Сутність освіти в «Школі життя»

Для визначення цілей освіти «Школи життя» слід пояснити зміст базисних понять - Виховання та Освіта, так як дбайливе виховання відкриває шлях до правильного освіти. У теорії гуманно-особистісного підходу до дітей зміст цих понять піддається оновленню: у них відновлюються їх історичні семантичні значення, які більш повно відображають теоретичні аспекти гуманно-особистісної педагогіки, ніж нині існуючі їх смислові змісту. Початковий сенс слова Виховання, по всій вірогідності, укладений у сінкретно його складових. У якості складових виступають «вісь» і «харчування»: у-осі-харчування; тобто, «виховання» сінкретизує в собі цілісну ідею про харчування осі. Про яку осі йде мова? Якщо виходити з того, що школа є скелясті сходи для сходження (знову: в-осі-ходіння) душі та духовності людини, то саме фундаментальне поняття педагогіки - Виховання - має означати: харчування духовної осі, харчування душі. Тобто, у школі через живлення осі відбувається сходження, становлення того самого головного в людині, що і складає всю суть його особистості - душі і духовності. Таким чином, Виховання не є поняття узкоматеріального змісту про формування окремих зовнішніх якостей моральності; воно є суть прояву, розвитку, сходження внутрішнього, духовно-душевного стану особистості, того стану, який є джерело і спрямовуюча сила всій цілісного життя людини. Слід шкодувати, що цей глибокий сенс виховання не знаходить належного відображення ні в ситуації трактуванні поняття «виховання», ні в самій педагогічній практиці. Виховання, ця головна частина освітнього процесу, витіснене навчанням. Фактично весь освітній процес зводиться до навчання і турботам про нього, і спрямований на вузьку мета - озброїти учнів міцними знаннями, вміннями, навичками, дати їм володіння основами наук.

Справа ускладнюється ще й тим, що ці «основи наук» містять в основному вузькоматеріалістичні, почасти й політизовані знання, і ігнорується їх сприйняття душею і серцем, світлом духу і духовності. Та ще помилково вважається, що знання самі по собі становлять духовність людини. У силу цього виховання значимість самих знань зменшується, а результат виховання спотворюється. Слід чітко уявити собі, наскільки може бути небезпечним для суспільства давати вищі знання про закони світобудови, про закони природи, про склад речовин духовно малорозвиненій, необлагородженій людині, людині спотвореної душі і озлобленої, Затовстілого серця. Все це є якості сформованого авторитарного освітнього (педагогічного) процесу, який насправді перетворений в навчальний процес. Знання, тим більше вищі знання про будову всесвіту, про закони природи і речовин, про силу психіки можуть облагороджувати людини лише в тому випадку, якщо він приймає, привласнює їх через вже облагороджена серце, цей будинок духу. Розум, осягаючи знання через серце і духовність, досягає того рівня просвітлення, до якого він і був готовий. Розум, який прийняв знання безпосередньо, минаючи шляху серця і духовності, і тим більше, маючи під собою огрублене, запеклий, озлоблені серце і душу, здатний направити людину на творіння зла проти людей, суспільства, держави, людства, проти минулого, сьогодення і майбутнього, проти самого себе.

Таким чином, в-осі-харчування, харчування духовної осі людини, що знаходиться на шляху становлення, має випереджати навчання знанням, воно як би заготовлює ферменти олюднення і облагороджування знань і тим самим прояснює розум. Знання дійсно є сила, але добра чи зла - це буде залежати від якості серця і духовності людини.

Як можна осмислити поняття Освіта? Виховання, як процес харчування духовної осі, вимагає своїх поживних ферментів. Природно, для живлення духовної осі потрібні будуть не звичайні, скажімо, біологічні речовини, а саме духовні ферменти. Такими можуть стати:

- Зразки любові, краси, спрямованості, доброти, відданості, творчості, мужності, майстерності, творення, співчуття, співрадість, співпереживання, розсудливості, моральності;

- Знання, осяяні серцем і духом;

- Прагнення до блага за допомогою знань, прагнення до поглиблення в знаннях;

- Знання у вигляді вищих законів природи, Всесвіту, речовин, Гармонії;

- Вищі творіння різних мистецтв;

- Образи людських спілкувань;

- Образи Добромислення, ясномислення, добромисності, відповідальності за свої думки;

- Образи словесності й мови;

- Образи розширеної свідомості, образи цілеспрямованої діяльності;

-Образи, народжені в процесі саморозвитку, самопізнання, самовдосконалення;

-Образи матеріального і духовного плану; образи, народжені світоглядом і вірою.

Важко перелічити всі можливі джерела, які народжують одухотворені образи, тим більше неможливо перерахувати самі образи.

Освіта тому і є процес утворення, що він повністю просякнутий піднесеними і витонченими образами, що живлять душу і серце дитини. Освіта не є ліплення людини з певними якостями без участі самої людини, спрямованого на шляху розвитку, дорослішання і свободи. Освіта є процес харчування душі і серця дитини всіма кращими, вищими, піднесеним, одухотворяє плодами цивілізації. Освітній процес просочений цими образами так само, як просякнуте земний простір повітрям, вони так само необхідні для становлення шляхетної особистості в дитині, як необхідне повітря для життя ту ж дитину.

Для повного розуміння тієї суті поняття Освіта, яку вкладає в нього теорія гуманно-особистісної педагогіки, слід скористатися ще одним штрихом від поняття Просвітництво. Це поняття теж цілком належить становленню духовної сфери людини, допомагати людині сприймати (в-осі-приймати) світ більш широким спектром, радіти і захоплюватися (в-осі-захоплюватися) явищами життя. Поняття Освіта та Просвітництво в нинішніх умовах більше обслуговують номенклатурне зміст, вказуючи на адміністративно-управлінську систему (міністерство освіти, міністерство освіти, система освіти і т.д.). Однак своїм глибоким змістом вони допомагають розкрити теорію гуманно особистісної педагогіки, визначити принципову спрямованість освітнього процесу, принциповий зміст освіти.

Освіта є більш широке і багатогранне явище, ніж Виховання, Просвітництво, Навчання. Хоча кожне з них може функціонувати у більшій чи меншій мірі автономно один від одного, тим не менше, всі вони по суті своїй є складовими процесу освіти (освітнього процесу). Усередині процесу освіти зміст їх як би розчиняється, автономія зникає, і виникає якісно інше педагогічне явище.

З процесом освіти може бути підтверджено існуючий у науковій термінології Педагогічний процес. Процес утворення і Педагогічний процес практично несуть в собі один і той же зміст. Однак безликість і абстрактність формулювання «Педагогічний процес» долається формулюванням «Процес освіти», або ж «Освітній процес».

Виходячи з правил стилістики, в тексті даного Трактату поряд з превалюючим застосуванням терміна «Процес освіти» («Освітній процес») застосовується як еквівалент термін «Педагогічний процес».

«Школа життя» є простір, насичений процесом освіти. Він так само прозорий, як повітря, але так само необхідний для її мешканців, спрямованих до розвитку, дорослішання і свободи, як повітря.