям свои извинения, если урок не вызвал в них эмоционального и интеллектуального удовлетворения, пытайтесь вместе с детьми выяснить причины.
• Придавайте особое значение усилиям, стараниям ребенка в выполнении задания, интересуйтесь, с какими трудностями встречался ребенок и как их преодолевал.
• Проявляйте свое оптимистическое отношение к возможностям ребенка, особенно когда его постигает неудача.
• При своих оценочных суждениях по поводу работы ребенка больше опирайтесь на положительное, достигнутое, на продвижение; ошибки и неудачи рассматривайте на фоне достигнутого.
• Поощряйте самооценочную и оценочную деятельность каждого ребенка, давайте ему возможность оценивать свою работу вслух, высказывать свою оценку о работе товарища.
• Стремитесь к овладению изящным исполнением педагогических процессов.
• Следите за чистотой вашей речи, не допускайте ее загрязнения.